Сміючись і помру. Про життя і смерть видатних вікінгів

У цій книзі автор намагається відповісти на два запитання.
1. Яким був вплив скандинавів на загальноєвропейську історію?
2. Яким був вплив культури скандинавів на самих скандинавів? Іншими словами "чому вони були саме такими?"
Як на мене, з одним запитанням автор впорався, з іншим були серйозні проблеми.

Перше питання - вплив на загальноєвропейську історію.

Тут все супер, маємо структуровану і зрозуміло хронологізовану оповідь про скандинавів. Автор розвінчує багато міфів і пояснює багато речей, над якими наприклад я раніше не замислювався (приміром, в чому різниця між вікінгами та скандинавами.
Особливо цікаво буде читати тим, хто, як і я, "плаває" в питаннях історії Європи, або принаймні має декілька білих плям. Наприклад, в моїй голові різні світи існували окремо: ось тут британці, ось тут франки, ось тут Київська Русь, ось тут араби. Завдяки автору відбувається певна синхронізація. Через вікінгів він допомагає зшити окремі шматки в єдине простирадло.

Друге питання - чому вони саме такі.

Ось тут починаються проблеми. Автор намагається показати нам психологію і модель мислення скандинавів через їхню ж культуру, і в першу чергу - саги й інші літературні твори. Загалом ідея звісно непогана. На самому початку автор обіцяє, що не буде спамити купою імен, дат і назв, але буквально через пару десятків сторінок починає саме цим і займатися. Кількість персонажів і локацій в самих скандинавських сагах зазвичай цілком адекватна і відповідає розміру саги - читач має небагато шансів заплутатись. До слова, в сагах часто зустрічаються повтори певних шматків, що допомагає читачеві. Автор же намагається втулити сюжети великих творів у невелику кількість сторінок, обов'язково називаючи майже всіх тамтешніх персонажів. Звісно, читач дуже швидко перестає відбивати, де чий син/онук/брат. Причому, в більшості випадків цього цілком можна було не робити - мотивація героїв та основні події зрозумілі і так, а зайвий неймдропінг лише збиває з пантелику і дратує. І якщо в "історичних" розділах книги ситуацію хоч якось може виправити освіта читача, якому певна кількість імен і назв буде вже знайомою, то у "міфологічних" розділах шансів на це немає.

Загалом книжка вичерпно виконує функцію "познайомити читача з вікінгами". Але це не буде приємне плавання в штиль. Це буде подорож Дніпром з доланням усіх порогів, як це колись вікінги і робили.

Зняв ще один бал за те, що в розділах про взаємини скандинавів із Київською Руссю автор послуговується майже виключно російськими джерелами, що видно, навіть якщо не зазирати в "примітки". Це дратувало завжди, а зараз дратує ще сильніше.

6/10