Це не суха наукова праця і не героїчний міф. Це жива, дотепна й дуже захоплива розповідь про вікінгів - справжніх, зі своїми пристрастями, жорстокістю, гумором і дивною філософією життя. Том Шиппі пише так, ніби ви сидите з ним у таверні, й він розповідає вам давні саги зі сміхом, кров’ю і дуже гострим розумом. Тут є і битви, і поезія, і раптова смерть, і дивовижна стійкість. Але найголовніше - вікінги постають не як штамповані берсерки, а як яскраві, живі особистості. Ідеальна книга для тих, хто хоче поглянути на Північ не через міфи, а крізь людську правду - жорстку, але захопливу.

Вікінги - це не лише страшні воїни з мечем у руках, а й люди з глибокими історіями, пристрастями й трагедіями. Том Шиппі розповідає про них не як про міфічних героїв, а як про живих особистостей, які сміялися, любили і боролися. Книга захоплює з перших сторінок завдяки живому стилю і безпосередності оповіді. Вона балансує між історією та пригодою, додаючи гумору і щирості там, де можна було б очікувати лише жорстокості. Ідеально для тих, хто хоче дізнатися правду про вікінгів - не через легенди, а через долі людей.

Як вже можна зрозуміти з назви, в центрі уваги знаходяться видатні герої й героїні з числа вікінгів, котрі оспівані у стародавніх епічних поемах і сагах. Звісно, не обійшлось і без історичного контексту та міфології, а також розвінчання численних хибних уявлень про вікінгів та спростування традиційних кліше. Не останню роль у книзі відведено світогляд у вікінгів, разом з психологією, цінностями, дуже специфічним почуттям гумору, жорстокістю й загадковістю, а також своєрідному культу смерті. Є тут і протистояння між язичництвом та християнством, політика, війни, ігри престолів - нудно не було ?. Все написане грунтується на сагах, хроніках, легендах, міфах, археологічних знахідках та історичних документах, хоча, безумовно, стоїть питання вірогідності описуваних у сагах подій і достовірність фактів та балансу між історичною вірогідністю й художнім вимислом. Але те ж саме не менш справедливо й щодо сучасних уявлень про вікінгів, пропагованих поп-культурою. Наприклад, популярний телесеріал "Вікінги" бере за основу здебільшого реальні історичні постаті та події і підправляє їх хронологічно, прикрашаючи чи переінакшуючи відповідно до своїх потреб. На початку книги автор залишає "попередження про стресогенний контент" і стверджує, що в насильстві й жорстокості вікінги були неперевершеними. Хоча посперечатися з цим важко (адже такі тоді були далеко не гуманні часи ?), а крім того хитрість, винахідливість, нахабство, дотепність, фізична міць, бійцівська вправність й незламна воля вікінгів безперечні, втім не викликають сумнівів і їхні досягнення в суднобудуванні та мореплавстві, і неоціненний внесок в розвиток західної цивілізації та її культури. Крім того, вони також залишили свій слід навіть в історії земель дуже-дуже віддалених.

У цій книзі автор намагається відповісти на два запитання. 1. Яким був вплив скандинавів на загальноєвропейську історію? 2. Яким був вплив культури скандинавів на самих скандинавів? Іншими словами "чому вони були саме такими?" Як на мене, з одним запитанням автор впорався, з іншим були серйозні проблеми. Перше питання - вплив на загальноєвропейську історію. Тут все супер, маємо структуровану і зрозуміло хронологізовану оповідь про скандинавів. Автор розвінчує багато міфів і пояснює багато речей, над якими наприклад я раніше не замислювався (приміром, в чому різниця між вікінгами та скандинавами. Особливо цікаво буде читати тим, хто, як і я, "плаває" в питаннях історії Європи, або принаймні має декілька білих плям. Наприклад, в моїй голові різні світи існували окремо: ось тут британці, ось тут франки, ось тут Київська Русь, ось тут араби. Завдяки автору відбувається певна синхронізація. Через вікінгів він допомагає зшити окремі шматки в єдине простирадло. Друге питання - чому вони саме такі. Ось тут починаються проблеми. Автор намагається показати нам психологію і модель мислення скандинавів через їхню ж культуру, і в першу чергу - саги й інші літературні твори. Загалом ідея звісно непогана. На самому початку автор обіцяє, що не буде спамити купою імен, дат і назв, але буквально через пару десятків сторінок починає саме цим і займатися. Кількість персонажів і локацій в самих скандинавських сагах зазвичай цілком адекватна і відповідає розміру саги - читач має небагато шансів заплутатись. До слова, в сагах часто зустрічаються повтори певних шматків, що допомагає читачеві. Автор же намагається втулити сюжети великих творів у невелику кількість сторінок, обов'язково називаючи майже всіх тамтешніх персонажів. Звісно, читач дуже швидко перестає відбивати, де чий син/онук/брат. Причому, в більшості випадків цього цілком можна було не робити - мотивація героїв та основні події зрозумілі і так, а зайвий неймдропінг лише збиває з пантелику і дратує. І якщо в "історичних" розділах книги ситуацію хоч якось може виправити освіта читача, якому певна кількість імен і назв буде вже знайомою, то у "міфологічних" розділах шансів на це немає. Загалом книжка вичерпно виконує функцію "познайомити читача з вікінгами". Але це не буде приємне плавання в штиль. Це буде подорож Дніпром з доланням усіх порогів, як це колись вікінги і робили. Зняв ще один бал за те, що в розділах про взаємини скандинавів із Київською Руссю автор послуговується майже виключно російськими джерелами, що видно, навіть якщо не зазирати в "примітки". Це дратувало завжди, а зараз дратує ще сильніше. 6/10