"А гляньте, де ми тепер. Цілі покоління вивчали у школах історію про концтабори, про фабрики смерті, покоління, батьки яких присягають, що це не може повторитися — принаймні не в Європі — саме через яскравий спогад про недавнє минуле. Вони воюють у цій війні".
Книга є збіркою есеїв про війну, написаних хорватською письменницею Славенкою Дракуліч, в період від 1991 року до сучасних днів, охоплюючи також події російсько-української війни. Тексти спонукатимуть читача до емоційних переживань та роздумів про війну, неможливість людства її уникнути попри величезний технологічний і науковий прогрес.
Авторка розповідає про життя звичайних людей в умовах війни, їхні страждання, муки та боротьбу з наслідками військових конфліктів. Серед героїв книги є біженці, які намагаються освоїтися в чужій країні, де їх не чекають; матері, надломлені очікуванням синів, які, можливо, і не повернуться; зґвалтовані жінки, які вирішують не мовчати; звичайні люди, які за певних обставин перетворюються на жорстоких злочинців; роль медіа в осмисленні воєнних подій.
Книга демонструє неприкритий жах війни для людей, що опинилися в епіцентрі бойових дій.
Збірка есеїв привертає увагу своїми глибокими роздумами та емоційним підходом до теми війни, і може зацікавити читачів, які прагнуть розуміти складні аспекти людського конфлікту і важливість сприяння миру та справедливості у сучасному світі.
