«Я завжди думав, що мить, коли ти зустрічаєш найбільше кохання свого життя, має бути, як у кіно. Ну, звісно, не зовсім, як у фільмах, коли усе вповільнюється, волосся розвівається на вітрі і звучить наростаючий інструментальний саундтрек. Проте я думав, що буде принаймні щось, розумієте? Серце на мить завмирає. Глибоко в душі щось тьохкає і промовляє: Свята корово. Це вона. Нарешті, по тривалому часі, це вона».
Так міркує 17-літній підліток Генрі Пейдж, учень випускного класу й головний редактор шкільної газети, перед очі якого постає миршава, кепсько вбрана та ще й кульгава дівчина Ґрейс, яка перейшла з іншої школи. Її відгородженість, дивакуватість і начитаність дивують Генрі, і з кожною спробою хлопчини заприятелювати, дівчина дедалі замикається й відштовхує його від себе. Та перше почуття не спинити.
Тож Генрі всіляко намагається бути поряд із Ґрейс, глибше поринаючи в її таємниці й пізнаючи химерність і спустошеність її світу. Чи буде ця любов всеосяжною й, чи переможе привидів і докори сумління, що спокутою тяжіють над темним минулим дівчини? Про все це ви довідаєтеся з книги «Наші хімічні серця» австралійської письменниці Крістал Сазерленд.
