Крістал Сазерленд

Колись мені сказали: "Хороша книга завжди викликає емоції".

"Наші хімічні серця" роман про молодість Генрі, який давно мріяв стати головним редактором шкільної газети. І його мрія збулась і йому в дають в помічниці новеньку Грейс. Дівчина, яка відразу привернула його увагу своїм виглядом: не митим волоссям, чоловічим одягом та палицею, на яку спирається Грейс.

В мене досі після тільки одного погляду на обгортку книги купа емоцій та запитань до ГГ, а ще до буктоку та букстаграму.
Чому, я не чула нічого про неї?

Як так вийшло, що BookChef випустив книгу в 2020 році українською, та до того всього ще й екранізація також вийшла в 2020 році, а про неї так мало було чути.

Мене бісила Грейс своєю дивною поведінкою. Можливо, я недостатньо відчула всі її переживання, але для мене вона була, якоюсь дивною та справжнім маніпулятором. Вона просто використовувала Генрі, я дуже хотіла, щоб він не вірив їй.

Перед написанням відгуку я знайшла фільм "Хімічні серця" 2020 року та переглянула його. Він мені також сподобався.

Хочу звернути вашу увагу на цю книгу та за бажанням фільм 😅

Цитати:
"Для мозку вся любов однакова"
"Але це справді історія про кохання. Ну. Щось на кшталт"
"І весь цей час, я любив її так, як вона кохала його. Потаємно між тінню і душею"

Історія мені сподобалась. Чудові персонажі, хороша історія, класний сюжет. Не сказати, що книга популярна, але вона дійсно заслуговує багато читачів))