Крістал Сазерленд

Колись зникнення трьох сестер сколихнуло всіх навколо. Батьки й зовсім собі місця не знаходити. Найстрашніші сценарії розглядалися, версії та припущення. Але через місяць дівчата знаходяться, на тому ж місці з якого вони зникли. Наче й вони ззовні, але колір волосся і очей інший, під шиєю в кожної схожі надрізи, і всередині них ніби щось змінилося. Самі дівчата не могли пригадати, що з ними сталося. З часом мати з цим змирилася, а от батько до останнього не вірив, що це ті самі його донечки. Через це вважали, що він з'їхав з глузду.

Сестри зовсім різні за характером, найстарша Ґрей, захисниця двох інших, особливо молодшої. Але ж до чого інколи призводив такий захист. Жахливі речі траплялися з тими, хто зачіпав її сестер. Тому люди називали їх відьмами, та дещо побоювалися.

У дорослому вже віці зникає найстарша сестра. Двох інших починає переслідувати дивний чоловік. Сестри відчувають, що Ґрей у біді, тож вирушають на її пошуки. На шляху цих пошуків трапляються шокуючі відкриття, неприємні та дивні речі.

Книга прочиталася за вечір. Непогано. Інтрига є, напруга є. Містичні й моторошні моменти також (для мене вони були лайтовими). Тільки фінал мене не дуже вразив. Зустрічала у відгуках, що книга схожа на казку для дорослих. Можливо.

Цікавий, моторошний, динамічний, незвичний і напружений трилер!
Історія, не схожа з іншими та події, які не злизані з інших книжок та всесвітів (принаймні, я схожого не читала!).
Персонажі, яких цікаво розкрити і зрозуміти, в чому ж справа. Багато містики та потойбічного.

Мені сподобалось, хороша книжка, прочитана у два підходи. Раджу усім, хто в дитинстві дивився містичні історії на стб))))

Ця книга суміш жанрів: тут і фентезі, детектив, трилер. Мені до рук рідко потрапляли такі книги, та завжди цікаво їх читати.
Мене дуже зацікавила анотація, захотілося впевнитися, чи насправді вона така містична та темна і мені сподобалося її читати, дуже швидко я її поглинула. Світ загадок, потойбіччя та темряви був моторошно цікавим.
Мені не вистачило трохи "глибини" образам головних героїнь, от таке відчуття наче чогось не додала авторка, але від цього історія не менш цікава.
Якщо ви любите читати такі жанри, то рекомендую.

Химерний горор з колоритом кельтської міфології, захопливий page-turner про родинну любов попри смерть.
Таємниче зникнення маленьких сестер в Единбурзі, і таке ж приголомшливе повернення їх через місяць на тому ж самому місці, голих, зі шрамами на горлянках. Розпач батьків, які здогадуються, що це не зовсім їхні діти. Дівчата, що подорослішали, і стали неймовірно привабливими, іноді в жахливому сенсі. Вони щось таке незвичне, загадкове, манке, водночас дике, зловісне й нестримне як сама природа.
Таємниці, які хоче розкрити наймолодша сестра, і які розтрощать її життя.
Дуже атмосферне було читання, похмурий дощовий Лондон, невимовна дичина навкруги, дрібка магічних й страшних подій.
Нагадало і Зозуленят Мідвіча, і якийсь ірландський фолк-горор про одмінків, підмінишів фейрі.
Але насправді це дуже самобутній й цікавий текст, непоганий стиль письма у авторки, читати легко й приємно.
Наскрізною темою тут йде обʼєктивація й сексуалізація жінок і дівчат, віктімблеймінг, і те яке небезпечне місце, цей світ, для половини людства.

Мені дуже сподобалась ця книга , читається неймовірно легко , сюжет інтригує та не дає відірватись від сторінок . Хоч книга і містичний трилер/фентезі , але в ній дуже багато і сімейних тем розкрито . Авторка дуже зробила глибоку історію , зобразила міцні сестринські стосунки, спів залежність у стосунках між дитиною та матірʼю, міцне кохання , та вірну дружбу . Я навіть пустила сльозу на цій моторошній книзі , бо один з головних героїв не міг відпустити свою втрату , та цей момент з прощанням просто розбив моє серце .

Сама фентезійна історія дуже моторошна , кривава та похмура . Потойбічний світ , його загадки заманювали не тільки головних героїв , а і мене . Дуже незвична історія , з цікавими і не стандартними створіннями , які мають неймовірну силу .

Головні героїні дуже різні між собою характерами , хоча зовнішністю неймовірно схожі , моторошно красиві . Люди і падають перед їх красою , але і бояться їх , остерігаються цього впливу , який над ними мають дівчата . Старша сестра Ґрей уміло користується своїми чарами та зовнішністю, вона насолоджується своєю силою та не боїться її використовувати . Середня Віві користується своєю силою за необхідністю, але намагається себе змінити , щоб не бути такою моторошно вродливою . Айріс захоплюється Ґрей , але вона боїться користуватись силою , вона хоче бути звичайною дівчинкою , пізнати спокійне життя та дізнатися, що ж таке справжнє і щире кохання .

Що ж сталось з дівчатами , хто ці неймовірно вродливі жінки , хто злодій , а хто добрий в цій історії . Я вам аж заздрю , що ви ще тільки можете познайомитись з цією історією . Зітріть мені хтось памʼять 🥲

Господі, Зайчик 2.0 тільки лайтова версія🫠

Я дійсно не розумію, чому у Рорк майже всі класні відгуки на цю книгу. Що зі мною не так?

Знову містика, знову хоррор і знову це все не для мене.
Єдиний плюсік за всю книгу- згадка дівчинки- українки. Все. Дякую, почитали.

Багато описів неприємних запахів, авторка вирішила привʼязати нас цим, вийшло? Ну 50/50. Чоловік з рогами? (???) Квіти в трупах це що взагалі таке?

Ідея шикарна, реалізована, як завжди ніяк. Буде ще друга частина, доречі. Мені було байдуже на персонажів, їх настільки погано описали, кінцівка повинна була бути «непередбачувана», але було все передбачувано.

Жахіття. Місяць почався з настільки поганої книги, що мені вже страшно брати наступну 😂

Для мене книга такий середнячок між трилером та жахастиком. Думаю, того, хто більш-менш розбирається в жанрі, книга не вразить. Постійно ловила впізнання сцен з фільмів та серіалів: Американська історія жахів, Зачаровані, Пірати Карибського моря та інші жахастики назв яких навіть не пам’ятаю. Тобто тут все вторинно та шаблонно. Плюс авторці, що здебільшого вона вдало це обіграла, мінус — ніяких несподіваних поворотів не було. Моя оцінка — трієчка, середнячок. Враження: нічого не втратила, але і не надибала чогось новенького.

Як на мене, назва сюжету не відповідає. Дім тут як п’ята нога для кішки — ні про що. Це не місце сили, як у Зачарованих, не знакове місце для героїв загалом, для сюжету ніякої ролі не відіграє. Просто назва дизайнерського дому старшенької сестри. Як Гуччі, але без Гуччі, йой тобто без Голлоу. Як би назвала? Щось на кшталт: Ми — Голлоу. Бо це має якийсь сенс: ідентифікація сестер. А от з англійською складніше, бо там є прихований сенс, який в українській назві загубився. З англійською можна перекласти як Дім Порожнечі, що призводить до світу Півдоріжжя.

Герої особливої емпатії не викликали, ніхто. Було співчуття батькам, Тайлеру, але авторка драми не дожала, тому ці відчуття зникали швидко.
Плюси: описи, легко малюються в уяві; динаміка та екшн. Мінуси: є провисання сюжету, логічні дирки, вториннність, картонність персонажів-функцій. Не вистачило романтичної лінії та більш якоїсь хімії між персонажами загалом.

Чи порадила б книгу? Загалом так, але не варто очікувати від книги більше, ніж чтиво на раз.

Прочитала кілька днів тому і поки не знаю, чи сподобалось мені чи ні.
Перші сторінок 150 я вагалась, чи читати далі, чи визнати що історія «not my cup of tea” і взяти щось інше.
Після 150 сторінки стало вже шкода кидати, бо нашось я так багато ж прочитала. Але якби мені хтось переказав кінцівку то я б зраділа і нічого не втратила, бо десь 70% розгадки я і сама вгадала.
Тепер по суті. Книга неймовірно атмосферна, містична і місцями з баді горрором (тут я дізналась, шо я таке не дуже люблю) . Тут дуже багато приділяється уваги ароматам і вони капець які різноманітні. Трилерна складова трохи простувата, на мій смак, але були моменти коли жопа стискалась від подій.
Також тут багато уваги приділяється сестринським стосункам і звʼязкам.
По факту книга мені не зайшла, бо я очікувала від неї іншого і те, що мені не сподобалось, то мої проблеми, а не книги. До сестер я не відчувала жодних емоцій, тому мені просто хотілось дізнатись кінцівку, та і все.

«Кожна родина має історії, про які не говорять. Ті, які ви знаєте невідь-звідки, розповіді про жахіття, які вповивають довгими тінями прийдешні покоління.»

«Наші хімічні серця» — 👩‍❤️‍💋‍👨💓🏫📖🥰📰
«Дім Голлоу» — 🧑‍🧒‍🧒👹🧟‍♀️🩸🪻😱💀🪦

Просто щоб ви розуміли, наскільки різною буває Крістал Сазерленд.

Це та історія, після закінчення якої в тебе залишається післясмак. Ти відкладаєш книжку, дивишся в стелю незворушним поглядом, неспроможний передати емоції, які ти відчуваєш в цей момент. Так в мене й сталося з даним романом.

Три сестри безслідно зникли одного разу з-під носа батьків. Через місяць вони повернулися, але зовсім інакшими. Їхнє волосся змінилося на світле, очі стали темними, вони частіше почали відчувати голод та спалахи агресії… І при цьому зовсім не памʼятають, що з ними трапилось. Окрім найстаршої сестри.

Найстрашніше у горорах — саме відчуття невідомості. Воно й спонукає до найстрашніших роздумів. Через це часто й буває, що ключова розвʼязка є не настільки жахливою, як ви собі його придумали. З цією книгою такого відчуття немає. Адже її розвʼязка стала для мене настільки моторошною й неймовірною, що я й не передбачала такого розвитку подій.

Мене вразила пропрацьованість моторошного боку історії (намагаюсь обачніше сказати, щоб не заспойлерити). Те, якими є монстри в цій історії. Те, якими харизматичними і загрозливими є головні героїні. І врешті-решт фентезійна складова, яка перетворила цю книгу на лячну темну казку.

Мені надовго запамʼятається ця книга. Адже вона доволі незвичайна й захоплива. Ти не можеш зупинитися, коли читаєш її. Тебе вабить містична атмосфера та не відпускає відчуття цікавості: що дійсно сталося в той день, коли зникли сестри Голлоу?

Колись мені сказали: "Хороша книга завжди викликає емоції".

"Наші хімічні серця" роман про молодість Генрі, який давно мріяв стати головним редактором шкільної газети. І його мрія збулась і йому в дають в помічниці новеньку Грейс. Дівчина, яка відразу привернула його увагу своїм виглядом: не митим волоссям, чоловічим одягом та палицею, на яку спирається Грейс.

В мене досі після тільки одного погляду на обгортку книги купа емоцій та запитань до ГГ, а ще до буктоку та букстаграму.
Чому, я не чула нічого про неї?

Як так вийшло, що BookChef випустив книгу в 2020 році українською, та до того всього ще й екранізація також вийшла в 2020 році, а про неї так мало було чути.

Мене бісила Грейс своєю дивною поведінкою. Можливо, я недостатньо відчула всі її переживання, але для мене вона була, якоюсь дивною та справжнім маніпулятором. Вона просто використовувала Генрі, я дуже хотіла, щоб він не вірив їй.

Перед написанням відгуку я знайшла фільм "Хімічні серця" 2020 року та переглянула його. Він мені також сподобався.

Хочу звернути вашу увагу на цю книгу та за бажанням фільм 😅

Цитати:
"Для мозку вся любов однакова"
"Але це справді історія про кохання. Ну. Щось на кшталт"
"І весь цей час, я любив її так, як вона кохала його. Потаємно між тінню і душею"

Історія мені сподобалась. Чудові персонажі, хороша історія, класний сюжет. Не сказати, що книга популярна, але вона дійсно заслуговує багато читачів))