Крістал Сазерленд

Мені хочеться поставити 8*.
Бо це темна-темна казка. Я дуууже люблю таке похмуре, гнітюче, мрячне, безнадійне.
Я купаюся в цій атмосфері, відроджуюся в її занепаді.

Але цей нездоровий фанатичний зв'язок між сестрами, сталкерство Айріс стосовно Ґрей (ст.сестри) - це було ту мач!
І занадто не тому, що це скидалося вже на псих хворобу меншенької, а тому що авторку на цих моментах заклинило: одні суцільні повтори, відсилки на минуле і дитинство, які стрибають хаотично і невизначено. Вже з середини це дратувало, бо читач не тупий, зрозумів силу і глибину хворобливої захопливості Айріс стосовно сестер загалом і, особливо, старшої Ґрей. Тож для чого було це повторення і підкреслення одного і того самого...

Цитата з книги:
"Ми були сестрами. Відчували біль одна одної. Завдавали болю одна одній. Знали, як зранку пахне дихання іншої. Плакали одна через одну. Смішили одна одну. Злилися, щипали, хвицали й волали одна на одну. Цілували одна одну в чоло й ніс, лоскотали віями щоки. Носили один одяг. Крали одна в одної маленькі скарби, сховані під подушками. Захищали одна одну. Брехали одна одній. Удавали із себе старших, інакших. Грали в перевдягання. Шпигували одна за одною. Володіли одна одною, як блискучими скарбами. Любили одна одну неймовірно, палко, люто. З тваринною люттю. Химерною.

Мої сестри. Моя кров. Моя шкіра. Яким же жахливим був наш сімейний зв’язок."


Не було розкрито, чому між сестрами ТАКИЙ сильний зв'язок, можна навіть назвати магічно-містичний.

Не розкрито: хто ж насправді є ці сестри?

Здається, що авторка залишила ці питання ніби для продовження другої книги.

В заключені маємо:
Атмосфера просто ульот🦄, задум круть! 🔥🔥🔥
АЛЕ
Книгу сильно затягнуто, багато не розкрито, а сам кінець, на мій погляд, злитий в унітаз (це я про те, що сталося з тим, хто бігав з черепом бика). До речі, для чого він ховався за черепом? Я цього моменту не зрозуміла. Одягни плащ чи що... чи взагалі не приховуй обличчя, бо нууу на що це могло по суті вплинути? На розвиток сюжету навряд, бо Айріс і Віві все одно дупля не різали, щоб з цим робити.

Тому, об'єктивно 6

"Дім Голлоу" - це містичний трилер, який чутливим та емпатичним людям не порадиш читати на ніч - авторка так круто і детально описує моторошні моменти, що всі ці картинки ще довго перед очима, та й починає здаватися, що мертвотні запахи чуєш (сподіваюсь, цю книжку ароматизувати ніхто не додумається).

Щодо книжки, вона мене приємно вразила, бо очікування були суттєво простішого чтива. Сюжет цікавий, базований на шотландській міфології, включає непогану детективну складову. А фінал в чомусь очікуваний, але щось і перевертає з ніг на голову. Тому я не дивуюсь, що "Дім Голлоу" викликав такий інтерес, і, хоча це не зовсім мій жанр, я би почитала щось ще про головних героїнь, наприклад, їх передісторію, або ж щось ще зі схожою атмосферою, написане цією ж авторкою.

Напевно я одна з тих, кому ця історія сподобалась 🤗
Починаючи з опису тих запахів, з і закінчуючи самим сюжетом і його поворотами..
Історія досить добре затягує з перших сторінок. І читати усі ці розповіді автора про природу та атмосферу - то любов 😍
Фінал мені теж сподобався. Вважаю, що інакшим він бути міг би, але краще так, як вийшло в кінцевому результаті. Рекомендую книгу тим, хто любить книги заїх атмосферу та настрій

Коли брала цю книгу, взагалі нічого про неї не знала і не читала анотацію (я часто так роблю, обираю книгу за обкладинкою, хто ще такий, пишіть в коментарі 😂)

Є питання до написання, трішки дивний стиль, можливо це переклад такий, але спочатку було важкувато таке читати, щось схоже на книги Л.Дж.Шен

Думала, що це буде мила історія кохання, але вже в середині поняла, що нічого хорошого не буде. Так і вийшло. Кінець не хеппі-енд, але я розумію чого так треба було і добре, що так вийшло. Хоча осадок залишився.

По героям. Дівчинка максимально розбита, зі своїми травмами, на те є своя причина. А хлопець 🫠 Терпіла. Перше кохання, зрозуміти можна, але ну такий бісячий герой. Деякі дії його були такі нелогічні і дитячі.

Не дивлячись на це все, мені сподобалося. Я люблю книги над якими можна подумати, та в кінці думаєш чи могло бути по іншому?

Для одного разу — ідеально.

*а ще книгу можна розібрати на цитати. Їх там достатньо і таких, я ще не читала.

Яке сильне розчарування в мене залишилося після прочитання "Наших хімічних сердець", так само з шокованим обличчям мене залишила "Дім Голлоу", на яку я недарма чекала цілий рік. Ця історія це абсолютно новий рівень в творчості авторки, починаючи з крінжового підліткового роману з бісячим головним героєм, якого починаєш палко ненавидіти з перших сторінок, до атмосферного горору з проблематичними, але такими зрозумілими героїнями, яким ти таки здатен співпереживати.
Само собою історія не для всіх, але не в контексті того, що вона дуже моторошна чи здатна травмувати вас, а більше, тому що для когось вона може здатися дуже передбачуваною та мати деякі недомовки, як до прикладу пояснення магічних здібностей сестер, але загалом історія мене запала в душу і пробудила в мені ще більше бажання ознайомитися ще не з однією горор книжкою.

Колись зникнення трьох сестер сколихнуло всіх навколо. Батьки й зовсім собі місця не знаходити. Найстрашніші сценарії розглядалися, версії та припущення. Але через місяць дівчата знаходяться, на тому ж місці з якого вони зникли. Наче й вони ззовні, але колір волосся і очей інший, під шиєю в кожної схожі надрізи, і всередині них ніби щось змінилося. Самі дівчата не могли пригадати, що з ними сталося. З часом мати з цим змирилася, а от батько до останнього не вірив, що це ті самі його донечки. Через це вважали, що він з'їхав з глузду.

Сестри зовсім різні за характером, найстарша Ґрей, захисниця двох інших, особливо молодшої. Але ж до чого інколи призводив такий захист. Жахливі речі траплялися з тими, хто зачіпав її сестер. Тому люди називали їх відьмами, та дещо побоювалися.

У дорослому вже віці зникає найстарша сестра. Двох інших починає переслідувати дивний чоловік. Сестри відчувають, що Ґрей у біді, тож вирушають на її пошуки. На шляху цих пошуків трапляються шокуючі відкриття, неприємні та дивні речі.

Книга прочиталася за вечір. Непогано. Інтрига є, напруга є. Містичні й моторошні моменти також (для мене вони були лайтовими). Тільки фінал мене не дуже вразив. Зустрічала у відгуках, що книга схожа на казку для дорослих. Можливо.

Цікавий, моторошний, динамічний, незвичний і напружений трилер!
Історія, не схожа з іншими та події, які не злизані з інших книжок та всесвітів (принаймні, я схожого не читала!).
Персонажі, яких цікаво розкрити і зрозуміти, в чому ж справа. Багато містики та потойбічного.

Мені сподобалось, хороша книжка, прочитана у два підходи. Раджу усім, хто в дитинстві дивився містичні історії на стб))))

Ця книга суміш жанрів: тут і фентезі, детектив, трилер. Мені до рук рідко потрапляли такі книги, та завжди цікаво їх читати.
Мене дуже зацікавила анотація, захотілося впевнитися, чи насправді вона така містична та темна і мені сподобалося її читати, дуже швидко я її поглинула. Світ загадок, потойбіччя та темряви був моторошно цікавим.
Мені не вистачило трохи "глибини" образам головних героїнь, от таке відчуття наче чогось не додала авторка, але від цього історія не менш цікава.
Якщо ви любите читати такі жанри, то рекомендую.

Химерний горор з колоритом кельтської міфології, захопливий page-turner про родинну любов попри смерть.
Таємниче зникнення маленьких сестер в Единбурзі, і таке ж приголомшливе повернення їх через місяць на тому ж самому місці, голих, зі шрамами на горлянках. Розпач батьків, які здогадуються, що це не зовсім їхні діти. Дівчата, що подорослішали, і стали неймовірно привабливими, іноді в жахливому сенсі. Вони щось таке незвичне, загадкове, манке, водночас дике, зловісне й нестримне як сама природа.
Таємниці, які хоче розкрити наймолодша сестра, і які розтрощать її життя.
Дуже атмосферне було читання, похмурий дощовий Лондон, невимовна дичина навкруги, дрібка магічних й страшних подій.
Нагадало і Зозуленят Мідвіча, і якийсь ірландський фолк-горор про одмінків, підмінишів фейрі.
Але насправді це дуже самобутній й цікавий текст, непоганий стиль письма у авторки, читати легко й приємно.
Наскрізною темою тут йде обʼєктивація й сексуалізація жінок і дівчат, віктімблеймінг, і те яке небезпечне місце, цей світ, для половини людства.

Мені дуже сподобалась ця книга , читається неймовірно легко , сюжет інтригує та не дає відірватись від сторінок . Хоч книга і містичний трилер/фентезі , але в ній дуже багато і сімейних тем розкрито . Авторка дуже зробила глибоку історію , зобразила міцні сестринські стосунки, спів залежність у стосунках між дитиною та матірʼю, міцне кохання , та вірну дружбу . Я навіть пустила сльозу на цій моторошній книзі , бо один з головних героїв не міг відпустити свою втрату , та цей момент з прощанням просто розбив моє серце .

Сама фентезійна історія дуже моторошна , кривава та похмура . Потойбічний світ , його загадки заманювали не тільки головних героїв , а і мене . Дуже незвична історія , з цікавими і не стандартними створіннями , які мають неймовірну силу .

Головні героїні дуже різні між собою характерами , хоча зовнішністю неймовірно схожі , моторошно красиві . Люди і падають перед їх красою , але і бояться їх , остерігаються цього впливу , який над ними мають дівчата . Старша сестра Ґрей уміло користується своїми чарами та зовнішністю, вона насолоджується своєю силою та не боїться її використовувати . Середня Віві користується своєю силою за необхідністю, але намагається себе змінити , щоб не бути такою моторошно вродливою . Айріс захоплюється Ґрей , але вона боїться користуватись силою , вона хоче бути звичайною дівчинкою , пізнати спокійне життя та дізнатися, що ж таке справжнє і щире кохання .

Що ж сталось з дівчатами , хто ці неймовірно вродливі жінки , хто злодій , а хто добрий в цій історії . Я вам аж заздрю , що ви ще тільки можете познайомитись з цією історією . Зітріть мені хтось памʼять 🥲

Господі, Зайчик 2.0 тільки лайтова версія🫠

Я дійсно не розумію, чому у Рорк майже всі класні відгуки на цю книгу. Що зі мною не так?

Знову містика, знову хоррор і знову це все не для мене.
Єдиний плюсік за всю книгу- згадка дівчинки- українки. Все. Дякую, почитали.

Багато описів неприємних запахів, авторка вирішила привʼязати нас цим, вийшло? Ну 50/50. Чоловік з рогами? (???) Квіти в трупах це що взагалі таке?

Ідея шикарна, реалізована, як завжди ніяк. Буде ще друга частина, доречі. Мені було байдуже на персонажів, їх настільки погано описали, кінцівка повинна була бути «непередбачувана», але було все передбачувано.

Жахіття. Місяць почався з настільки поганої книги, що мені вже страшно брати наступну 😂

Для мене книга такий середнячок між трилером та жахастиком. Думаю, того, хто більш-менш розбирається в жанрі, книга не вразить. Постійно ловила впізнання сцен з фільмів та серіалів: Американська історія жахів, Зачаровані, Пірати Карибського моря та інші жахастики назв яких навіть не пам’ятаю. Тобто тут все вторинно та шаблонно. Плюс авторці, що здебільшого вона вдало це обіграла, мінус — ніяких несподіваних поворотів не було. Моя оцінка — трієчка, середнячок. Враження: нічого не втратила, але і не надибала чогось новенького.

Як на мене, назва сюжету не відповідає. Дім тут як п’ята нога для кішки — ні про що. Це не місце сили, як у Зачарованих, не знакове місце для героїв загалом, для сюжету ніякої ролі не відіграє. Просто назва дизайнерського дому старшенької сестри. Як Гуччі, але без Гуччі, йой тобто без Голлоу. Як би назвала? Щось на кшталт: Ми — Голлоу. Бо це має якийсь сенс: ідентифікація сестер. А от з англійською складніше, бо там є прихований сенс, який в українській назві загубився. З англійською можна перекласти як Дім Порожнечі, що призводить до світу Півдоріжжя.

Герої особливої емпатії не викликали, ніхто. Було співчуття батькам, Тайлеру, але авторка драми не дожала, тому ці відчуття зникали швидко.
Плюси: описи, легко малюються в уяві; динаміка та екшн. Мінуси: є провисання сюжету, логічні дирки, вториннність, картонність персонажів-функцій. Не вистачило романтичної лінії та більш якоїсь хімії між персонажами загалом.

Чи порадила б книгу? Загалом так, але не варто очікувати від книги більше, ніж чтиво на раз.