Глиняний міст

Із творчістю Зусака я познайомилася давно. Роман "Крадійка книжок" мені сподобався, тому й від цього твору я чекала на щось схоже. Але я помилилась. Книги різні, хоча обидві про непросте дитинство та юність.
Усім, хто хвилювався з приводу шедевра «Крадійка книжок», не варто. Це дивовижно, красиво, розриває серце і мільйон інших речей, про які я зараз не можу думати, тому що я дуже приголомшена. Перші 50 сторінок або близько того були трохи заплутаними, і їх було важко простежити, але як тільки я їх пройшла, я була повністю захоплена.
"Глиняний міст" — це глибока, зворушлива й багатошарова книга австралійського письменника Маркуса Зузака, автора знаменитого роману Крадійка книжок. Ця історія — справжній гімн силі сімейних уз, прощення та боротьби з власними травмами.
Роман розповідає про п’ятьох братів Данбарів, яких доля змушує зіштовхнутися з болем втрати, зради та необхідністю будувати міст — не лише з глини, а й між собою. Особливою постаттю виступає Клей, чий шлях наповнений любов’ю, самопожертвою та прагненням знайти власне місце у світі.
Стиль Зузака унікальний: його проза поетична, насичена метафорами, а розповідь побудована таким чином, що читач поступово розкриває всі секрети героїв. Це не просто книга — це емоційна подорож, що вражає своєю щирістю й красою.
"Глиняний міст" — це історія, що залишає слід у серці, нагадуючи про силу сім’ї, кохання та прощення. Це книга для тих, хто цінує глибокі емоції та літературну майстерність.

"І цьому тихому світі околичного району великого міста вулицею йшли хлопець і мул. Вони прямували до мосту в Силвері й забирали з собою найтемніші води."

У історії хлопців Данбар не було можливості не сподобатися мені — це сімейна сага з нелінійним сюжетом і красивою мовою. Все як я люблю. Або любила колись, бо останнім часом я читаю переважно інші жанри.

Але повернемося до хлопців. На перший погляд, це звичайна історія про родину, яка переживає складні часи. В цій історії є стосунки братів, є минуле їх батьків, є дівчинка, яка їздить на конях та багато інших тварин. Буду чесною, на другий погляд це також звичайна сімейна історія. Але якою ж красивою мовою написана книга — метафорично, поетично та з дрібкою сюрреалізму. Це той випадок коли я перечитувала речення просто щоб їх посмакувати. І, звісно, мене не могла не розчулити історія братів.

Але є у мене дрібка негативу, яка спрямована на переклад книги. Під час читання мене не покидало відчуття що книгу переклали з москальської, бо були слова та оберти притаманні тій мові. І це дуже прикро, бо загалом книга варта уваги для поціновувачів жанру.