В одній із найвідоміших повістей класика шведської та світової літератури Астрід Ліндґрен розповідається про дивовижні пригоди юного героя — хлопчика Міо, про одвічну боротьбу добра і зла, втіленого в особі лиходія Като, про дружбу та взаємовиручку дітей, про те, що лише щирі серцем можуть подолати зло. Добро, як завжди, перемагає. За мотивами повісті знято знаменитий однойменний фільм (1987).
Міо, мій Міо
Автор
Астрід Ліндґрен
Опис
Враження читачів
Чомусь у дитинстві я цю повість не читала, хоча Астрід Ліндгрен-моя улюблена дитяча авторка. Можливо, саме тому вона мені у дорослому віці не дуже сподобалась. Але безперечно варта уваги.
9-річний Буссе живе у прийомній сім'ї, він нікому не потрібний і абсолютно нещасливий. Поки одного дня дух не перенесе його в Країну Далеку, де всі ці роки шукав свого сина батько.
Міо, адже сам так його називають, ожив. Він пізнав турботу, любов і дружбу. Але не все так просто. Країні загрожує злий лицар Като і лише Міо зможе допомогти.
Цікава книжечка про дитячі мрії, сміливість, відвагу і хоробрість, щире прагнення підтримки і любові від близьких. Цю повість вивчають у 6 класі, але от не впевнена, що всі діти її зрозуміють. Бо навіть кожен дорослий може побачити чи відчути щось своє.
9-річний Буссе живе у прийомній сім'ї, він нікому не потрібний і абсолютно нещасливий. Поки одного дня дух не перенесе його в Країну Далеку, де всі ці роки шукав свого сина батько.
Міо, адже сам так його називають, ожив. Він пізнав турботу, любов і дружбу. Але не все так просто. Країні загрожує злий лицар Като і лише Міо зможе допомогти.
Цікава книжечка про дитячі мрії, сміливість, відвагу і хоробрість, щире прагнення підтримки і любові від близьких. Цю повість вивчають у 6 класі, але от не впевнена, що всі діти її зрозуміють. Бо навіть кожен дорослий може побачити чи відчути щось своє.
🌹 Це точно написала Астрід Ліндґрен?
Цей твір вивчають у 6 класі і я ніяк не могла зрозуміти, чому моя дитина читала його майже місяць. Отож, спробувала прочитати сама.
🌹 Я щиро люблю талант Астрід, завжди із задоволенням читаю і перечитую сама і дітям про пригоди Пеппі, Карлсона, Мадікен, дітей із Гамірного... Знайомі ще з мого дитинства історії про нормальних дітей, які бешкетують, вигадують, мріють, сердяться, майструють халабуди, досліджують світ, встрягають у якісь халепи, вчаться, дружать і сваряться... Тобто про тих, хто проживає своє дитинство на повну. І тут раптом Міо...
🌹 Ідеальний хлопчик, вихований, ввічливий, завжди всім задоволений і одночасно нещасний. Приречений на бій з лицарем Като. Він не дуже то й прагне цього, навіть боїться. Постійно проговорює свої страхи: "Якби ця скеля не була така стрімка. Якби ніч не була така темна. Якби човен не був такий утлий. Якби ми не були такі малі..."
🌹 Книжечка написана на 126 сторінках з малюнками, але і я читала її дуже довго. Ну не буває таких ідеально-занудних дітей у реальному світі. Та й читати про них було зовсім не цікаво. Були гарні моменти, де книгу можна було б порівняти з Гаррі Поттером чи Маленьким принцом, але сама історія для нашої родини стала повним провалом.
Цей твір вивчають у 6 класі і я ніяк не могла зрозуміти, чому моя дитина читала його майже місяць. Отож, спробувала прочитати сама.
🌹 Я щиро люблю талант Астрід, завжди із задоволенням читаю і перечитую сама і дітям про пригоди Пеппі, Карлсона, Мадікен, дітей із Гамірного... Знайомі ще з мого дитинства історії про нормальних дітей, які бешкетують, вигадують, мріють, сердяться, майструють халабуди, досліджують світ, встрягають у якісь халепи, вчаться, дружать і сваряться... Тобто про тих, хто проживає своє дитинство на повну. І тут раптом Міо...
🌹 Ідеальний хлопчик, вихований, ввічливий, завжди всім задоволений і одночасно нещасний. Приречений на бій з лицарем Като. Він не дуже то й прагне цього, навіть боїться. Постійно проговорює свої страхи: "Якби ця скеля не була така стрімка. Якби ніч не була така темна. Якби човен не був такий утлий. Якби ми не були такі малі..."
🌹 Книжечка написана на 126 сторінках з малюнками, але і я читала її дуже довго. Ну не буває таких ідеально-занудних дітей у реальному світі. Та й читати про них було зовсім не цікаво. Були гарні моменти, де книгу можна було б порівняти з Гаррі Поттером чи Маленьким принцом, але сама історія для нашої родини стала повним провалом.
Казки - це простими словами про серйозні речі. Це там, де нема межі для дітей/дорослих.
Дев'ятирічний Буссе живе з опікунами, яким він не потрібен. В нього є один-єдиний кращий в світі друг, а в того - справжня сім'я. Така, щоб з татом і мамою, спільними походами і вечерями, теплом і любов'ю. На Буссе ж вдома чекають лише крики та невдоволення. Але згодом про хлопчика говоритимуть, як про зниклого безвісти, а сам він потрапить в зовсім інший світ. Тут на нього вже давно чекає його тато-король, який ніжно кликатиме його "Міо, мій Міо", адже Буссе - то не справжнє ім'я. Трояндові сади, новий друг, летючий кінь і справжня місія - подолати темного лицаря Като - голова обертом.
Не по-дитячому. Жодна дитина в світі не заслуговує бути самотньою, непотрібною.. ховатися в уявний світ, щоб її там любили. І хочеться, щоб все так і сталося, як в книжці: маленький Міо-Бу і справді знайшов свого тата-короля і він щасливий. Він не сидить на лавці, їсть яблуко і грається порожньою пляшкою... і просто мріє про краще.
В дитинстві я не читала цю книжку, а от екранізацію дивилася із захопленням. Але навряд я малою здогадувалася про глибину цієї історії та її трагізм, але той захват я досі пам'ятаю.
А книжка чудова.
Дев'ятирічний Буссе живе з опікунами, яким він не потрібен. В нього є один-єдиний кращий в світі друг, а в того - справжня сім'я. Така, щоб з татом і мамою, спільними походами і вечерями, теплом і любов'ю. На Буссе ж вдома чекають лише крики та невдоволення. Але згодом про хлопчика говоритимуть, як про зниклого безвісти, а сам він потрапить в зовсім інший світ. Тут на нього вже давно чекає його тато-король, який ніжно кликатиме його "Міо, мій Міо", адже Буссе - то не справжнє ім'я. Трояндові сади, новий друг, летючий кінь і справжня місія - подолати темного лицаря Като - голова обертом.
Не по-дитячому. Жодна дитина в світі не заслуговує бути самотньою, непотрібною.. ховатися в уявний світ, щоб її там любили. І хочеться, щоб все так і сталося, як в книжці: маленький Міо-Бу і справді знайшов свого тата-короля і він щасливий. Він не сидить на лавці, їсть яблуко і грається порожньою пляшкою... і просто мріє про краще.
В дитинстві я не читала цю книжку, а от екранізацію дивилася із захопленням. Але навряд я малою здогадувалася про глибину цієї історії та її трагізм, але той захват я досі пам'ятаю.
А книжка чудова.
Інші книжки автора
Схожі популярні
364 грн
1
Код товару 102587
393 грн
0 грн
В наявності
393 грн
1
270 грн
1
Від видавництва
