В одній із найвідоміших повістей класика шведської та світової літератури Астрід Ліндґрен розповідається про дивовижні пригоди юного героя — хлопчика Міо, про одвічну боротьбу добра і зла, втіленого в особі лиходія Като, про дружбу та взаємовиручку дітей, про те, що лише щирі серцем можуть подолати зло. Добро, як завжди, перемагає. За мотивами повісті знято знаменитий однойменний фільм (1987).
Міо, мій Міо
Автор
Астрід Ліндґрен
Опис
Враження читачів
🌹 Це точно написала Астрід Ліндґрен?
Цей твір вивчають у 6 класі і я ніяк не могла зрозуміти, чому моя дитина читала його майже місяць. Отож, спробувала прочитати сама.
🌹 Я щиро люблю талант Астрід, завжди із задоволенням читаю і перечитую сама і дітям про пригоди Пеппі, Карлсона, Мадікен, дітей із Гамірного... Знайомі ще з мого дитинства історії про нормальних дітей, які бешкетують, вигадують, мріють, сердяться, майструють халабуди, досліджують світ, встрягають у якісь халепи, вчаться, дружать і сваряться... Тобто про тих, хто проживає своє дитинство на повну. І тут раптом Міо...
🌹 Ідеальний хлопчик, вихований, ввічливий, завжди всім задоволений і одночасно нещасний. Приречений на бій з лицарем Като. Він не дуже то й прагне цього, навіть боїться. Постійно проговорює свої страхи: "Якби ця скеля не була така стрімка. Якби ніч не була така темна. Якби човен не був такий утлий. Якби ми не були такі малі..."
🌹 Книжечка написана на 126 сторінках з малюнками, але і я читала її дуже довго. Ну не буває таких ідеально-занудних дітей у реальному світі. Та й читати про них було зовсім не цікаво. Були гарні моменти, де книгу можна було б порівняти з Гаррі Поттером чи Маленьким принцом, але сама історія для нашої родини стала повним провалом.
Цей твір вивчають у 6 класі і я ніяк не могла зрозуміти, чому моя дитина читала його майже місяць. Отож, спробувала прочитати сама.
🌹 Я щиро люблю талант Астрід, завжди із задоволенням читаю і перечитую сама і дітям про пригоди Пеппі, Карлсона, Мадікен, дітей із Гамірного... Знайомі ще з мого дитинства історії про нормальних дітей, які бешкетують, вигадують, мріють, сердяться, майструють халабуди, досліджують світ, встрягають у якісь халепи, вчаться, дружать і сваряться... Тобто про тих, хто проживає своє дитинство на повну. І тут раптом Міо...
🌹 Ідеальний хлопчик, вихований, ввічливий, завжди всім задоволений і одночасно нещасний. Приречений на бій з лицарем Като. Він не дуже то й прагне цього, навіть боїться. Постійно проговорює свої страхи: "Якби ця скеля не була така стрімка. Якби ніч не була така темна. Якби човен не був такий утлий. Якби ми не були такі малі..."
🌹 Книжечка написана на 126 сторінках з малюнками, але і я читала її дуже довго. Ну не буває таких ідеально-занудних дітей у реальному світі. Та й читати про них було зовсім не цікаво. Були гарні моменти, де книгу можна було б порівняти з Гаррі Поттером чи Маленьким принцом, але сама історія для нашої родини стала повним провалом.
Казки - це простими словами про серйозні речі. Це там, де нема межі для дітей/дорослих.
Дев'ятирічний Буссе живе з опікунами, яким він не потрібен. В нього є один-єдиний кращий в світі друг, а в того - справжня сім'я. Така, щоб з татом і мамою, спільними походами і вечерями, теплом і любов'ю. На Буссе ж вдома чекають лише крики та невдоволення. Але згодом про хлопчика говоритимуть, як про зниклого безвісти, а сам він потрапить в зовсім інший світ. Тут на нього вже давно чекає його тато-король, який ніжно кликатиме його "Міо, мій Міо", адже Буссе - то не справжнє ім'я. Трояндові сади, новий друг, летючий кінь і справжня місія - подолати темного лицаря Като - голова обертом.
Не по-дитячому. Жодна дитина в світі не заслуговує бути самотньою, непотрібною.. ховатися в уявний світ, щоб її там любили. І хочеться, щоб все так і сталося, як в книжці: маленький Міо-Бу і справді знайшов свого тата-короля і він щасливий. Він не сидить на лавці, їсть яблуко і грається порожньою пляшкою... і просто мріє про краще.
В дитинстві я не читала цю книжку, а от екранізацію дивилася із захопленням. Але навряд я малою здогадувалася про глибину цієї історії та її трагізм, але той захват я досі пам'ятаю.
А книжка чудова.
Дев'ятирічний Буссе живе з опікунами, яким він не потрібен. В нього є один-єдиний кращий в світі друг, а в того - справжня сім'я. Така, щоб з татом і мамою, спільними походами і вечерями, теплом і любов'ю. На Буссе ж вдома чекають лише крики та невдоволення. Але згодом про хлопчика говоритимуть, як про зниклого безвісти, а сам він потрапить в зовсім інший світ. Тут на нього вже давно чекає його тато-король, який ніжно кликатиме його "Міо, мій Міо", адже Буссе - то не справжнє ім'я. Трояндові сади, новий друг, летючий кінь і справжня місія - подолати темного лицаря Като - голова обертом.
Не по-дитячому. Жодна дитина в світі не заслуговує бути самотньою, непотрібною.. ховатися в уявний світ, щоб її там любили. І хочеться, щоб все так і сталося, як в книжці: маленький Міо-Бу і справді знайшов свого тата-короля і він щасливий. Він не сидить на лавці, їсть яблуко і грається порожньою пляшкою... і просто мріє про краще.
В дитинстві я не читала цю книжку, а от екранізацію дивилася із захопленням. Але навряд я малою здогадувалася про глибину цієї історії та її трагізм, але той захват я досі пам'ятаю.
А книжка чудова.
Ви переглядали
380 грн
1
Код товару 104365
360 грн
0 грн
В наявності
360 грн
1
Код товару 105960
500 грн
0 грн
В наявності
500 грн
1
Код товару 104136
300 грн
0 грн
В наявності
300 грн
1
350 грн
1
Код товару 112146
264 грн
0 грн
В наявності
264 грн
1
Інші книжки автора
Схожі популярні
364 грн
1
270 грн
1
Від видавництва
