Астрід Ліндґрен

Це історія, яка дарує сміх, радість і ту дивовижну свободу, якою ми захоплювалися в дитинстві. Астрід Ліндґрен створила героїню, яка перевертає з ніг на голову всі уявлення про звичайне життя і вчить дивитися на світ із посмішкою, сміливістю та щирістю.

Пеппі — це дівчинка, яка має унікальний дар бути собою, незалежно від обставин. Вона живе у своєму ритмі, придумує неймовірні історії, носить дивакуваті шкарпетки й робить усе так, як хоче. Але найголовніше — її доброта та відкрите серце, які захоплюють не менше, ніж її пригоди.

Книга нагадує нам про те, як важливо залишатися вірним собі, не боятися бути інакшим і бачити у світі добро. Вона сповнена гумору, чарівної фантазії та таких затишних моментів, які хочеться перечитувати знову і знову.

"Пеппі Довгапанчоха" — це історія, яку хочеться читати всією родиною. Вона зігріває душу, викликає посмішку і надихає на те, щоб жити яскраво й радісно, навіть якщо хтось каже, що це "не за правилами".

Ця книга — теплий промінчик дитинства, який завжди поруч, незалежно від віку. "Пеппі" не лише змушує нас сміятися, але й нагадує про важливі цінності: дружбу, свободу і вміння бачити красу у кожному дні. Це скарб, який має бути на кожній книжковій полиці.

Чудова історія про сміливу дівчинку і дружбу. Як багато кумедних пригод сталося з Пеппі та її друзями, Томі і Анікою, я думаю тому, що Пеппі була відкрита і добра до світу. І в той же час відповідальна не тільки за себе, а і чудово піклувалася за своїх друзів і друзів-тваринок. Це гарна історія, яка навчить сміливості, відповідальності, як можна знаходити друзів і як отримувати задоволення від життя!

Мені дуже сподобалась ця книжка, Пеппі така кумедна! Іншим здається, що вона невихована, але вона добра і розумна. Вона справжній друг якою хочу стати я і хотіла б мати такого друга, або подругу. Ще б хотіла завести мавпу і коня, але не думаю , що зможу так піклуватися, як Пеппі про них і дикі тварини повинні жити в дикій природі. Трохи було прикро думати, що Пеппі може покинути друзів, але кінець мені сподобався!

"Діти з Гамірного" Астрід Ліндґрен — це неймовірно тепла і зворушлива книга, яка розповідає про пригоди шести дітей, що живуть у маленькому шведському селі Гамірне.
З першої ж сторінки мене захопили живі, барвисті описи повсякденного життя дітей — Лізи, Лассе, Буссе, Анни, Брітти та Оле. Вони живуть у сусідніх будинках і проводять більшу частину свого часу разом, що створює відчуття справжньої спільноти і родинної атмосфери. Діти вигадують різні ігри, допомагають один одному і навіть переживають свої маленькі конфлікти, що робить їх ще більш реальними і близькими. Одним словом, живуть безтурботним життям, як і годиться дітям.
Кожна глава — це окрема історія, яка не лише розважає, але й навчає важливих життєвих цінностей.

Книга розповідає про дівчинку на ім'я Роня, яка народилася в родині розбійників і зростає серед лісів і гір, де панують свобода і небезпека.
Роня — смілива, незалежна і допитлива дівчинка, яка не боїться кидати виклики світу навколо себе. Вона живе в гармонії з природою, що надає її характеру особливої чарівності і мудрості.
Мійка, її найкращий друг і син ворожого розбійницького ватажка, також є дуже цікавим персонажем, і їхня дружба стає головною темою книги. Роня і Мійка повинні подолати багато труднощів і непорозумінь, щоб довести, що справжня дружба може перемогти будь-які перешкоди.

Після прочитання книжки "Пеппі Довгапанчоха у південних морях" мої враження залишилися надзвичайно позитивними. Ця книга продовжує захопливі пригоди Пеппі, Тома і Анніки, перенісши їх у екзотичні куточки світу. Мене вразила відважність і винахідливість Пеппі, її здатність знаходити пригоди на кожному кроці та її невичерпна доброта.

Що мені найбільше сподобалося, так це те, як Пеппі зберігає свою дитячу безпосередність і радість, навіть у складних ситуаціях. Її дружба з Тому і Аннікою продовжує розвиватися, і їхні пригоди змушують усміхатися й мріяти про подорожі до далеких країн.

Книга також підкреслює важливість свободи, незалежності та вміння бути собою, що є цінним уроком для читачів будь-якого віку. Загалом, "Пеппі Довгапанчоха у південних морях" - це яскрава, весела та надихаюча книга, яка залишає приємне відчуття та бажання дізнатися більше про пригоди цієї незвичайної дівчинки.

Астрі Ліндґрен - неперевершена авторка дитячих книг.
Кожна її книга, історія- витвір мистецтва. І це не перебільшення.
В її книгаї діти знаходять енергію, пригоди, дружбу, дозвіл та заохочення бути собою, жарти та саме поняття “дитинство”.

Дорослі, які часто читають книги Астрід своїм дітям, навпаки можуть відчути трохи суму та самотності. Адже, дорослі вже не мають такої беззастережної віри в людство та добро.

Книга про Пеппі весела та неодинарна. Її не можна назвати пригодницькою, хоча пригоди тут є. Книга життєствердна, покаже як класно фантазувати і скільки радості це приносе. Як важлво зберігати в собі дитину та віру в добро.
Книгу рекомендую читати разом з дитьми, або самостійно та з подальшим обговоренням.

Мабуть у світі немає жодної людини, старше 5 років, яка б не чула про цього вродливого, розумного і до міри затовстого чоловіка у розквіті сил. Класика серед дитячої класики, яка і досі актуальна! "Ті діти все тепер мають: і моторчики, і всякі дурниці. Скоро вони літатимуть на місяць раніше, ніж підуть до школи." - ну хіба ні???

Чесно кажучи, мої діти неодноразово бойкотували читання книг про Карлсона. (У нас вдома є ще мої дитячі книги). Раніше ми дивилися радянські мультфільми про Карлсона і старша донька навідріз відмовлялася від подібних історій перед сном. Проте, уже познайомившись із Астрід Ліндгрен та її "Дітьми із Гамірного", "Пеппі Довгою Панчохою", та побачивши цю яскраву, повноколірну і сучасну книгу з безліччю малюнків, вона погодилася на вечірні читання. Одним словом, після третього розділу мої діти підсіли на ці оповідки, а тепер ще просять.

У чому ж особливість цих повістей?Можливо у тому, що все добре і світле, яке ми хочемо бачити у своїх дітях, уже втілене у Малому, а все погане, будь то лінощі, брехні, непослух, любов до нездорової їжі, бешкетство, схильність до хаосу чи егоїзму - уособлює Карлсон???
Мама Малого - то типова скандинавська мама, яка підтримує, розуміє і приймає свою дитину без прикрас. "Про все можна домовитись. На світі немає нічого такого, про що не можна було б спокійно поговорити і дійти згоди". Я от досі так не вмію, але прагну...
Ну а Фрекен Бок, до речі моя улюблениця, - це ж типова українська бабуся! Цілими днями жарить, варить, пече, щоб дитятко не вмерло з голоду, прибирає, слідкує за порядком скрізь, намагається тримати своїх близьких під контролем, забуваючи про своє власне щастя. Добре, що все-таки знаходить його.

Чудова книга і все! Що тут додати? Хіба кілька улюблених цитат: #улюблені_цитати

"- Гарні картини, - сказав він. - Страх які гарні, хоч, мабуть, не такі гарні, як мої."

"- Хочеш мою губну гармонію?
- Еге ж, я завжди мріяв мати музичний інструмент, дякую, я її беру... бо в тебе ж немає контрабаса?"

"Найкраще в хатнього цапа - це пиріг із яблуками, - міркував він, - а найкраще в пирога - це ванільна підлива, а найкраще у ванільної підливи - це те, що я їм її."

P.S. Люблю Карлсона за його винахідливість, адже він завжди знаходить вихід із будь-якої ситуації, до того ж дуже неочікуваний і непередбачуваний. Ну от Вам спало б на думку продати свої пальці на ногах за 5 ере? Та ще й двічі поспіль???

Здивувалась, коли побачила свій черговий книжковий подарунок від мами - пригоди Карлсона! Не знала, що цю історію також написала одна з моїх улюблених письменниць Астрід Ліндґрен. Я прочитала усі книжки про її шалену дівчинку Пеппі Довгупанчоху. А тепер маю і книжку про цього товстенького кумедного чоловічка, який став другом сумному хлопчику.

Раджу читати цю книжку усім, хто любить красиві картинки в книжках та не лінькується читати довгі історії про пригоди!

Чомусь у дитинстві я цю повість не читала, хоча Астрід Ліндгрен-моя улюблена дитяча авторка. Можливо, саме тому вона мені у дорослому віці не дуже сподобалась. Але безперечно варта уваги.

9-річний Буссе живе у прийомній сім'ї, він нікому не потрібний і абсолютно нещасливий. Поки одного дня дух не перенесе його в Країну Далеку, де всі ці роки шукав свого сина батько.

Міо, адже сам так його називають, ожив. Він пізнав турботу, любов і дружбу. Але не все так просто. Країні загрожує злий лицар Като і лише Міо зможе допомогти.

Цікава книжечка про дитячі мрії, сміливість, відвагу і хоробрість, щире прагнення підтримки і любові від близьких. Цю повість вивчають у 6 класі, але от не впевнена, що всі діти її зрозуміють. Бо навіть кожен дорослий може побачити чи відчути щось своє.

🌹 Це точно написала Астрід Ліндґрен?
Цей твір вивчають у 6 класі і я ніяк не могла зрозуміти, чому моя дитина читала його майже місяць. Отож, спробувала прочитати сама.

🌹 Я щиро люблю талант Астрід, завжди із задоволенням читаю і перечитую сама і дітям про пригоди Пеппі, Карлсона, Мадікен, дітей із Гамірного... Знайомі ще з мого дитинства історії про нормальних дітей, які бешкетують, вигадують, мріють, сердяться, майструють халабуди, досліджують світ, встрягають у якісь халепи, вчаться, дружать і сваряться... Тобто про тих, хто проживає своє дитинство на повну. І тут раптом Міо...

🌹 Ідеальний хлопчик, вихований, ввічливий, завжди всім задоволений і одночасно нещасний. Приречений на бій з лицарем Като. Він не дуже то й прагне цього, навіть боїться. Постійно проговорює свої страхи: "Якби ця скеля не була така стрімка. Якби ніч не була така темна. Якби човен не був такий утлий. Якби ми не були такі малі..."

🌹 Книжечка написана на 126 сторінках з малюнками, але і я читала її дуже довго. Ну не буває таких ідеально-занудних дітей у реальному світі. Та й читати про них було зовсім не цікаво. Були гарні моменти, де книгу можна було б порівняти з Гаррі Поттером чи Маленьким принцом, але сама історія для нашої родини стала повним провалом.

"Малий та Карлсон" – це чарівна історія про хлопчика на ім'я Малий, який живе у будинку з особливим дахом. Що а ньому особливого? Справа у тім, що на цьому даху живе також Карлсон – чудовий та трошки неслухняний чоловічок, який має пропелер на своїй спині та вміє літати. Карлсон завжди допомагає Малому вирішувати проблеми та влаштовує незабутні пригоди.

Дивовижні пригоди головних героїв розважають і захоплюють. Карлсон – це не тільки веселий та непередбачуваний персонаж, але й символ вільної дитячої уяви та невичерпної енергії. Можливо, часом вчинки Карлсона будуть здаватись вам дивними чи нечесними по відношенню до Малого. Але давайте спишемо це все на світ дитячих фантазій та мрій, де кожен день може стати незабутнім, і насолоджуватися відчуттям радості, що переповнюють героїв.