Сьогодні останній день конкурсу на найкращий читацький відгук про книжки видавництва «АРТБУКС» – умови тут. І ви ще встигаєте взяти участь! Редакційна рада оголосить переможців 22 березня.
А ми тим часом ділимось трьома відгуками, які точно стануть претендентами на подарунки!
 Відгук на книжку — «Світанок Малібу» Тейлор Дженкінс Рід
Авторка відгуку — Лера Ткаченко.
У центрі сюжету четверо дітей відомого співака — Міка Ріви. Двоє доньок і двох синів — вони успішні, унікальні особистості, які живуть в тіні відомого прізвища. Вони будують життя попри все, що сталося на їхньому шляху. А сталося достобіса багато. І майже всьому причиною є їхній батько.
Тейлор Дженкінс Рід — майстриня слова. Вона занурює у сюжет, і складається враження, ніби ти дивишся фільм, а не читаєш книгу — так легко та атмосферно написано. Книга підіймає багато важливих проблем. Зокрема, шлюб, зради, виховання дітей, відносини батьки-діти, алкоголізм, патріархальне суспільство, стереотипи, а також силу прощення і чи всі на нього заслуговують. Як пробачити іншим і собі. Атмосфера 80-х, Малібу, океан, серфінг — цей вайб полонив моє серденько❤️🔥 Книга чіпляла мене, безліч разів викликала пощипування в очах. Мені було важко та боляче читати про те, що пройшли ці четверо. Про те, з якої ями вони вибралися. Я постійно дивувалася дитячій силі та сестринсько-братській любові, яка є всеосяжною, чистою, наївною і безкорисною. Я дивувалася, наскільки егоїстичними можуть бути люди та ставити власні інтереси, часто безглузді, вище за життя рідних. Я злилася, сумувала, раділа, хвилювалася. Мені дуже сподобалася книга. На мою думку, вона анітрохи не слабша за «Сім чоловіків Евелін Гʼюґо». Вони на одному, високому рівні. Дуже раджу цю книгу любителям Америки 80-х і проблематики батьків і дітей. Вам точно сподобається🫶🏻
|
| Відгук на книжку — «Зникнення аптекарки» Сара Пеннер
Авторка відгуку — На мене чекають книжки.
Я щиро гадала, що це детектив. Не знаю, що мене обмануло назва чи, можливо, анотація. Почавши читати її, я б певно мала засмутитися, адже це зовсім не детективна історія. Однак, вже з першої сторінки я не пошкодувала, що почала читати. Разом із цією книжкою так легко прожити кілька життів! Нелла та її таємна аптека. Еліза та її дорослішання. Керолайн та її пошуки себе. Це не детективна історія, але вона захоплює сюжетними поворотами. Дві часові лінії сплітаються в одну, і я вже давно не відчувала такого захвату від книжки, адже відкласти її просто неможливо. Здається, що кожне рішення в минулому має наслідки в майбутньому і навпаки. Тут немає магії, але все так тісно пов'язано, що починаєш в цьому сумніватися, адже хіба могло все так співпасти... Це роман про жінок. Сильних, рішучих, сміливих. Це роман про життя. Мінливе, непередбачуване, жорстоке. Це роман про любов. До себе і до життя. Зникнення аптекарки — це чудова історія, від якої, попри хибні очікування, отримуєш ще більше захопливих вражень.
|
| Відгук на книжку — «Пляжне чтиво» Емілі Генрі
Авторка відгуку — Світлана Небилиця.
Книга мене відразу затягнула у вир своїх подій. Мені хотілось якомога швидше її прочитати і водночас я прагнула розтягнути задоволення, бо мені так не хотілося повертатися в реальний світ. Ця книга не зовсім те легке й романтичне читання, на яке я розраховувала, тут досить багато драми й порушені такі питання:
Сама ж історія розповідає про Дженьюері Ендрюс — авторку романтичних історій та Оґастуса Еверета — відомого прозаїка. Вони пишуть зовсім протилежні історії. Вона про «довго і щасливо», а він про реальний світ. І здається, що в них немає нічого спільного, крім письменництва, але ні — найближчі три місяці вони будуть жити в сусідніх будинках, ще й обоє страждають на творчу кризу. Одного вечора вони вирішують укласти парі й спробувати написати те, що пише інший. Щопʼятниці вони тепер будуть ходити на інтервʼю з учасниками культу, а щосуботи — на романтичні вечори. Що ж вийде з цього? Пляжних читань насправді у книзі немає (хіба один раз у кінці), хоча я думала, що герої будуть постійно зависати на пляжі. Тим не менше у цій історії справді досить багато йдеться про письменників та їхню роботу. Авторка показує, що це непросто: за кожною книгою стоїть клопітка робота (збір даних, дослідження, багатогодинні інтервʼю). Мені дуже сподобалось, що Емілі Генрі, хоч і не дуже багато, але розказує про те, як то бути письменником. Я очікувала дуже багато романтики, але її тут малувато. Натомість є герої зі своїми драмами: Дженьюері має розібратися із своїми сімейними проблемами, а в Ґаса взагалі цілий набір травм, з якими він бореться. Тож часто розмови героїв точаться саме про це. Але є і декілька сцен 18+. ☺️ Дуже легка історія в плані тексту. Читається на одному подиху за рахунок великої кількості діалогів та оповіді від першої особи — так, усе ми бачимо від імені Дженьюері.
|
Використайте свій шанс і залиште відгуки на прочитані книжки! Деталі участі читайте тут!
