У конкурсі відгуків на книги від видавництва Фабула ви найбільше писали про книжки: «Не мій дім» Ярослави Литвин, «Вілла Декера» та «Аґент Лилик» Юрія Винничука, а ще про «Правила будинку сидру» Джона Ірвінга.
Всього ми отримали 109 конкурсних відгуків. А в цій статті ділимось трьома відгуками переможців:
 Відгук на книжку — «Рік розпусти Клауса Отто Баха» Ярослава Литвин
Авторка відгуку — Ірина Ковальчук.
Ця книга підняла мені настрій, трохи відволікла від поганих думок. І головне, це дуже вдале знайомство з сучасною українською літературою. Клаус Отто Бах, схоже, зовсім безнадійний. Він самотній чоловік 43 років, що ходить на роботу, на вихідних робить покупки у супермаркеті і має лише одного друга. Саме його дружина Марина надихнула Клауса на пошуки коханої жінки в Україні. І все б було досить передбачувано, якби одного дня Клаус не взяв квитки на літак до Києва. Що рухало ним, кохання чи розпуста, це вже не мені вирішувати. Чужу душу не збагнути. Бо тут все, як у житті. Всі герої звичайні люди зі своїми "тарганами". Від назви і передісторії чекаєш певних подій. Іноземця в першу чергу гостинно напоять і нагодують. Він буде в шоці від наших доріг, маршруток, під'їздів, несортованого сміття, просто сміття і ще багато чого. Звичайно, знайдуться такі, хто ошукає і "обскубе, як молоду липку". Так, все це буде. Але серед цих пригод німецького туриста я бачу чоловіка, який шукає свою жінку. Всі хочуть, щоб їх любили. Просто для Клауса Отто Баха важливо, щоб кохана жінка обов'язково носила колготки). Такі у нього забаганки! Книга крутезна, але фінал мене приголомшив.
|
| Відгук на книжку — «Сміючись і помру. Про життя і смерть видатних вікінгів» Том Шиппі
Автор відгуку — Костянтин Каунін.
У цій книзі автор намагається відповісти на два запитання:
Як на мене, з одним запитанням автор впорався, з іншим були серйозні проблеми. Перше питання — вплив на загальноєвропейську історію. Тут все супер, маємо структуровану і зрозуміло хронологізовану оповідь про скандинавів. Автор розвінчує багато міфів і пояснює багато речей, над якими наприклад я раніше не замислювався (приміром, в чому різниця між вікінгами та скандинавами. Особливо цікаво буде читати тим, хто, як і я, "плаває" в питаннях історії Європи, або принаймні має декілька білих плям. Наприклад, в моїй голові різні світи існували окремо: ось тут британці, ось тут франки, ось тут Київська Русь, ось тут араби. Завдяки автору відбувається певна синхронізація. Через вікінгів він допомагає зшити окремі шматки в єдине простирадло. Друге питання — чому вони саме такі. Ось тут починаються проблеми. Автор намагається показати нам психологію і модель мислення скандинавів через їхню ж культуру, і в першу чергу - саги й інші літературні твори. Загалом ідея звісно непогана. На самому початку автор обіцяє, що не буде спамити купою імен, дат і назв, але буквально через пару десятків сторінок починає саме цим і займатися. Кількість персонажів і локацій в самих скандинавських сагах зазвичай цілком адекватна і відповідає розміру саги - читач має небагато шансів заплутатись. До слова, в сагах часто зустрічаються повтори певних шматків, що допомагає читачеві. Автор же намагається втулити сюжети великих творів у невелику кількість сторінок, обов'язково називаючи майже всіх тамтешніх персонажів. Звісно, читач дуже швидко перестає відбивати, де чий син/онук/брат. Причому, в більшості випадків цього цілком можна було не робити — мотивація героїв та основні події зрозумілі і так, а зайвий неймдропінг лише збиває з пантелику і дратує. І якщо в "історичних" розділах книги ситуацію хоч якось може виправити освіта читача, якому певна кількість імен і назв буде вже знайомою, то у "міфологічних" розділах шансів на це немає. Загалом книжка вичерпно виконує функцію "познайомити читача з вікінгами". Але це не буде приємне плавання в штиль. Це буде подорож Дніпром з доланням усіх порогів, як це колись вікінги і робили. Зняв ще один бал за те, що в розділах про взаємини скандинавів із Київською Руссю автор послуговується майже виключно російськими джерелами, що видно, навіть якщо не зазирати в "примітки". Це дратувало завжди, а зараз дратує ще сильніше. 6/10
|
| Відгук на книжку — «Король» Щепан Твардох
Автор відгуку — Юрій Пацук.
Сучасний гостросюжетний, напружений, місцями брутальний і жорстокий роман про Варшаву перед Другою Світовою війною. Книжка явно не для цнотливих, і не тому, що з матюками. Дуже довго не зрозуміло – хто ж це згадує, хто описує через 50 років події, що відбувалися в Польщі 1937 року. А події досить цікаві. Головний герой – відомий у Варшаві спортсмен-боксер Якуб Шапіро, який одночасно є не менш відомим кримінальним авторитетом, що безжально карає і вбиває тих, хто не підкоряється кримінальним законам і порядкам. Тут і наркотики, й борделі, і збочення, і насилля, й розпуста високопоставлених чиновників. Корупція, «кришування», рекет, розборки щодо сфер впливу між криміналітетом. А поряд – кохання, пристрасті, зради. І все б нічого, але сюди домішана ще й політика, протистояння між різними політичними течіями й організаціями. Кримінальні розборки тісно переплетені з розборками комуністів, фашистів, єврейських організацій. І над всім цим, під впливом сусідньої Німеччини, де вже на повний зріст проявив себе Гітлер і нацизм, починають проростати сходи вирішення «єврейського питання» у Польщі. Але ще ніхто не здогадується, що через 2-3 роки гітлерівський каток пройдеться по всіх без розбору…
|
Читайте книжки, продовжуйте писати цікаві відгуки та вигравайте подарунки! А ще ви можете рекомендувати прочитані книжки друзям і отримувати до 15% бонусів за їхні покупки! Деталі читайте тут!
