Моя улюблена книга ❤️

? Матінка Земля - або Гея - це живий організм, який має імунну систему та здатен регулювати "температуру тіла". А нині у Геї гарячка через паразитів - людей. Та незабаром вона нас позбудеться, а з нами і кліматичної кризи.©️ ?Ґордер - один із моїх найулюбленіших авторів серед скандинавів. Кожна його книга наповнена філософськими роздумами, любов'ю до всього живого, цінністю кожного моменту нашого життя і пошуками його сенсу. Я прочитала практично кожну, що перекладена українською, тож не змогла пройти і повз новиночку. ?Ця крихітка - відкритий лист шести онукам автора та всім людям, які житимуть наприкінці XXI століття. Розповідаючи фрагменти зі свого життя, він показує, як змінювався світ і що швидкість цих змін прискорюється. Те, що було звичним ще буквально 10-20 років тому, може стати дивовижею для кінця століття, що діти 2080-2090 можуть роздивлятися сучасні енциклопедії і дивуватися, невже це було насправді? Невже оці птахи, тварини, рослини, риби існували? Звичайно ж, як і в кожній своїй книзі, Ґордер ставить запитання. Такі, на які не існує однозначної відповіді, але ми можемо поміркувати, який варіант нам ближче. ?Книга піднімає тему екологічної катастрофи, третьої світової війни, розповідає, що досліджуючи таємниці світу людство так і не змогло пізнати себе. Рекомендую справжнім фанатам автора, адже у ній дуже багато відсилок та згадок інших його творів (Vita brevis, Світ Софії, Замок у Піренеях, Таємничий пасьянс, Різдвяна містерія; У дзеркалі, у загадці; Помаранчева дівчинка). А от для першого знайомства точно не підійде.

НЕПЕРЕВЕРШЕНО! ??? Це далеко не перша книга, яку я прочитала про сенс життя, його ціну й крихкість, про час, який кожному з нас відведено на цій планеті. Втім, це точно одна із тих, яка змушує зупинитися, задуматися, переглянути, а можливо й змінити свої пріоритети. ? "НІіхто не зронив і сльози від розлуки з інтернетом чи таблицею множення. Прощаються зі світом, з життям, з казкою. А ще з небагатьма людьми, яких любиш по-справжньому." ??? Ця книга - це лист, написаний тяжкохворим молодим чоловіком, люблячим батьком, для свого маленького сина, який колись стане дорослим. Це історія короткого, але такого повноцінного життя романтика, який мріяв стати поетом. Це спроба заглянути у майбутнє, коли тебе вже не буде. ? "Писати осиротілому синові - пекельна мука, хоча читання теж завдасть болю". ??? Досить цікаве поєднання казки, філософії, love-story, детективу, приправлене живою, художньою мовою. Одна з тих книг, коли забуваєш про час, сон і повністю піддаєшся владі букв. Одна з тих, яка ще довго тримає в полоні думок, хоч остання сторінка уже давно прочитана. Одна з тих, яку точно захочеться перечитати з часом. Одна з тих, які варто прочитати абсолютно всім... #улюблені_цитати: ? Мені здається, ніби ми, невагомі, витаємо в космосі, обпившись донесхочу міжгалактичного молока, і увесь Всесвіт належить нам. ? Я почуваюся зрадженим. Нема за що ухопитися. Порятунку чекати нізвідкіля. Я втрачу не лише навколишній світ, я втрачу не лише все і всіх, кого любив. Я втрачу самого себе. Гоп - і нема мене! ? - Ми живемо на світі лише оцей єдиний раз! - Так, тут і тепер. ? Навіть не кажи, що природа, мовляв, ніяке не диво, а світ - не казка. Хто цього не збагнув, ризикує не встигнути спізнати казки, як їй настане кінець. І тоді зриватиме із себе шори, протиратиме очі від зачудування, хапаючись за останній шанс віддатися цьому диву, з яким ось-ось доведеться попрощатися і покинути навіки.

Чи любите ви у дощові чи похмурі дні дивитися на яскраві помаранчі? Так? Я теж люблю! Їм я їх дуже рідко, а ось дивитися люблю - жовтогарячі ягідки так і підіймають твій настрій, навіть, якщо вони і просто зображені на обкладинці. І, доречі, згадувана книга мені теж дуже сподобалася, беззастережно! Така тепла, добра книга, де підіймається безліч філософських питань, яка двічі примусила сльози набігати до очей, але ж життя таке і є. 15-річний головний герой отримує листа від свого померлого 11 років тому батька. Хлопець мало що пам'ятає, але, читаючи довге послання, згадує і розуміє, як багато він запозичив у рідної людиини. "Немало й хлопчаків, не здатних зазирнути за небокрай, бо їм у голові — лише футбол. У кожному разі віддаль між дзеркальцем косметички та дзеркалом телескопа таки чималенька! По-моєму, це називається «зсувом перспективи». А ще можна назвати «гоп-ефектом», ефектом приголомшення. Ніколи не пізно зазнати гоп-ефекту. Однак більшість людей можуть усе життя прожити й ні разу не усвідомити свого витання в порожнечі." А ще батько розповів сину цікаву історію про помаранчеву дівчинку, яка, як виявилося, стосується їх обидвох. Вкотре дивуюся, як можна спокійно жити - у хлопця з'являється гарний вітчим і менша сестра, але живуть вони усі у квартирі батьків покійного батька, а бабуся з дідусем приїздять у гості. Ну, можна ж! Дуже рекомендую!

Треба до усього ставитися по-філософськи, бо і книга ж про історію філософії. Книга вперше видана 1991 року. І ось чого вона до мене не потрапила саме тоді? Як би мені легко було розібратися з усіма філософськими течіями, їхніми нюансами і окремо визначитися щодо ставлення кожного філософа до жінок. Але ніт, розібралася без цієї книги. Але ж вам не обов'язково мучитися, раптом що. "Філософ усвідомлює, як багато він не розуміє. І це мучить його. У цьому він розумніший від усіх, хто вихваляється своїми знаннями, а насправді не знає нічого. Розумний той, хто знає, чого він не знає,- так кажу я" Отже, головними героями є дві дівчинки - Софія і Гільда, яким незабаром має виповнитися 15. Але ж це філософія, то усе дуже заплутано, хто з них хто, де їхні батьки і що взагалі коїться. Єдине, що залишається незмінним - курс історії філософії, який кожна з них, а отже і ви, опановуєте, читаючи "Світ Софії". І пам'ятаймо, що Софія - це мудрість, то трохи мудрості нам не завадить. #пані_читає, але має великий сумнів, що книга буде цікава для більшості підлітків, а ось для тих, хто вивчає філософію чи цікавиться її проблемами, саме те, що треба! Це вже друга книга автора і мені дуже цікаво, як працює його мозок і уява. Може, хтось має ще його книги? Я б із задоволенням прочитала.

З кожним може статися кохання, неочікуване, необачне, наївне. Ти в останню секунду стрибаєш в трамвай, і там воно тебе спіткає. Як-от Яна Улава, що з першого погляду закохується в таємничу дівчинку з повним пакетом помаранчів. Але якщо почати заново, то це сумна і водночас прекрасна історія. Хлопчик Ґеорґ отримує листа від тата, який помер 11 років тому. І так починається своєрідна розмова, в якій батько й розповідає про помаранчеву дівчинку. Окрім цієї розповіді, будуть й інші вагомі теми. На порозі смерті, в листі батько запитує в сина дещо важливе.. аби мільйони літ тому його запитали, чи хотів би він народитися на цей світ, знаючи, що на нього чекає? Що б він відповів? Про те ж саме думав і батько, про теж задумалася і я, подумає й інший читач. Так.. це сумна і прекрасна історія. Кохання, щастя Яна Улава та помаранчевої дівчинки ніби зігріває. Не хочу думати, що це наївно, чи прямо нереально, а навпаки - напрочуд мило і може статися з кожним. Отакий післясмак вона лишає. Якщо ви з відкритим серцем хочете прочитати якусь красиву історію - "Помаранчева дівчинка" саме для вас.

Моя слабинка до скандинавської літератури змушує періодично натрапляти на твори, які потім люблю всім серцем. Вони, чомусь закономірно залишають по собі печаль, але вона світла та добра (якщо можна так виражатись). "Помаранчева дівчинка" - твір, веселий та щемкий водночас. Про життя та смерть, щастя та відчай, вічність і один момент. Одного дня юнак Ґеорґ отримає листа від батька, який помер 11 років тому, так і не встигнувши поговорити з сином, як з другом про важливі речі. Лист ставить низку надважливих питань про сенс життя та смерті, на які хлопець поступово знаходить власні відповіді. Також він дізнається зворушливу історію кохання батька та загадкової Помаранчевою дівчинки, яка розпочалася з випадкової зустрічі та перевернула світ для обох.