Ярко Любич

Коли зацвіте каштан ☘️ Це історія, яка болить.. Я читала її повільно — по кілька сторінок, бо спогади накривали хвилею. Моя мама втекла з Бучі останньою перед окупацією. Я була з чоловіком в окупації, а потім ми жили у Львові. Кожен із нас пережив щось страшне на початку 2022 року…Тому ця книжка торкнеться серця кожного, хто пам’ятає. У центрі історії — родина, яку розділила лінія фронту. Батьки з сином і донькою залишились у Гостомелі, а інша донька, Іванка, — у Дніпрі. Коли зв’язок із рідними обривається, вона мала б їхати за кордон, рятуючись. Але замість цього вирішує повернутись — і приєднується до медиків, які їдуть у бік Києва. Чесно? Я не очікувала, що ця історія так глибоко зачепить мене. Вона болюча, але водночас світла. Мені дуже сподобалась любовна лінія, спочатку і натяку на неї не було. А потім все переходить в любовний трикутник 👀 Перші сто сторінок були найважчі, бо все занадто близьке й справжнє. Але потім я просто не змогла відірватися — прочитала за кілька днів💔 Це книга-пам’ять Книга-нагадування, чому не можна забувати, як усе починалося і чому не можна пробачати тим, хто це зробив

Анонім

Ця історія змусила мене пережити всі ті емоції, які я відчувала в лютому 2022 року ❤️‍🩹 Книга про біль, втрати та життя, яке триває… Але я щиро раджу всім і кожному цю історію яка подарує трошки полегшення та допоможе відпустити частину болю. Одна з найулюбленіших книг для мене останнім часом 🫂

Анонім

Важко знову поринати в ті спогади початку.. .Але варто чекати, коли заквітне каштан

Анонім