?『Time moves in its special way in the middle of the night 』? Це було зачаровуюче знайомство з творчістю Муракамі ? В книзі описується всього лише одна ніч з 11:56 pm to 6:52 am ? (на початку кожної глави є годинник, який вказує години). Ніч, коли одні люди сплять, а для інших життя не зупиняється, воно просто починає йти трішки по-іншому... Місто сповільнюється і серед цього особливо потоку часу ніч стає чимось більшим ніж просто фоном. Вона майже активна присутність, її можна відчути, вона виводить внутрішню темряву самотності тих, хто не спить в ночі...? Роман досить метафоричний, на межі між днем і ніччю, пробудженням і сном, минулим та сучасним, він інтимний, дещо моторошний, мовчазний і самотній як сама ніч ? Обсяг книги невеликий і сюжет цікавий. Книга повільна та спокійна і для мене вона була як медитація?‍♀️ Муракамі своїми описами захопив мене та переніс в свій світ. *Читала я цю книгу переважно вночі та для ще більшого занурення в атмосферу включала собі згадані пісні з книги

Роман - метафора про становлення особистості та внутрішню боротьбу. Все в стилі Муракамі: багато символізму, міфологія, довгі філософські діалоги головних героїв. Моментами було неприємно читати, бо я не є поціновувачем міфа про Едіпа, але твір залишив по собі дуже гарний післясмак. Кафка на пляжі варто читати під достатньо меланхолійний настрій, розжувати кожне слово, кожний вислів, інколи повернутись на декілька сторінок назад. Особисто я дуже прониклась долею та історією головного героя, а паралельно до соціальних питань в книзі ще й достатньо непоганий фантастичний сюжет.

Коли я читала цю книгу підліткою, мені дуже сподобалось. Настільки, що я досі не віднесла екземпляр ворожою мовою на макулатуру. Перечитала, побачила дуже проблематичного персонажа (автора?) з дуже нездоровим ставленням до жінок. Як і персонаж, якщо колись зберусь писати автобіографію, обовʼязково використаю наступну фразу: Nobody likes being alone. I just hate to be disappointed.

читання цієї книги це як зустріч зі старим другом під час якої ви не можете зупинитись говорити. читання цієї книги це діалог з автором і з самим собою, це суцільна саморефлексія під час якої згадуєш найприємніше і найболючіше і під час якої нестерпно жадаєш повернутися у біг. ця книга про письменництво. в ній описані методи письма муракамі, його трудова етика, чому він взагалі став письменником і що змушує його писати зараз. але більше того, ця книга про біг. про те, чому він любить біг, як це вплинуло на його життя, як це пов’язано з його творчістю. це щоденник про його тренування, його злетів та падінь. "книга лише про біг" скаже більшість, а я заперечу. насправді вона про людину яка щось любить, і я багато чого винесла з рішучості муракамі, з його пристрасті та послідовності. для мене це був дуже медитативний досвід читання, шанс подивитись на те, як хтось розповідає про своє життя та те чим справді горить. ця книга змушує заглиблюватись у себе та дивитись на життя під трохи іншим кутом. а ще ця книга змушує бігти. тут і зараз. вона про справжнє життя.

Якби мене запитали, я би відповів, але мене не питають, тому я просто висловлю свою думку: романи цього японця я можу охарактеризувати одним словом. І це коротке слово "джаз". З якого дива? Моя думка народилася п'ять хвилин тому і я ще не встигнув наситити її аргументами, тому спішно пишу, аби не передумати і не відмовитися від свідчень. Літературний джаз від Муракамі. Як вам таке? Не згодні? Ваше право. При тому, що я не люблю містичну основу в літературі і фантазії про якісь потойбіччя, все ж віддаю належне письменнику: над його книжками немає сенсу "зависати" тим, хто віддає перевагу легковажному третьосортному чтиву, купленому у "глухонімого" колпортера, їдучи на відпочинок з Крижополя до Бердянська. Як джаз - музика вимогливої публіки, так і проза від маестро слова живе за законами, іншого рівня. Дозволю собі ще одне порівняння: Поплавський і Річард Бона. Те і інше - музика, хоча для когось визначення є сумнівним у першому випадку, а для когось - у другому. Тому хочеться знайти адекватний відповідник, щоби з мови музики перекласти на мову літератури наступну думку: мистецтво трьох нот (із семи в октаві) не порівнюється з мистецтвом імпровізації, як і публіка, яка стає в дві різні черги. Тому, напевно, атор створив дві армії - армію прихильників і таку ж за чисельністю армію, е-е-е, як би точніше висловитись? Армію читачів, які розкритикують доробок Муракамі репліками на кшталт: навіщо така література взагалі існує? В якій з армій "служу" я? Ну! Дочитавши до кінця четвертий товстезний роман автора... Хоча, здавалося би, я майже в усьому не поділяю світогляд Муракамі. От за що не візьміться, а він не такий: живе не так (сподіваюся, письменники пишуть як живуть), мислить не так (не по законах, затверджених шкільною програмою), ретранслює хибні світоглядні моделі і таке інше. То що, я маю його за це хвалити? Але ж хвалю на всі заставки. Більше того, примушую себе переключити увагу на інших письменників (і поетів), - а як він дізнається та запропонує стати його біографом? Відмовляти не зручно, та й японської я не знаю. Доки не забув, дам пораду. Якщо хтось надумає читати саме цю книжку, є сенс спочатку знайти і прочитати роман "Погоня за вівцею". "Танцюй, танцюй, танцюй" є його розвитком. Цей химерний японець закрутив таку куделю! Розплутав її і знову все розкуйовдив, щоб потім ще раз розв'язати вузлики, "розгрести кучугури" (його вислів) і аж в кінці другого роману дати читачеві видихнути з полегшенням після глибокого вдиху. З іншого боку, обидва романи самодостатні, запросто читаються у відриві один від одного, хоча, не знаючи сюжет першого, окремі моменти буде важкувато второпати. Муракамі лишився вірним собі. Гортаючи сторінку за сторінкою, рука тягнеться то записника, щоб занотувати його кулінарні ідеї, то до комп'ютера, щоб нагуглити матеріал про різних там світових зірок музики. На такій оптимістичній ноті завершую відгук, не наважуючись уточнити очевидні проколи. Вони очевидні для мене, а інший читач міг би дискутувати вже зі мною. Ні, як людина письменник не взірець для мене у питаннях, даруйте за банальщину, сенсу життя, але як пише! Як пише!