Халед Хоссейні

Рекомендую книги цього автора. Початок історії відбувається в Афганістані, країні яка зовсім не схожа на ту, яку ми знаємо з новин. Історія про двох хлопчиків, про долі різних людей, які міняються після одного випадку та після того, як в країні змінюється влада. Про хлопця, якому вдалося вирватись з цього місця та доростав в США, здобув гарну освіту, але який загубився в цьому житті. Та іншого хлопця, який все життя залишався в Афганістані і прожив важке життя, але який несе неймовірну любов та добро до світу.

війна, кров, етнічна дискримінація, культура, дружба, відданість, жертовність, несправедливість, гідність, жага любові, вибір, страх, зрада, наслідки, провина, каяття, сила, надія
боляче. важко
сИроти
моє серденько 💔

Одна з найулюбленіших книг, яка дозволяє познайомитися з історією Афганістану через призму оповіді про долі, дружбу та вірність двох хлопців на тлі політичних подій.

Крутезна книга, яку рекомендую всім почитати! Це історія країни, яка змінилась, історія дружби, яка була в дитинстві, дорослішання та усвідомлення того, чого не змінити. Автор майстерно описує життя!

«Ніхто не знав чи доживе до вечора. Наші вуха звикли до свисту артилерійських снарядів, до гуркотіння гарматного вогню, а очі звикли бачити, як з-під уламків викопують тіла загиблих».

Не можливо читати цю книгу без сліз, огиди та обурення. І не тільки через страшну війну, яку ж знову таки принесла росія, а потім і талібан. А через вчинки головного героя.

Не дивлячись на жорстокість та несправедливість, книга була прекрасною! І це все завдяки автору. Він розтрощив моє серце вщент, а потім склеїв назад. Це потрібно мати великий талант, щоб так майстерно написати!

Однозначно буду читати наступні книги автора!

Читаючи цю книгу, я не могла повірити, що це все придумана історія, для мене все так було реалістично - здавалось ніби розповідає реальну історію мій друг, так сильно я в неї занурилась і так добре автору вдалось реалістично описати життя в Афганістані, тому що сам провів там своє дитинство. Після цієї книги на мене напав «нечитун» - я довго проживала історію двох хлопчиків, які дуже сильно вплинули на мій емоційний стан. Книгу проплакала….через вчинки Аміра, через те що трапилось з Гассаном, війну - кляту війну, яку принесла країна-терорист росія; наша держава зараз проживає теж війну через той самий режим.
Якби хотілось щоб книга закінчилась не так ….але…

Є книги, які попадають у саме ♥️. А є книги, які розбивають 💔. "Ловець повітряних зміїв" саме така.

Вона вщерть розбила моє 💔 і зібрала його назад. Я так жалкую, що не прочитала її раніше. Але в той же час добре, що прочитала зараз. У кожному рядку, у кожному слові, де описаний воєнний Афганістан, я бачила Україну. Це допомогло більш глибше зрозуміти історію та відчути героїв.

Одні лиш ці слова:"...у Афганістані є дуже багато дітей, однак практично немає дитинства", як на мене, яскраво підкреслюють проблеми дітей в країнах, де йде вiйнa.

Така сумна історія, але вона мене полонила. І навіть фінал з легка обнадійливий, а не приторно-солодкий, як і повинно бути в таких книгах.

Щодо персонажів. ГГ спочатку взагалі мені не імпонував. Я більше прониклася долею Гассана. Та, читаючи книгу, ми бачимо трансформацію Аміра, як особистості. Що вже під кінець вже забула про неприязнь до цього героя. Бо врешті-решт він почав щось робити, "щоб знову стати хорошим".

Загалом можу сказати, що цю книгу варто читати. Рекомендую 🍁

Бачила багато відгуків на цю книгу, знала, що вона буде емоційно важкою…Тому, якщо ви не готові. Що ця книга розірве вас на частини, краще її відкласти на потім.

Ця книга перевертає душу з ніг на голову. В процесі читання постійно було відчуття гіркоти й надії одночасно. Це історія про дитинство, зруйноване війною і зрадою, про дружбу, яка, здавалось би, не може зламатися, але ламається під тягарем жорстокої реальності.
Коли я читала слова: «За тебе хоч тисячу разів» — хотілось плакати. Ці слова змусили мене замислитися про всіх тих, хто в сьогодні також став жертвою обставин, які змінюють наші життя. Так, як Афганістан був зруйнований війною у книзі, так і наша країна переживає свою трагедію. Багато хто, як Хасан, робить неймовірні жертви заради інших, зберігаючи честь і людяність навіть у найжорстокіші моменти.

Амір, який усе життя жив з тягарем провини, нагадує нам про важливість відповідальності за свої вчинки. Він, як і багато хто з нас сьогодні, проходить через випробування, вчиться протистояти страху і шукати можливості для спокути. У війні, як у книзі, є моменти, коли ми робимо вибір, який визначає наше майбутнє. 
Це не просто історія, це відображення того, що відбувається з нами сьогодні. Вона вчить нас не здаватися, навіть коли все навколо руйнується, і завжди знаходити вірний шлях, навіть у найтемніші часи.

"Ловець повітряних зміїв" Халеда Хоссейні — це щемка, болюча і страшна історія, яка зачіпає найглибші струни людської душі. Автор змальовує жорстоку реальність, де надія і дружба стикаються з гіркою зрадою та невимовним болем. Книга відкриває перед читачем світ Афганістану, де війна та суспільні стереотипи ламають долі людей, а прості рішення стають джерелом великих страждань. Ця історія не просто розповідає про події, вона змушує пережити кожну з них разом із героями, залишаючи після себе глибокі емоційні рани.

«А далі розмова неминуче зайшла про талібан.
- Усе й справді так погано, як кажуть?
- Ні, гірше. Значно гірше... Людям забороняють бути людьми.»

Історію розповідає Амір, дитинство якого проходить у Кабулі в будинку його заможного батька. Дитячі ігри, змагання з повітряними зміями, дружба, відданість. А далі - дитяча зрада через страх, відчайдушні помилки, які наклали відбиток на усе життя.

Усе це відбувається на фоні державного перевороту та скасування монархії у 1973 році. Потім прийшли радянські війська і, щоб вижити, довелось утекти з країни. Доля Аміра знову приведе його в Афганістан, куди уже зайшли «рятівники». Він матиме можливість згладити наслідки своїх помилок.

Автор легко вводить у словник читача такі далекі поняття. Читаючи, добре починаєш розуміти, яке місце займали пуштуни та хазарейці, якими чужими один для одного були суніти та шиїти. Хоча ця тема не була основною, але зображено також і місце жінки, яка програла «у генетичній лотереї, що визначала стать». Описана «політика» талібів, безмежне приниження людської гідності.

Різнопланових подій багато, тому роман динамічний. Життя Аміра видається повним випробувань, які він часто проходить як боягуз. Це не типовий герой зі солодких сюжетів, а такий, яким би міг бути в реальності.

Госсейні чудово зумів переплести видуманий сюжет зі справжнім світом насильства і безконтрольної влади.

Чергова книга, під час читання якої мене нудило, я сварилася, ледь не плювалася. Я розумію, що людська жорстокість безмежна, але ж неспротивом її не подолаєш. Боже, як мене бісили вчинки героїв! Хоча, чи могло бути по-іншому в тих умовах, що вони існували?

Книга про долі людей в Афганістані. Бо навіть у 70-ті, до початку вторгнення СРСР, це життя не можна назвати щасливим: етнічне розмежування, дитяча жорстокість, соціальна нерівність.
Після початку війни стало ще гірше, і не ставало краще вже ніколи. Та і чого б? Хіба радикальні угруповання не приносять лише жорстокість та смерть?
А вседозволеність і збочення стають нормою для можновладців. І що може протиставити цьому ніжний хлопець, що пізніше став письменником, а не воїном.

"- І куди ж він приведе? - запитав баба. Хлопець, який не може захистити себе, рано чи пізно стане чоловіком, який не здатен захистити нікого й нічого."

Але хлопець намагатиметься виправити ситуацію, перепросити перед своїм другом, що не вступився за нього, врятувавши його сина. Тим більше, ворог той самий.
Жорстока книга. Про знущання, вбивства, катування. Але, водночас, про людську порядність, саможертовність та правду, що разом з повітряним змієм поринає у небо.

Я вас попередила, вам вирішувати. Але книга непересічна.

Книга-біль, книга-тривога, книга-війна, втрачене дитинство, безнадія… Саме такою вона мені залишиться у памʼяті. Автор дуже вдало зміг передати трагедію країн Південної Азії, які мають багату історію, але в останні десятиліття переживають важкі часи через війну та політичну нестабільність.
Але там живуть люди, народжуються діти, які не мають дитинства. Я була вражена, які вчинки доводиться робити дитині та емоції переживати, щоб здобути прихильність батька. Як головний герой зізнається читачеві у своїх проступках! З одного боку напрошується засудження, а з іншого- співчуття та розуміння.

Хочу подивитися екранізовану версію цього твору («Той, що біжить за вітром», 2007 р. режисер Марк Форстер).

Книга варта бути в моїй домашній бібліотеці та памʼяті.
📝 «Коли вбиваєш людину, то крадеш життя, — пояснив бабá. — Крадеш право дружини мати чоловіка, позбавляєш дітей батька. Коли брешеш, то крадеш в іншого право на правду. Коли шахруєш, то крадеш право на справедливість.»
📝 «То було дуже давно, але дарма кажуть, буцімто минуле можна поховати — як з’ясувалося, не можна. Минуле будь-що видряпається на поверхню.»
📝 «Завжди є спосіб знову стати хорошим»
📝 «Війна не скасовує гідності. Війна вимагає її навіть більше, ніж мирні часи»
📝 « А далі розмова неминуче зайшла про талібан.
— Усе й справді так погано, як кажуть?
— Ні, гірше. Значно гірше, — відказав Рахім-хан. — Людям забороняють бути людьми.»
📝 «Як там у тій приказці про минуле: казали, минеться, а воно тільки настає? От і з моїм минулим так само — воно весь час мене наздоганяє»
📝 «… у Афганістані є дуже багато дітей, однак практично немає дитинства»
📝 «Я знаю, що врешті-решт Господь простить усім»