Назва книги повністю характеризує її зміст. Адже цю історію треба брати із собою саме у відпустку. Взявши її до рук, ви зможете по-справжньому відпочити, насолодитися теплом  та відчути атмосферу спокою і гармонії.

Наші герої, Дженьюері та Ґас, розбиті та розчаровані, кожен зі своїм емоційним багажем. Та зустрівшись, вони врешті-решт знайдуть ту рівновагу у житті, якої їм так бракувало. 

Обравши цю книгу, я не очікувала від неї чогось надзвичайного. Звичайний ромком. Звичайні герої. Це історія про людські стосунки, непрості життєві обставини, про віру в щасливий кінець. Ми побачимо тут героїв, які бояться, сумніваються, кохають та намагаються зробити правильний вибір. 

Є тут і сцени 18+. Але, дякуючи авторці, їх небагато і все вписано гармонійно. Також хочу відмітити, що герої від початку і до фіналу проходять певний шлях розвитку. Це дуже "олюднює" персонажів, що вкінці починаєш дійсно вірити цій історії.

Загалом враження залишилися позитивними. З моєю нелюбов'ю до ромкомів, можу сказати, що цей мені сподобався. Легке чтиво для відпочинку. 

Захоплююча лайт версія "Володаря мух". 

У цій історії ми побуваємо в Таїланді. Річард та його випадкові знайомі, Француаза та Етьєн, відправляються на пошук ідилічного острова, про який ніхто не знає. Мандрівники потрапляють у справжній рай, який поступово перетворюється на пекло. 

Ця історія могла бути літньою, безтурботною, теплою та екзотичного. Натомість ми отримуємо огляд суспільства та місце окремої людини в соціумі. І яким би ідеальним щось не здавалося, завжди є ложка дьогтю. 

У книзі дуже круто описано взаємодію людей різних національностей у закритому просторі. За короткий проміжок часу герої змінюються: хтось у кращу сторону, а хтось виявляє свій темний бік. Автор так легко пише, що сторінки летять одна за одною. А образи та пейзажі стають дуже реальними. 

Я давно мріяла прочитати цю книгу, адже мені дуже подобається його екранізація. І не тому що там знявся Ді Капріо, якщо що. Мене полонила атмосфера закритого острову. 

Сама прочитала і вам рекомендую.

Я прочитала і не шкодую.

"Я бачу вас цікавить пітьма" - це яскравий приклад багатошарового тексту, коли сюжет не завжди виступає головним і читач повинен зрозуміти підтекст.

Отже, у богом забуте село приїздить Андрій, консультант поліції із темним військовим минулим. Його завдання - розслідувати жорстокі вбивства молодих дівчат таким собі Звіром та знайти зниклу дівчинку Надію в катакомбах. Звучить просто. На практиці майже неможливо. 

Цей текст - це хитромудре сплетіння Біблії, міфів Давньої Греції (недарма ж тут кафе називається "Мінотавр" і таке інше 😉), "Саду божественних пісень" Данте та картини Ієроніма Босха "Сад земних насолод". Уявіть собі, що все це в одній історії і вам треба скласти загальну картину. 

Це складно і, як на мене, одного прочитання недостатньо. Цю книгу можна обирати для літературознавчого дослідження. Тут є над чим працювати. І мені особисто такі тексти дуже подобаються. 

До речі, для себе вловила мотиви двох книг Стівена Кінга - "Необхідні речі" та "Салимове лігво". Так, герої книги Ілларіона Павлюка так само виконують різні завдання від Чоловіка у Червоному, як власне і в "Необхідних речах".  А завершення "Салимового лігва" дуже схоже на один момент із "Я бачу вас цікавить пітьма". 

"Я бачу вас цікавить пітьма" - історія з глибокими сенсами про життя, людину, її гріхи та пітьму в середині кожного з нас. Це історія про вибір. Адже так чи інакше ми цікавимось пітьмою. Проте тільки за нами залишається вибір: заглибитися в пітьму чи вирушити назустріч світлу.

Я це зробила!

Нарешті дочитала "Колонію". Не скажу, що це було легко, та про все по порядку.

Розпочну відгук з того, що наукову фантастику не дуже люблю і читаю нечасто. Вперше мені було досить складно читати такого об'єму книгу і не губитися на її сторінках. Стільки героїв! Добре, що на початку є покажчик, бо під кінець історії геть заплуталася.

Коли берете цю книгу, готуйтеся до того, що тут декілька сюжетних ліній, які так чи інакше поєднані. І треба не втратити між ними зв'язок, щоб зрозуміти суть прочитаного.

Скажу відверто, протягом читання не відчувала якогось захоплення. Так, було місцями цікаво, місцями не дуже. Можливо, це тому, що не фанатію від цього жанру.
Найбільше мені сподобалося читати про події на Землі, епідемію, дослідження.

Після цієї книги зробила висновок, що де б не була людина, вона всюди знайде причину нести розбрат, війни та руйнування. Така вже наша природа. Можна довго мріяти про високий гуманізм, але на практиці це виявляється по-іншому.

Фінал історії "обривається". Спочатку навіть не зрозуміла, що сталося. Хотілося б логічного завершення першої частини.

Напевно, я зможу рекомендувати цю книгу тим, хто любить наукову фантастику, зокрема захоплюється творчістю Макса Кідрука. Решті книголюбам, хто наважиться читати цю "цеглинку", побажаю успіхів і великого терпіння. 🤗

22 есе від критикеси Тетяни Трофименко. Від Пантелеймона Куліша до Ірени Карпи. 

Чітко. Конкретно. Літературознавчо. І з гумором. Мені це сподобалось. 

Під час прочитання не замислювалася,чи розділяю думку із Тетяною Трофименко. Просто сприймала прочитане та аналізувала. 

Одразу хочу сказати, що величезним плюсом буде - прочитати художні тексти, про які написані есе. Бо складно зрозуміти, про що хоче сказати авторка, якщо ти не знайомий із текстом.

Мене дуже потішила ця книга, особливо мого внутрішнього філолога, який вивчав історію української літератури від найдавніших часів і до сьогодення. 

І скажу відверто, але мені було мало. Я ще б прочитала схожі есе, але на інші тексти та інших письменників

Потужна антиутопія про постфашизм: його появу, результати та наслідки для людства. 

Читаючи такі книги, складається враження, що людство увесь час ходить по колу і прагне до самознищення. 

Отже, наші герої проживають у 3896 році. Уже не існує країн, народів. Усе спільне, розділене на штати. Суспільство розділене на "вищих'' і ''нижчих". "Вищі" це люди, які мають свободу, не можуть піддаватися насиллю з боку інших людей. "Нижчі" - це стори, худоба, яка працює та є їжею для "вищих" . Насправді ж стори - це люди, яких закрили в хлів, тримають у нелюдських умовах, б'ють, експлуатують, злучають з іншими сторами заради потомства, вбивають і споживають їх м'ясо.

Якщо ви подумали, що "вищі" займають людоїдством, то ви правильно подумали. 

Насправді одні люди загнали в рабство інших людей, перетворили їх на скотину і при цьому вважають останніх тваринами. Не щось на кшталт бити по пологових і казати, що там перебуває іноземний легіон.

Ця антиутопія про ілюзію гуманного суспільства і про тих, хто прозрів, "зняв рожеві окуляри" і побачив реальну картину людських діянь. Це історія про жорстокість, цинізм, які розбурхають у вас всі можливі емоції і спонукатимуть до роздумів. Ця книга про правду, яку так важко прийняти, про маніпуляції і, якщо хочете, інформаційну війну.