Читаючи цю книгу, я не могла повірити, що це все придумана історія, для мене все так було реалістично - здавалось ніби розповідає реальну історію мій друг, так сильно я в неї занурилась і так добре автору вдалось реалістично описати життя в Афганістані, тому що сам провів там своє дитинство. Після цієї книги на мене напав «нечитун» - я довго проживала історію двох хлопчиків, які дуже сильно вплинули на мій емоційний стан. Книгу проплакала….через вчинки Аміра, через те що трапилось з Гассаном, війну - кляту війну, яку принесла країна-терорист росія; наша держава зараз проживає теж війну через той самий режим.
Якби хотілось щоб книга закінчилась не так ….але…