Дякую видавництву Віхола, я б і не знала про цей скарб, раджу.

Коли дізналась, що роман однією з тем є колективізація, то я навіть заплющила очі на величезний розмір книги, і мені стало цікаво. Роман вивчається в одному руслі з романами Шевчука, це теж зіграло свою роль, адже "Дім на горі" мені сподобався неймовірно. Але "Лебедина зграя" як на мене, абсолютно не цікавий роман. Оце саме ті слова. Читати було нудно, події розтягнуті, насичені героями,переобтяжені завими описами і словами. Я завжди любила тему про українське село, селян, якою б ця тема заїждженою не була, але тут все подано настільки тягнуче і беземоційно, що я вже дочитувала цю книгу лише керуючись навчальною мотивацією: поповнити своє розуміння літератури на цю тему. Є ще друга частина, "Зелені млини", куди ви вирушили герої "Зграї" наприкінці твору. Навіть не знаю, чи зможу прочитати цю дилогію повністю

Історія, яка з перших сторінок нагадала мені "Сто років самотності", насправді про українське село Вавилон та його жителів. Розповідь повільна, але дуже атмосферна. Автор знайомить нас із цілими родинами, окремими жителями села, їхніми стосунками та звичаями. Це ніби якийсь фантастичний світ, але в реаліях українського села. І попри те, що події розгортаються якраз у часи колективізації, автору все ж вдається зберегти і гумор, і душевність навіть у найстрашніші моменти оповіді.

Було собі село Вавилон і жили в ньому люди. Люди ті були різні, як і всюди: працьовиті і не дуже, заможні і бідні, красиві і закохані, розбійники і хулігани. І навіть свій філософ у них був, Фабіяном його звали. Як і його вірного супутника цапа. І Земляк зумів описати своїх вавилонян так, що вони стали як рідні. І не значить це, що кожен подобається, бо ж і серед родичів різні є. Але відчуття, що добре знаєш їх, є. Ще б пак - такий об'ємний текст. Як ниточки переплітаються розповіді то про одного, то про іншого з мешканців, про їхню взаємодію і те, що приховували від усіх. Та що приховаєш у селі? Книжка вміщає два романи - "Лебедина зграя", про жителів села Вавилон, і "Зелені млини", про однойменне село, де діють як нові , так і уже знайомі персонажі. Починається розповідь від імені хлопчика про родичів і сусідів, а під фінал хлопець уже у війську. Про які часи йде мова? Перед нами українське село у радянські часи. Починається ще у двадцятих і йде далі, через розкуркулення, формування колгоспів, голод, другу світову і німецьку окупацію. Тут і про комуни, і про спротив більшовикам, і про голод згадується. Тут не буде сміливої критики влади, але і нема популярного у ті часи пафосу і возвеличення радянського ладу. Земляк зосереджується на особистому житті героїв і впливу на нього зовнішнього світу. Тут достатньо конфліктів і навіть трагедій, бо це про життя українського села у двадцятому столітті. Це ті часи, коли забирали нажите важкою працею предків і в будь-який момент могли розстріляти. Та люди не просто вижили: вони закохувалися, зраджували, сварилися, будували, вчилися, трималися за свою землю і своїх людей. Як у Вавилоні, тут змішалося все: і вирували пристрасті, і народжувалися діти, і злітала гойдалка...