Ця книга - одна з небагатьох, які я перечитала вдруге, щоб «зрозуміти»... Зрозуміти, наскільки у нас різноманітні уявлення про відьом, упирів, чортів, іншу нечисть і що це не завжди негативні персонажі Наскільки різноманітна, незвична та цікава українська мова (місцями я просто язик ламала, коли читала) Наскільки колоритно передається українська культура та соціально-побутові питання... Деякі твори читаються важко, деякі за мить проковтуєш, це факт
? Тряс лапками від захвату Неймовірна добірка, кожен твір проживаєш і не хочеш повертатись в реальність, однозначно перечитуватиму знову й знову
Подорож у світ української містики та народних повір’їв. Казкові мотиви переплітаються з реальністю, оживають давні легенди та магія, яка захована між рядками. Книга захоплює атмосферою темної української ночі, де нечисть ховається в тінях, а історії оживають у кожному оповіданні. Це добірка короткої прози класиків ХІХ–ХХ століть, що залишає після себе відчуття чарівності та загадковості українського фольклору
Це захопливе занурення в атмосферу загадковості та народних вірувань, де межа між казкою й реальністю майже непомітна. Книга майстерно поєднує класичні тексти ХІХ–ХХ століть, у яких оживають відьми, чорти, примари й давні перекази, що досі зберігають свою силу. Добірка створює відчуття темної, але чарівної української ночі, наповненої голосами предків і магією, що прихована в кожній історії.
Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали". Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік. Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів. Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями. Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах. Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку. Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною. З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило. Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.
Прекрасна збірка, цікаві передмови перед розділами, чудова підбірка оповідань, кожне з яких, як грань на коштовному камені. Але останнє (для мене) точно в серденько, вибачте за кліше. Той варіант, коли досить швидко здогадуєшся, про що мова, і що буде далі, але не можеш відірватися від читання, тому що історія тримає тебе за вуха і душу. І навіть розуміючи, як сильно будеш плакати в кінці, не можеш відкласти в бік, не можеш пройти повз.
Збірка «Фіолетова тінь» — це різноманіття історій про потойбічне, створених українськими авторами-класиками з різними стилями та підходами. Чорти, сутності та інші загадкові створіння стали центральними героями цієї антології, що пропонує читачеві подорож у темні куточки фантазії. Попри майстерність окремих авторів і оригінальні ідеї, книга читалася важко. Деякі історії вражають, змушують затамувати подих чи навіть усміхнутися, але інші виявилися менш цікавими та залишили відчуття певної затягнутості. Неоднорідність вражень від оповідань створює відчуття, ніби темп книги постійно змінюється — від інтриги до бажання просто перегорнути сторінку. Проте варто відзначити, що сильні сторони збірки все ж є. Це багатство інтерпретацій міфів і легенд, яскраве змалювання образів та спроби зазирнути у суть людських страхів і бажань. Крім того оформлення книги дуже гарне з кольоровими ілюстраціями. «Фіолетова тінь» — це книга, яка не стане легкою розвагою, проте знайде свого читача серед тих, хто готовий до експериментів і різнобічних емоцій. Вона не ідеальна, але заслуговує на увагу за свою сміливість і тематику.Рекомендую тим, хто готовий до викликів у читанні й не боїться зустрітись із різноманітними тінями нашої уяви. Особисто мені сподобались оповідання Наталії Кобринської «Рожа», Богдана Лепкого «Кара» інші теж нічого так були, але ці мені дуже сподобались ?
Котолог
