Цікаво читати цю книгу декілька разів, спершу просто, як автобіографічну історію якогось військового, про якого ти зовсім нічого не знаєш, потім вдруге, читати про людину, чиїм життям захоплюєшся, чиї накази виконуєш, та за ким готовий піти в бій. Якось так сталось і в мене, і хоча в бій я за сержантом Маркусом не йшла, але за діяльність слідкувала максимально зблизька, підкреслюючи для себе його поведінкою й слова, що пригадувались з книги. Ця книга точно варта уваги

Ця книга видана незалежно, що саме по собі є сміливим кроком. Вона мені сподобалась і справила на мене сильне враження саме завдяки своїй чесності та правдивості. Автор ділиться не лише своєю історією дорослішання, служби в армії, а й тим, що пережив на війні в 2014 році. Читаючи, відчуваєш жах, з якими стикаються солдати, а також гнилість командування. Особливо вразило, як автор подає важливість того, що війна не тільки фізично травмує, а й психічно.

Чесна і відверта книга про війну. Книга викликає сильні емоції і змушує задуматися про важливі речі, такі як свобода і гідність. Дуже легко читається, проковтнула за один день

Ця книжка це більше мемуари, ніж художня література. Насправді я почала її читати тільки тому, що подруга впізнала ім'я автора. Адже, хто ж не знає Маркуса?! Потім книжку побачив мій чоловік і попросив читати в голос. Уявіть, як людина ,котра не читає сіла обговорювати цю книжку. І особливо цікаво було згадувати події описані в книжці, а також переглядати архівне відео Маркуса. Словом, чоловік планує її сам перечитати, настільки вона сподобалась йому. Мені теж дуже сподобалась книжка, гарно написана, якщо зважати на те, що автор не філолог за освітою. Тим не менш " Сліди на дорозі" це більше про спогади, про людей яких більше ніхто не згадує. Особливо мене зачепив момент, де автор згадує своїх товаришів, які загинули. Це було важко читати, але безумовно потрібно. Ця книжка варта уваги.

Не з перших сторінок вона мені сподобалася... Спочатку побачила примітивну пацанську історію, потім вона почала переростати у щось вагоміше.. Сімейні проблеми, які трапляються надто часто: пиятика, наркоманія, бійки, розлучення, виховання дітей бабусею та дідусем, вуличні сутички, бійки, відстоювання свого я. А потім... а потім мрії про армію, війну якусь уявну.. А потім.. а потім армія - така, якою вона є насправді, без перебільшень чи прикрашань. І 2014 рік: про нього автор розповідає зі своєї сторони, про те як вони там в армії дізнавалися про майдан, про те як вони нічого не знали.. про те як їх відправили на схід, про те як там було і про те, що будучи там, в них була своя війна, в той час, коли влада вела свою.. Усі події, усе так, як було насправді, як відбувалося там на сході.. А щоб ви не казали, що то якась вигадка, вся книга сповнена QR-кодами за якими можна побачити фото та відео усього життя та того, що було на сході.. Я не хочу переказувати книгу, хочу лише донести, що її треба читати, адже в ній та правда, яку знали солдати, яку вони пережили, все що бачив своїми очима оповідач, все те, що йому прийшлося пережити та відчути. Мені було цікаво і сумно водночас, і гірко усвідомлювати на скільки в нашій країні все жахливо.. Але хочеться вірити, що ми потрішки ідемо до чогось кращого.

Дуже тепла книга на початку та в середині, де себе знайдуть багато хто з вас. В неї вкладений великий сенс, який не всі зрозуміють

Талановита, дебютна книга, яку написав вже відомий Валерій Маркус. Книга описує нам історію звичайного хлопця, з досить типової української сім’ї. Про його дорослішання, захоплення, в які він вірив і завдяки яким він опинився в навчальному-центрі “Десна”. Про його перші розчарування і першу “науку” через це. Книга концентрована на людях, але вона не маніпулятивна. Читаючи її, читач наче опиняється на кухні з повідачем, який розповідає тобі свою історію. А ти вже сам робиш висновки. Сам автор наполягає, що це не чиста автобіографія, проте автор в книзі чимало. Книга дуже відверта та щімка. Раджу її всім.

Читається дуже легко. Військовий розповідає про свій вибір професії. Цікаво читати, особливо куди чув про цю людину.