Книга мені загалом сподобалася, хоч місцями здавалася надто казковою та навіть трохи дитячою. Проте саме в цьому й полягає її чарівність — легкість, тепло й затишок, які огортають із перших сторінок. Особливо мені імпонувала головна ідея — новий початок і віра в себе. У якийсь момент історія навіть надихнула мене на власні мрії про бізнес і дала розуміння, що не варто боятися ризикувати, коли відчуваєш поклик робити щось по-справжньому своє. Це дуже підтримує і надихає. Щодо атмосфери — не зовсім зрозуміла, чому багато хто називає цю книгу «осінньою». Осінь згадувалася лише один раз, наприкінці. Для мене це радше ароматна, «кавова» історія, сповнена затишку, а не конкретного сезону. Окремий лайк за опис запахів. Авторці вдалося настільки реалістично передати аромат свіжозмеленої кави й булочок з корицею, що часом хотілося поставити собі чашку лате поруч і просто насолоджуватися читанням. Стосунки між героями теж вийшли дуже щирими й теплими. Вони розвивалися повільно, без надмірної драми чи штучності — більше через довіру, взаємоповагу і підтримку. Ця лінія додає історії ще більше людяності й теплоти, показуючи, що справжні почуття народжуються там, де є спокій і турбота. Загалом «Легенди та лате» — це добра, затишна книга, яку хочеться читати повільно, смакуючи, як чашку улюбленого лате, дозволяючи собі на мить повірити в те, що навіть у світі орків і магії є місце для мрій, дружби та ароматної кави.

Дуже приємна та мила історія. Підійде для підлітків чи людей хто хоче просто щось у фентезійному стилі, але щоб максимально не напружуватись. Ніяких політичних ігрищ, чи битв з монстряками. Просто кав'ярня, латешка на кокосовому, булочки. Я таке не дуже люблю, але книгу із задоволенням прочитала за два дні. Таке враження, що я проходила якийсь побічний квест в Балдурс Гейт, але для маленьких дітей. Мабуть, для мене занадто все мило і просто, але книгу можу радити, читається швидко і легко.

Ця книга неймовірно мені сподобалася. Тут немає складного сюжету, і доля світу не висить на волосині, але це захоплива й надзвичайно затишна історія. Єдиний її недолік для мене — це надто невеликий обсяг. Я із задоволенням поринула б у цей світ ще глибше, навіть якби книга мала всі 1000 сторінок. Саме такі історії потрібні нам у важкі часи, адже вони чудово допомагають підтримувати ментальну рівновагу.

Як і в першій книзі цього автора, я знову відчула той знайомий вайб затишку та тепла, хоча цього разу вже не так сильно. Місцями було нуднувато, а сюжетні елементи двох книг здалися аж надто схожими. Не впевнена, чи варто прискіпуватись до світобудови в подібних історіях - зрештою, вони більше про атмосферу, ніж про логіку - але розв'язка видалась мені надто неправдоподібною. Загалом, я не шкодую, що прочитала цю книгу, але вона вже не справила на мене такого сильного враження, як попередня.

Літо, містечко біля моря, поранена під час пошуків некромантки орчиця і... книжки, зокрема і хтиві. Або приквел до "Легенд та лате", який розповість нам, як відбувалася посвята Вів у найманці. ? - Всі щуролюди, яких я знаю, зазвичай такі милі й скромні створіння, тож я думала... - А я думала, що всі орки хіба що жеруть книжки, але ж ось ми тут.? Тревіс Болдрі знову це зробив: написав щось настільки комфортне, що хочеться аж пищати від захвату. Коли я бралася за приквел, то думала, що ну ніяк він не дорівняється до "Легенд та лате" (двічі в одну річку не ввійдеш і все таке...), але у нього не тільки це вийшло, а й сюжет не виглядав штучно приліпленим до першої книги. Вся історія перебування Вів у Мурку має сенс, її захоплення книжками теж, розкриваються знайомство з одним із героїв "Легенд та лате" і таємниця меча Вів, і навіть пояснюється, як у орчиці зародилася тяга до мирного життя (і справа не тільки в каві як виявляється!) і випічки. А ще нас зустрічають просто неймовірні нові персонажі: власниця занедбаної книгарні Рута з її дивною домашньою тваринкою та лайкою, яка тільки й вилітала з рота щуролюдки, і таємничий герой, про якого я не можу розказати без спойлерів, але він точно полонить ваше серце ❤️ Сподіваюся, в наступних книгах автора ми з цими персонажами знову зустрінемося, бо вони занадто колоритні, щоб бути тільки у приквелі. Окремий лайк видавництву за локалізацію лайки і Йосипа голого (хоча Йосипа босого все ж трохи вистачало, я ждав-ждав, але...) Тому обов’язково додавайте "Книжки та Кістяний пил" у свій вішлист на осінь, якщо ще цього не зробили (хоча під час нинішньої погоди теж непогано було би видігріватися випічкою і історією про реконструкцію книгарні...)

Від фентезі часто очікуєш якогось постійного екшну, руху, подій, інтриг та, останнім часом, крові та еротики. Автор цієї книги доводить, що якісне фентезі може бути зовсім іншим. Комфортним, настільки, наче ти загорнувся у теплий м’якенький плед, взяв чашку гарячого какао і читаєш книгу у вільний, спокійний день. Ці емоції, які дарує книга, надзвичайно цінні, особливо враховуючи умови, в яких нам всім зараз доводиться жити. Якщо ви читали “Легенди та лате”, то ця книга розкриє вам орчицю Вів з іншого боку — пригодницького, героїчного і водночас юного та дурного. Врешті кожен з нас колись був юним, і скоював помилки просто, тому що не подумав над наслідками власних дій. В цьому немає нічого дивного і поганого, бо доросла особистість формується на основі власного досвіду, який здебільшого складається саме з помилок і тих наслідків, які доводиться переживати через них. Вів в свої молоді роки — це яскравий приклад бунтівної юнки, що вважає, наче знає усе краще за інших. І життя вимушене показувати їй, в тому числі через біль та страждання, що їй треба ще багато чому навчитися, і в першу чергу — терпінню та прийняттю. Опинившись в маленькому приморському містечку на вимушеній “вакації”, Вів з подивом для себе знаходить розраду не в фізичних вправах і підвищенні майстерності володіння зброєю, як вона це робила раніше, а зовсім в іншій площині. Допомога іншим, спокійні і розважливі знайомства з людьми, що звикли жити в певному ритмі і сприймають орчицю як елемент хаосу, який водночас вносить свіжий струмінь в їх застигле життя. Навіть інший орк, який з’являється в тексті, він багато в чому протилежністю самій Вів — спокійна робота, виважений та терплячий характер, заглибленість в себе та самотність. Для юної, в чомусь екстравертної головної героїні це дивно і вона намагається зрозуміти свого далекого родича і в процесі навчається чомусь важливому. Та все ж головним елементом твору є книги. Занедбана книжкова крамничка, до якої випадковість заносить Вів, стає центральним елементом історії. Разом із харизматичною хазяйкою-щуролюдкою, її досить специфічним домашнім улюбленцем, купою старих книжок на полицях і відчуттям екзистенційної кризи. Орчиця допомагає новій подрузі вивести книгарню із застою, дати нове дихання бізнесу, водночас закохуючись в історії, викладені на тендітних сторінках. Навіть в такому маленькому містечку, де найбільша подія — це корабель, який привозить туристів раз на декілька тижнів і які затримуються всього на кілька годин, є книгарня і вона є культурним осередком міста. Не всі містяни про це знають, звісно, але крізь текст автор доносить важливість друкованого слова і любові до нього. Сам сюжет для фентезі не є особливим — боротьба добра зі злом, а саме із жахливою некроманткою за допомогою її ж артефакту та колишнього помічника, милого шкелетика на ім’я Лантух. Він, до речі, також стане невід’ємною частиною команди книгарні, і якщо він вам не сподобався... що ж, у вас нема серця. Перемога добра очевидна і має статися, але це лише “епічний фон”, на якому розгортаються насправді важливі події стосунків між персонажами. Дружба, перше кохання, взаємодопомога — це все речі важливіші за пригоди. Та все одно, зло має бути переможене, і Вів зробить для цього все необхідне. Також варто сказати і про те, що має бути і наступна книга, хронологічно розташована після “Легенд та лате” (принаймні хочеться в це вірити), бо кількість гачків, закинутих на майбутню історію досить велика, і не реалізувати їх буде якось неправильно. Тож беріть улюблений плед, заварюйте собі чай чи какао, влаштовуйтеся в кріслі чи на парковій лавочці зручніше, і починайте читати, занурюючись в чудову та добре прописану історію однієї непересічної зеленої особистості!

Дуже затишна історія із запахом кавових зерен і хрумкої випічки. "Легенди та лате" - ненав'язливе фентезі про молоду орчицю, яка кардинально змінює рід діяльності й відкриває першу в місті кав'ярню. Що ж воно таке? Для чого? Й що таке та заморська "кава" ще зовсім не розуміють місцеві жителі, а кав'ярні Ві починає набирати популярність і вже швидко стає місцем для затишних зустрічей. Але навіть у Ві є недоброзичливці, які прагнуть все зруйнувати. Тут ви не знайдете гострих сюжетних поворотів, битв і стандартизованого фентезі. Тут ви розслабитесь. Тут ви будете насолоджуватися теплотою історії. Тож заваримо чашечку кави й почитаємо?)

Це було так затишно, як паруюча чашка кави! Якщо ви любите каву (і булочки з корицею, і гігантських котів), вам варто її прочитати. Попри те, що головним серцем цієї книги є її спокійна, зворушлива атмосфера та неймовірний склад персонажів, вона може запропонувати ще більше: - гарне написання, яке нвикликає спогади, не відриваючи від оповіді; - майстерний ритм, - глибші теми розуміння, доброти, міцної дружби, відмови від стереотипів і наполегливості, які (хоч і прості) не менш гострі та важливі; - загальна легкість і невимушеність, що робить це ідеальним комфортним читанням, при цьому орієнтованим на дорослу аудиторію; - складна і повна світобудова, яка ніколи не звалюється на плечі читача чи не пояснюється надмірно; - прекрасний приклад тропу "знайдена сім'я", який змусить вас посміхнутися собі принаймні один раз на розділ; - конфлікт, який не є надмірним - сапфічний роман, який не тільки не відволікає увагу від найважливіших стосунків у цьому романі (дружби), але також є неймовірно природним і вільним - різноманітні персонажі, у кожного з яких є свої моменти, щоб сяяти