Тімоті Снайдер

Думаю, добре було, якби цю книжку прочитав кожен. Вона про важливе - про історію, яку нам не слід забувати, але, на жаль, дехто нею нехтує.
⠀
У цій книзі автор дає 20 уроків XX століття. Цей час був непростим, зважаючи на те, що людям довелося пережити Першу та Другу світові війни, подолання фашизму, нацизму, комунізму, Голодомор і Голокост. Зараз нібито в більшості країн панує демократія, але є оце «нібито», якісь незначні неправильні дії можуть призвести до того, що у світі знову запанує тиранія.
⠀
Ми всі бачимо, що дозволяє собі росія. А в цій книзі автор наводить навіть декілька прикладів того, як росіяни впливають на демократичні уряди в інших країнах. І це страшно. Чому одній країні дозволяють таке робити?
⠀
Сама книжка має 20 розділів, кожен із яких приділений одному уроку. На початку автор стисло його пояснює, а далі на прикладі історії показує, чому це важливо і що може бути, якщо не дотримуватися цього правила.
⠀
Це видання - графічна адаптація. Воно повнокольорне й доповнене ілюстраціями. Це не комікс, тут просто текст розбитий картинками, тому читати цікавіше. Адже як ще залучати молодь до важливих тем? Хороше рішення. Ілюстрації дуже якісні, а сторінки - цупкі.
⠀
Книжка мені сподобалась. Дуже доступно написано, важливі поради та хороші факти, які ще раз нагадують, що тиранія не повинна повернутися. Дуже сподобалася позиція автора щодо росії, адже він прямо наводить приклади, коли ця країна вдавалася до терористичних й інших атак задля своєї вигоди. Також у книзі автор часто іронізує щодо Трампа, не називаючи при цьому його, але всі зрозуміють, що то про нього.
⠀
Книга трохи більше для американців написана, бо там навіть і звертання саме до них є, але це не дивно. Однак книжка не буде через це менш цікавою та інформативною. Адже тиранія загрожує не тільки США, але й всьому світові.

🪖 Уроки, які ми пройшли, але так і не засвоїли...

🪖 Зараз, як ніколи, гостро постають питання: А що я можу зробити, щоб швидше виграти цю війну? А що міг/могла зробити, щоб завадити їй? Чому до влади прийшов хворий тиран? Як розпізнати перші ознаки тиранії і завадити їй?

🪖 Лише у ХХ столітті людство бачило правління декількох тиранів. Є купа книг, фільмів, історичних документів про те, як вони приходили до влали, як нарощували свою міць, як знаходили сотні-тисячі-мільйони прихильників, як знущалися над світом і як закінчували. Дивовижно, але схеми дуже схожі! Дивно, що маючи досвід багатьох держав, у XXI столітті ми знову наступаємо на ті ж граблі. Гітлер, Сталін, Кім Чен Ир, Усама Бен Ладен, Путін...

🪖 Мальопис розрахований на читача з мінімальними знаннями історії, політологоії, права. Видавництво навіть ставить позначку 12+. Сам текст поданий у вигляді тезисів, які співпадають із назвою уроку. Наприклад : "Якщо носите зброю - думайте", "Поважайте мову", "Оберігайте приватне життя", "Зберігайте спокій, коли настане немислиме", "Будьте патріотами". Потім більш детально про кожний. Як розпізнати, світові приклади і що можеш зробити конкретно ти. Є розділ присвячений і Україні.

🪖 Здивувало, що наводячи приклади із сучасної історії, автор відкрито називає путіна, але у той же час "американський президент" залишається навіть без прізвища.

🪖 Вкотре вдячна "Видавництву" за чудовий мальопис і підняття таких важливих тем

Текст академічно написаний, тому ілюстрації його добре доповнювали та робили читання більш легким. Тільки якось дивно завуальована критика Трампа, чому напряму не сказати.

Не розумію, чому український букток мовчить про цю книгу? Вона є абсолютно унікальною! Перший раз бачу таку збірку різних історій звичайних людей, які пережили та переживають жахливі події. Унікальність книги пояснюється двома факторами.

По-перше, це збірник конкурсів кримських авторів і перекладачів, тому всі історії різняться стилем написання, проте зберігають основну думку.
По-друге, оповідання написанні як українською, так і кримськотатарською мовами. Для когось, можливо, це ускладнить читання. Проте, я думаю, що це досить цікавий хід, оскільки надає поглиблену можливість ознайомитись з культурою спадщиною Криму.

Також, відразу кидається у вічі назва, яка повністю розкриває її зміст. «Куреш» кримськотатарською означає боротьба.
Для мене викликало щире здивування, що участь в написанні вступу приймав відомий американський історик Тімоті Снайдер (хто його не знає, рекомендую ознайомитись із відеолекціями на ютубі).

Тут є і оповідання, і вірші, і переклад пісень... Ви будете плакати, обурюватись та захоплюватись силою духу головних героїв книги. Тільки після покупки, я дізналася, що "Куреш" є четвертим томом антології «Кримський інжир». Не думаю, що це якось впливає на прочитання, проте хочеться дізнатися більше.
На разі, я ще не дочитала "Кримський інжир", проте своїм відгуком хочу звернути увагу інших читачів на цю книгу, оскільки вважаю, що вона заслуговує більшої уваги та обговорення. Як так сталося, що досі не має жодного відгуку на неї?! Не розумію, чому "Кримський інжир" не потрапляє до найкращих підбірок історичної літературі на цьому сайті? Зверніть, будь ласка, свою увагу на неї та не проходьте повз!

Спойлер: судячи по доступного для ознайомлення фрагменту з «дорослої» версії цієї праці, тексту там не більше, тому не думайте, що від вас щось приховали (як це подумала я, догортавши книжечку до кінця).

Якщо вам після прочитання здаватиметься, наче ви тільки що прочитали «Збірку статусів та підписів з соціальних мереж», видання друге, доповнене, то вам не здаватиметься.
☝️«Життя є політичним не тому, що світ цікавлять ваші почуття, а тому що світ реагує на ваші вчинки».
☝️«Постійна пильність – ціна свободи».
☝️«Сьогоднішні символи визначають завтрашню реальність». Приблизно з таких мудростей складається вся книга.

Це називається «афористичність», і якщо ви, як і я свого часу, не звернули увагу на це слово перед тим, як натиснули «придбати», то хто ж тобі лікар? Себто, якщо хотілося Снайдера повноцінного, повнокровного і, гм, дорослого (?), то це до «Перетворення націй», або до «Кривавих земель». Тут Снайдер не аналізує, не розказує і не подає повну картину, максимально позбавлену емоційних сплесків. Тут він послідовно вибудовує думку, що Трамп – це новий Гітлер (не помітивши його справжнього десь у кремлівських стінах, де ця пліснява дійсно розрослася), що це були чи не останні вільні вибори у США і далі тільки тлєн. До речі, саме для графічної адаптації йому довелося дописати шматочок, і його видно у тексті, як фламінго серед болотів, бо було це вже після 2020 року.

Неілюзорно плутаючи націоналізм із націоналістичним шовінімом чи навіть нацизмом, Снайдер розказує, що як тільки по вашим вулицям пройдуть люди зі смолоскипами, то це вже розквіт тиранії. Адже – цитата – ☝️ «Націоналіст заохочує нас проявляти найгірші сторони, а тоді каже нам, що ми найкращі». Бо – знову цитата – ☝️ «націоналіст не є патріотом». І ще одна: ☝️ «націоналізм не має універсальних цінностей – ні естетичних, ні етичних».

Збідкується, що вихід Британії з Європейського Союзу призведе до повалу демократії у Європі в цілому. Читати це навесні 2022 року в Україні як мінімум смішно. Коли нас чи не найбільше підтримує та сама Британія, вимовляючи потрібні слова і перша рухаючи ініціативи, потрібні для нашої боротьби з рашизмом. Британія, яку більше не стримують мегатонни союзної бюрократії. Ага, давай, розкажи мені, професор з США, як світ розпався після брекзіту.

Точка сидіння завжди визначає точку видіння, розумію.

Або ось ще дуже важливий урок, що його намагається передати нам Снайдер. Не читайте новин в інтернеті, з екранів, каже він. Там вами лише хочуть маніпулювати. Читайте друковані газети. Адже на підготовку їх витрачається більше часу, а значить там більше правди. Можна я це залишу без коментарів? Мене просто мама просила менше матюкатися.

І читайте книги, додає Снайдер. Хороші романи підживлять «нашу здатність оцінювати неоднозначні ситуації й наміри інших». У якості прикладу хороших романів в нього першим стоїть «Брати Карамазови» Достоєвського. Дякую, дуже дякую.

Щодо ілюстрацій, то другий раз особисто зі мною вони не спрацювали. Вразивши свого часу у «Вітчизні», особистій історії Нори Круг, тут, у цих крилатих виразах для найменших патріотів-ненаціоналістів, вони скоріше видавалися як мінімум зайвими і інколи навіть пошлими. Можливо, тому що перше враження отої практично інтимності від малюнків, що розгорталося у «Вітчизні», тут постійно натикалося на якусь категоричну повчальність, і викликало ніяковіння.

⭐️⭐️В цілому, книга на один вечір, який краще витратити на іншу книгу

Ох, ви б знали, як я люблю, коли про складне говорять простими словами.

Книга містка: на 120 сторінках розгортаються 20 уроків 20 століття про те, як взяти на себе відповідальність і протистояти узурпації влади; як уникнути зла, що називається «тиранією».

Історія – хороший вчитель, тому кожний урок містить приклади реальних ситуацій комуністичного Радянського Союзу, Німецького нацизму, російського більшовизму та олігархії, Італійського фашизму. І в більшості випадків – це дрібні деталі, з яких починалося все найгірше.

Наприклад, вивіски на магазинах у Німеччині 1933 року – певні фірми почали помічати «єврейськими», ніби відокремлюючи. Якщо памʼятаєте, вже невдовзі нацистські лідери вирішили вчинити масове вбивство євреїв. Step by step, як кажуть.

І звичайно, мені, як читачці, важливо сказати, що один з уроків полягає в тому, щоб читати більше художньої літератури. Адже саме так ми зможемо не піддаватися мові політиків, що використовується для пропаганди. Ніяких тобі «хлопків» – тільки «бавовна».

Окремо хочу розповісти про візуальну частину книги – фотографії, ілюстрації аквареллю і олівцем, навіть орігамі – зображення зі складеного паперу. Їх хочеться вивчати і розглядати навіть окремо від тексту – кожна сторінка вирізняється між усіх і заворожує, лишаючи післясмак незавершеності. Незавершеності власного емоційного враження – хочеться ще трошки заглибитися.

Це книга, яку варто зберігати у власній бібліотеці і періодично до неї повертатися, щоб нагадувати собі, що кожен крок сьогодні призведе до чогось більшого у майбутньому.