4/5 На початку я дуже сильно порівнювала головну героїню з Місіс Марпл і вже боялася, що мені не сподобається. Але книжка виявилася чудовою. Меґґі Віл — шпигунка на пенсії, яка живе на узбережжі в маленькому містечку та вирощує птицю для продажу яєць. Все йде як завжди, допоки біля її будинку не викинули труп, і жінка розуміє, що це нагадування з минулого. Це була захоплива історія, яка складається з двох часових ліній. У теперішньому часі ми слідкуємо за тим, як Меґґі зі своїми друзями, до речі також колишніми шпигунами, розслідують вбивство. А в минулому ми дізнаємося, що змусило її покинути роботу. Мені дуже подобається, як вони вдають із себе милих пенсіонерів перед поліцією, коли у їхніх будинках найкращі системи захисту, і вони вже добули більше інформації ніж поліція. Тут набагато менше жорстокості, ніж у серії про Ріццолі та Айлз, і сама історія більше зосереджена на копанні в минулому. Але попри це мені було цікаво, і навіть деякі деталі дивували, хоча я думала, що тут все буде очевидно. Обов'язково читатиму наступні частини, бо цікаво, що в них на цей раз трапиться.

Тобі здається наче ти читаєш нову частину, але вона тягне тебе назад, щоразу повертаючись до справжнього головного монстра.. Ця частина набагато сильніша, на мій смак, Ріццолі відкрилась з іншого боку, отримала доповнення своєї особистості, якого мені так не вистачило в першій частині. З нетерпінням чекаю, коли почну третю частину ?

Все ж таки дала я цій серії другий шанс і не прогадала. Ця книга мені сподобалась набагато більше, ніж попередня. Так, я не люблю маніяків, різанину і т.д., але детективна лінія приємно здивувала та і любовна заінтригувала. Починаючи читати, я вже розуміла, що мене очікує, тому морально підготувалася і була не така вразлива як з "Хірургом". Мені навіть сподобалась головна героїня та кінцівка книги дала зрозуміти, що далі буде ще цікавіше. Тому я вже придивляюсь до третьої книги ?

Чудова нова книга про компанію пенсіонерів (ЦРУшників в минулому), які, проживаючи своє спокійне та тихе життя в глушині, вже вдруге беруть участь у розслідуваннях (*читай також "Шпигунське узбережжя" Тесс Геррітсен). Цього разу до заможного та успішного сімейства приїздять родичі, щоб розділити з ними доволі важкі емоції - розвіяти прах померлого батька та діда. Ітан, один із синів, письменник, буквально з першого дня, знаходить в рідному краї натхнення до написання нового роману. Його жінка Сьюзен намагається звикнути до доволі строгої, принципової сім'ї, та влитися в цей незвичний колектив людей. Зої, дівчина п'ятнадцяти років, одразу знаходить собі нову знайому, з якою плаває в місцевому ставку та ... зникає. Це стає справжнім випробуванням для сім'ї. Місія, за якою вони приїхали в містечко, відходить на другий план. Поліція починає пошук Зої, а в допомогу їм пенсіонери (клуб Мартіні) проводять своє, незалежне, розслідування. Завдяки своїм знанням та досвіду, вони швидше доходять до розгадки цієї історії, яка доволі заплутана та тягнеться коренями з минулого. Книга цікава, проста та зовсім не жорстока (як серія про детектива Джейн Ріццолі цієї ж авторки). Мені дуже сподобалось, як авторка деякими фразами давить на емоції, які вводять в ступор та на хвилину-дві змушують задуматись над цими влучними словами. Цими фразами добре описані внутрішні хвилювання головних героїв, побоювання, які знайомі нам всім. Книга варта уваги ?

Тесс Ґеррітсен це моя любов! Купляю її книги автоматично, не читаючи анотації. Ця книга хороша і динамічна, легко читається!

Ця історія починається і закінчується музикою. Але між першою і останньою нотою — ціле життя, біль і пам’ять, що не піддаються забуттю. Молода скрипалька Джулія знаходить у Венеції старовинний нотний аркуш із загадковою композицією Incendio? Мелодія стає ключем до іншого світу — світу, де юний скрипаль ? Лоренцо жив у час, коли людяність горіла у вогні війни. Через дві часові лінії — сучасність і Італію часів геноциду, авторка проводить тонку нитку, що з’єднує душі людей, розділених десятиліттями. Ґеррітсен майстерно переплітає ці два виміри — минуле й сучасність, кохання й жах, музику й смерть. Вона пише про те, як історія здатна простягти руки через десятиліття, як мелодія може стати голосом пам’яті. І за кожним акордом — біль. Біль геноциду, втрати сім’ї, знищених життів. Книга прекрасна і водночас жахлива❤️‍??

Ну що ж, 5-та частина циклу? Як приємно знову читати про вже таких рідних головних героїв? Це одна з причин, чому я не рекомендую читати цей цикл «в різнобій», набагато цікавіше читати підряд кожну частину, будуючи якісь очікування щодо тієї чи іншої ситуації, і бути в шоці ще хвилин 10 на початку наступної книги, коли бачиш продовження тієї ситуації Оскільки я прочитала цю книгу невдовзі після другої частини Аделіни, мене трошки важко було чимось здивувати (не буду вказувати, чим саме щоб не спойлерити), тому перша половина книги мені була на 2-3/5, але під кінець я була дуже шокована певним фрагментом, тому це дуже підняло рейтинг книги в моїх очах? Дуже хочу порадити не читати анотацію, бо я загалом не маю звички читати анотації (так-так, обираю по обкладинці, авторах та відгуках?), але тут чомусь вирішила прочитати, і це дуже заспойлерило книгу. Якщо коротко : в цій книзі порушується тема секsуального рабства, педофілії, урядової влади в США; фрагмент, який може Вас зацікавити: в морзі знаходять тіло ще живої дівчини, на якій потім будується основний сюжет книги. Також у цій частині багато Джейн Ріцоллі❤️‍? Раджу!??

Як великий фанат Тесс Геррітсен, я не могла пройти повз цю книгу - як же так - в анотації ж зазначена Мора Айлз. Разом з тим, анотація може ввести в оману, оскільки пані Айлз там фігурує в 10 реченнях від сили. Основна ж лінія оповіді ведеться в 1830 році в Бостоні. Тут у нас і Джек Різник Boston Edition, і проблеми гендерної рівності жінок в медицині, і опис самої медицини в 30 роки 19 століття. Читається дуже легко та швидко, на головного "зачинщика" подій і не впала жодна підозра до моменту викриття. Образ Вендела Голмса реальний - це дійсно був лікар, який в 1830 році навчався на медика в Бостоні і який довів той факт, що лікар зобов'язаний оглядати пацієнтів. Тим паче породіль з ЧИСТИМИ РУКАМИ! Зловила себе на думці, що в США в цей час вивчали медицину, акушерство, хірургію, в той же час в Роzzійській Імперії про таке було гріховно говорити. Разом з тим, все ж 9/10 бо, одне мене непокоїть - пан Гренвін навчав Норріса, який за описом один в один як портрет молодого Гренвіла, і при всій своїй геніальності не зміг скласти 2+2, та ще й з огляду на те, що був знайомий (не в Біблійному сенсі) з матір'ю Норріса.