Сподобалося, було цікаво! Зоряна Чорнозір звикла вважати себе божевільною, адже бачить те, що нормальні люди бачити не повинні: чудовиськ, що мовби вилізли із пекла й жадають її крові. У пошуках порятунку вона потрапляє до таємничого Ордену між трьох світів, де дізнається, що монстри — не виплід її уяви, так само як і мавки й чугайстри, русалки й перевертні, блуди й домовики. Але навіть серед непростих, могутніх мольфарів, дівчина не в безпеці: орденці бояться, що Морана, богиня смерті, прагне вирватися на свободу й знищити всі три світи — Вирій, Явосвіт і Потойбіччя. Непрості підозрюють, ніби Зоряна може їй у цьому допомогти, але дівчина лише хоче врятувати те, що лишилося від її сім’ї, та раз і назавжди позбутися страхів і тіней минулого.

Я підтримую все, що написала у відгуках до попередніх двох частин. Ця трилогія мені надзвичайно сподобалась. У останній частині напруга не спала, кожна подія тримала мою увагу до останнього. Все, що відбувалось було цікаво, захопливо, подекуди драматично, та все ж затишно, щемко і шикарно. Українська міфологія, помітний ріст героїв від першої до останньої миті. Взаємодія людей, істот та богів, де все в комплексі доповнювало одне одного. Чудові друзі, жорстокі вороги, кохання крізь час, світи і перешкоди. Останні події одна за одною викликали у мене сльози: спочатку від захвату і теплоти, потім від відчайдушності ситуації, а потім від логічного завершення всього, що відбувалось. Я шкодую, що довго не наважувалась на читання цих книг і водночас я радію, що саме зараз ця історія сталась зі мною.

Це не просто продовження історії, а захопливе занурення у світ українського фентезі, яке стає ще глибшим, емоційнішим та дорослішим. Як друга частина трилогії про Зоряну та її друзів, вона виправдовує очікування і навіть перевершує їх, розкриваючи нові межі як сюжету, так і почуттів головних героїв. Вплетення української міфології, фольклору дає відчуття, що я читаю не просто книжку, а щось рідне, близьке мені. Головна героїня вже знає ким є, все частіше вона вже не розгублена дівчина, а персонаж, що дорослішає, вчиться опановувати свої сили та робити вибір, який має серйозні наслідки. Її шлях до сили болючий, сповнений перешкод і тривог. Важливими для мене були описи дружби, кохання, взаємодій героїв. Відродження довіри, жертовність, прийняття тих частин в собі, які вперто приховували. Книга читається легко, події розвиваються динамічно, тримаючи в напрузі. Вона подарувала мені теплі емоції, дозволила поринути у захопливий світ, сповнений магії, міфологічних істот та непередбачуваних поворотів.

Ух, як же це було прекрасно! Справжнє українське фентезі з міфологічним корінням, яке переплітається із сучасністю. Тут межі між реальностями розмиті, а містичні істоти, таємничі місця набувають реального значення. У книзі є й пригоди, й містика, й глибокі метафори про втрату, пошук дому і власного місця в світі. Головна героїня з 8 років почала бачити створінь і протягом наступних 10 думала, що це божевілля. Поки не потрапила до таємничого будинку, рятуючись від чергового монстра. З цього часу вона знайомиться близько із світом, що прихований від людських очей. Вона потрапляє у вир інтриг, хитросплетінь та підступів, які плетуть як люди з надздібностями, так і різноманітні істоти. Це фентезі з глибоким сюжетним шаром, хорошим стилем і українською міфологією, яке захопило мене, затягнуло у свій всесвіт та не залишило байдужою. Мені дуже сподобалась історія, я хочу швидше дізнатися що ж чекає на Зоряну далі і як вона із цим впорається. А які тут гарні імена: Зоряна, Аврора, Лукіан, Свят, Софія...

Неймовірно цікаво, проковтнула за день. Зоряна Чорнозір звикла вважати себе божевільною, адже бачить те, що нормальні люди бачити не повинні: чудовиськ, що мовби вилізли із пекла й жадають її крові. У пошуках порятунку вона потрапляє до таємничого Ордену між трьох світів, де дізнається, що монстри — не виплід її уяви, так само як і мавки й чугайстри, русалки й перевертні, блуди й домовики. Але навіть серед непростих, могутніх мольфарів, дівчина не в безпеці: орденці бояться, що Морана, богиня смерті, прагне вирватися на свободу й знищити всі три світи — Вирій, Явосвіт і Потойбіччя. Непрості підозрюють, ніби Зоряна може їй у цьому допомогти, але дівчина лише хоче врятувати те, що лишилося від її сім’ї, та раз і назавжди позбутися страхів і тіней минулого.

Я закохалася в трилогію «Непрості» з перших сторінок. Особливо припала до душі остання частина — «Ключ від Потойбіччя», хоча після її прочитання довелося прощатися з героями, які вже стали ніби близькими друзями. Світ Тані Гуд — одночасно магічний і дуже близький, ніби він існує поруч із нашим. Герої наче живі. Я то сміялася разом із ними, то плакала, то злилась і точно ніколи не лишалася байдужою. Свят одразу став моїм улюбленцем 😏 — палкий, таємничий і вірний, який вірить у Зоряну більше, ніж вона сама. Протягом усіх трьох книг я чекала нових зустрічей, мабуть, більше, аніж Зоряна 😄 Так, він робить помилки, це іноді засмучує… Але хто з нас ідеальний? Зоряна теж запала в серце. Іноді дратує сумнівами, але водночас захоплює силою та рішучістю йти вперед попри біль, що неодмінно на неї там чекає. Разом вони створюють ту особливу напругу й ніжність, що тримають увагу до фіналу. Та головні персонажі не забирають усю увагу, бо другорядні герої теж цікаві, зі своїми почуттями, проблемами й поворотами доль. І це ще більше затягує, бо ти хвилюєшся та співпереживаєш їм усім. Сюжет трилогії занурює в глибину вибору, втрат і надії. Магія переплітається з буденним життям так природно, що віриш кожному слову. Історія показує, що складно залишатися собою, коли світ розпадається, але й що саме в цих випробуваннях народжується справжня сила. Стиль Тані Гуд — окрема насолода. Вона пише так легко, що сторінки ковтаються одна за одною, але водночас у кожному рядку відчувається сенс і глибина. Її мова жива й тепла. Іноді на початку сторінки усміхаєшся з дотепів, а вже за кілька абзаців маєш сльози на очах. І саме це не дає втратити увагу, а провокує швидше дізнатись, що ж буде далі. Особливого шарму трилогії додає поєднання української міфології та реальних київських місць. Легенди, перекази й образи нашої культури тут оживають, органічно переплітаючись із долями героїв. Знайомі вулиці, будинки й куточки Києва перетворюються на двері у щось більше. Це додає історії глибинної автентичності й створює відчуття, що магія дійсно може бути десь зовсім поруч. Останні глави історії змусили мене багато плакати, посміхатися крізь сльози й потім знову плакати. Та я невимовно рада, що завершення історії в цілому можна вважати «хепі-ендом» (я так люблю 🥹). Тож серія «Непрості» точно варта прочитання, якщо ви любите (як зазначає жанр сама авторка) міське романтичне фентезі на основі української міфології та київських легенд! Насолоджуйтесь і підтримуйте українських письменниць і письменників❣️ Це, до речі, було моє перше романтичне фентезі, і я в захваті 😍 Я щиро захоплююся Танею Гуд та її творчістю. Вона зуміла створити історію, яка одночасно магічна й до болю справжня, а її герої залишаються жити в серці навіть після останньої сторінки. Для мене це авторка, якій вдалося подарувати нам унікальний світ, наповнений емоціями, теплом і силою. І я з нетерпінням чекатиму на її нові книги, щоби знову зануритися в неповторну атмосферу ♥️

Друга книга сподобалась менше за першу, любовна лінія не сподобалась. Сюжет динамічний, написано гарно, окрім згадок про брови Свята(вони майже окремий персонаж)

Хороше українське фентезі, яке варте уваги. Читається легко, але водночас сюжет та події дуже насичені. Зоряна приємний персонаж, у якого є свої слабкості та сильні сторони. Інші герої - цікаві та унікальні, немає однакових чи зайвих персонажів. Приємно бачити якісну книгу в українському просторі