Ця книга неймовірна!!! ❤️❤️❤️ Вона занурює нас у магічні світи та іншу реальність! Одразу хочу сказати чому для мене негативні відгуки вже звучать смішно. Я прочитала всі три частини і можу з упевністю сказати, що це 100/10 ❤️🫶 МОЖУТЬ БУТИ СПОЙЛЕРИ!!! Чому стосунки Зоряни та Свята для мене це взагалі 😍😍😍? Багато хто говорить, що це натягнуто за вуха, але мені воно таким не здається. В другій частині ми розуміємо, чому Свят так тягнувся до Зоряни, а в третій це розкривається ще більше. Щодо міфології 🌿🌿🌿 Хтось каже, що її було замало, та чесно, мені цілком вистачило, ми ж не повинні всю книгу слухати яка в Домовика шерсть та яка її текстура. До того ж багато нових створінь, знову з'являються у другій частині. Ця книга стала моєю улюбленою, тож я однозначно можу її рекомендувати 🤗❤️🤌

Сподобалося, було цікаво! Зоряна Чорнозір звикла вважати себе божевільною, адже бачить те, що нормальні люди бачити не повинні: чудовиськ, що мовби вилізли із пекла й жадають її крові. У пошуках порятунку вона потрапляє до таємничого Ордену між трьох світів, де дізнається, що монстри — не виплід її уяви, так само як і мавки й чугайстри, русалки й перевертні, блуди й домовики. Але навіть серед непростих, могутніх мольфарів, дівчина не в безпеці: орденці бояться, що Морана, богиня смерті, прагне вирватися на свободу й знищити всі три світи — Вирій, Явосвіт і Потойбіччя. Непрості підозрюють, ніби Зоряна може їй у цьому допомогти, але дівчина лише хоче врятувати те, що лишилося від її сім’ї, та раз і назавжди позбутися страхів і тіней минулого.

Я підтримую все, що написала у відгуках до попередніх двох частин. Ця трилогія мені надзвичайно сподобалась. У останній частині напруга не спала, кожна подія тримала мою увагу до останнього. Все, що відбувалось було цікаво, захопливо, подекуди драматично, та все ж затишно, щемко і шикарно. Українська міфологія, помітний ріст героїв від першої до останньої миті. Взаємодія людей, істот та богів, де все в комплексі доповнювало одне одного. Чудові друзі, жорстокі вороги, кохання крізь час, світи і перешкоди. Останні події одна за одною викликали у мене сльози: спочатку від захвату і теплоти, потім від відчайдушності ситуації, а потім від логічного завершення всього, що відбувалось. Я шкодую, що довго не наважувалась на читання цих книг і водночас я радію, що саме зараз ця історія сталась зі мною.

Це не просто продовження історії, а захопливе занурення у світ українського фентезі, яке стає ще глибшим, емоційнішим та дорослішим. Як друга частина трилогії про Зоряну та її друзів, вона виправдовує очікування і навіть перевершує їх, розкриваючи нові межі як сюжету, так і почуттів головних героїв. Вплетення української міфології, фольклору дає відчуття, що я читаю не просто книжку, а щось рідне, близьке мені. Головна героїня вже знає ким є, все частіше вона вже не розгублена дівчина, а персонаж, що дорослішає, вчиться опановувати свої сили та робити вибір, який має серйозні наслідки. Її шлях до сили болючий, сповнений перешкод і тривог. Важливими для мене були описи дружби, кохання, взаємодій героїв. Відродження довіри, жертовність, прийняття тих частин в собі, які вперто приховували. Книга читається легко, події розвиваються динамічно, тримаючи в напрузі. Вона подарувала мені теплі емоції, дозволила поринути у захопливий світ, сповнений магії, міфологічних істот та непередбачуваних поворотів.

Ух, як же це було прекрасно! Справжнє українське фентезі з міфологічним корінням, яке переплітається із сучасністю. Тут межі між реальностями розмиті, а містичні істоти, таємничі місця набувають реального значення. У книзі є й пригоди, й містика, й глибокі метафори про втрату, пошук дому і власного місця в світі. Головна героїня з 8 років почала бачити створінь і протягом наступних 10 думала, що це божевілля. Поки не потрапила до таємничого будинку, рятуючись від чергового монстра. З цього часу вона знайомиться близько із світом, що прихований від людських очей. Вона потрапляє у вир інтриг, хитросплетінь та підступів, які плетуть як люди з надздібностями, так і різноманітні істоти. Це фентезі з глибоким сюжетним шаром, хорошим стилем і українською міфологією, яке захопило мене, затягнуло у свій всесвіт та не залишило байдужою. Мені дуже сподобалась історія, я хочу швидше дізнатися що ж чекає на Зоряну далі і як вона із цим впорається. А які тут гарні імена: Зоряна, Аврора, Лукіан, Свят, Софія...

Неймовірно цікаво, проковтнула за день. Зоряна Чорнозір звикла вважати себе божевільною, адже бачить те, що нормальні люди бачити не повинні: чудовиськ, що мовби вилізли із пекла й жадають її крові. У пошуках порятунку вона потрапляє до таємничого Ордену між трьох світів, де дізнається, що монстри — не виплід її уяви, так само як і мавки й чугайстри, русалки й перевертні, блуди й домовики. Але навіть серед непростих, могутніх мольфарів, дівчина не в безпеці: орденці бояться, що Морана, богиня смерті, прагне вирватися на свободу й знищити всі три світи — Вирій, Явосвіт і Потойбіччя. Непрості підозрюють, ніби Зоряна може їй у цьому допомогти, але дівчина лише хоче врятувати те, що лишилося від її сім’ї, та раз і назавжди позбутися страхів і тіней минулого.

Я закохалася в трилогію «Непрості» з перших сторінок. Особливо припала до душі остання частина — «Ключ від Потойбіччя», хоча після її прочитання довелося прощатися з героями, які вже стали ніби близькими друзями. Світ Тані Гуд — одночасно магічний і дуже близький, ніби він існує поруч із нашим. Герої наче живі. Я то сміялася разом із ними, то плакала, то злилась і точно ніколи не лишалася байдужою. Свят одразу став моїм улюбленцем ? — палкий, таємничий і вірний, який вірить у Зоряну більше, ніж вона сама. Протягом усіх трьох книг я чекала нових зустрічей, мабуть, більше, аніж Зоряна ? Так, він робить помилки, це іноді засмучує… Але хто з нас ідеальний? Зоряна теж запала в серце. Іноді дратує сумнівами, але водночас захоплює силою та рішучістю йти вперед попри біль, що неодмінно на неї там чекає. Разом вони створюють ту особливу напругу й ніжність, що тримають увагу до фіналу. Та головні персонажі не забирають усю увагу, бо другорядні герої теж цікаві, зі своїми почуттями, проблемами й поворотами доль. І це ще більше затягує, бо ти хвилюєшся та співпереживаєш їм усім. Сюжет трилогії занурює в глибину вибору, втрат і надії. Магія переплітається з буденним життям так природно, що віриш кожному слову. Історія показує, що складно залишатися собою, коли світ розпадається, але й що саме в цих випробуваннях народжується справжня сила. Стиль Тані Гуд — окрема насолода. Вона пише так легко, що сторінки ковтаються одна за одною, але водночас у кожному рядку відчувається сенс і глибина. Її мова жива й тепла. Іноді на початку сторінки усміхаєшся з дотепів, а вже за кілька абзаців маєш сльози на очах. І саме це не дає втратити увагу, а провокує швидше дізнатись, що ж буде далі. Особливого шарму трилогії додає поєднання української міфології та реальних київських місць. Легенди, перекази й образи нашої культури тут оживають, органічно переплітаючись із долями героїв. Знайомі вулиці, будинки й куточки Києва перетворюються на двері у щось більше. Це додає історії глибинної автентичності й створює відчуття, що магія дійсно може бути десь зовсім поруч. Останні глави історії змусили мене багато плакати, посміхатися крізь сльози й потім знову плакати. Та я невимовно рада, що завершення історії в цілому можна вважати «хепі-ендом» (я так люблю ?). Тож серія «Непрості» точно варта прочитання, якщо ви любите (як зазначає жанр сама авторка) міське романтичне фентезі на основі української міфології та київських легенд! Насолоджуйтесь і підтримуйте українських письменниць і письменників❣️ Це, до речі, було моє перше романтичне фентезі, і я в захваті ? Я щиро захоплююся Танею Гуд та її творчістю. Вона зуміла створити історію, яка одночасно магічна й до болю справжня, а її герої залишаються жити в серці навіть після останньої сторінки. Для мене це авторка, якій вдалося подарувати нам унікальний світ, наповнений емоціями, теплом і силою. І я з нетерпінням чекатиму на її нові книги, щоби знову зануритися в неповторну атмосферу ♥️

Друга книга сподобалась менше за першу, любовна лінія не сподобалась. Сюжет динамічний, написано гарно, окрім згадок про брови Свята(вони майже окремий персонаж)