Кмітлива, щира й набагато емоційно глибша, ніж можна було б очікувати від книжки про розумну закваску та вбивчих пряникових чоловічків. Мона — чудова головна героїня: практична, уперта, добра такою доброю, що це відчувається не одразу, і наділена надзвичайно специфічною магічною здатністю — керувати тістом. Спостерігати, як вона з дівчинки, яка просто хоче спокійно пекти, перетворюється на людину, що протистоїть несправедливості, навіть коли все місто вперто вдає, ніби нічого не відбувається, — неймовірно приємно. Її стосунки з Бобом, закваскою, дивним чином зворушливі, а «пекарська» магія водночас смішна й несподівано логічна у своєму застосуванні. Історія майстерно балансує між гумором і темнішими темами. Далі — легкі спойлери, але саме вбивство, з якого починається сюжет, і цілковита готовність міста пожертвувати дитиною заради політичної зручності надають оповіді справжньої ваги. Те, як Мону знецінюють, недооцінюють і використовують через її вік, а вона все одно обирає боротися, вражає особливо сильно. Пряниковий чоловічок (ви зрозумієте, коли з ним познайомитеся) водночас смішний і моторошний — що, власне, ідеально описує всю книжку. Письмо Т. Кінґфішер сяє і в тихіших моментах: Мона годує голодних під час облоги, використовує хліб не як зброю, а як спосіб піклуватися про інших, і усвідомлює, що бути «корисною» не означає бути «витратним матеріалом». Зовні це затишне фентезі, але під цією оболонкою ховається гостра критика влади, відповідальності та того, кого суспільство вважає гідним захисту. Тепла, смішна, темна й несподівано глибока — це одна з тих книжок, що змушує усміхатися, трохи розбиває серце, а потім лагідно складає його докупи… за допомогою вуглеводів. Дуже рекомендую.

Книга залишає багато змішаних емоцій

Ніби хтось узяв «Падіння дому Ашерів» По, додав грибів, дивного гумору та трошки готичного стімпанку, перемішав — і вийшло щось дуже дивне, але смачне. Атмосфера — мокра, холодна, з присмаком гниття, а ще з таким відчуттям, ніби за тобою спостерігають… навіть коли ти закрив книгу. Мені сподобалось, що тут є баланс між жахом і іронією: головний герой не просто блукає серед моторошних стін, а ще й коментує все з таким сухим, солдатським сарказмом. Гриби — окрема тема: після цього починаєш косо дивитися на кожен пліснявий батон і мох біля під’їзду. Це не суцільний скрімер-хорор, а повільне, липке напруження, яке підкрадається. І саме тому працює

Справжній кайф для фанатів дарк естетики. Дуже атмосферна, готична та похмура історія, яка тримає в напрузі до останньої сторінки. Ідеально, якщо шукаєш щось містичне та моторошне.

Ця книга стала моєю улюбленою серед усіх творів авторки. Вона наочно демонструє, що абсолютно чужі можуть стати справжньою сім’єю — тією, що прийме тебе без жодних вимог чи очікувань на заміну. Мені було надзвичайно цікаво спостерігати за Жабунею та її суперечливими враженнями від людей. Вона постійно коливається: то відчуває страх перед ними, то навпаки — відчайдушно прагне компанії, аби лише не залишатися наодинці з власною самотністю. Халім став чудовим доповненням для цієї фейрі. Разом вони складають неймовірно кумедну компашку. Якщо описувати їхні стосунки одним словом, то це буде це буде "вибачте"😁 (хто читав той зрозуміє) Сама історія про вежу та принцесу сприймається як своєрідний ретелінг Сплячої красуні, а подекуди я бачила відсилки до Короля-Жаби. Це зовсім інший погляд на класику, де існує реальне, вагоме зло, яке доводиться стримувати. При цьому мені було дуже шкода Жабуню, адже бридкі фейрі без докорів сумління використовують її у своїх інтересах Єдине, що я так і не змогла до кінця зрозуміти, це природа появи підкидьків. У книзі це не пояснено достатньо чітко, тому склалося враження, що фейрі роблять це просто заради забави або щоб вкотре підкреслити свою повну відсутність родинних почуттів. У центрі сюжету: підкидьки, фейрі та переміщення між світами. Це захопливе та водночас глибоке читання, яке залишає після себе довгий посмак. Кінґфішер вдалося створити дивовижну казку, де за магічними та міфічними істотами ховаються дуже зрозумілі людські істини про самотність, пошук свого місця та справжню близькість, яка іноді приходить з найбільш неочікуваного боку

Тут просто мало слів для опису всього, що переживаєш під час прочитання цієї книги

Чудова історія. Дуже сподобалась!

В цілому досить непогана книга, цікаво та не нудно написана. Орієнтуючись на відгуки, очікувала чогось більш моторошного, але якщо задуматись глибше у чому була причина подій, то дійсно трохи пересмикує :) Єдине, що для мене не зрозуміла роль клятвеного солдата: якби герой мав будь-яку іншу професію, статус чи покликання, то для цієї історії це нічого б не змінило… Зняла зірочку за те, що вау-ефекту не отримала, хоча читати щиро сподобалось.