Це одна з найкращих книг за все моє життя. В ній стільки болю і любові, страху, сміливості, і дружби, справжньої вічної дружби. Звичайні підлітки двох різних світів, які однаково цінують відданість. Ця книга змусила мене мовчати і страждати, сміятися, радіти і тужити. Відчуття, що закінчивши її, я втратила друзів. Справжніх.

⛓Пригадайте свою юність, як ворогували село проти села, район проти району, чи «аки» проти «беків». Чому молодим людям обов'язково ворогувати, чи то пак дружити "проти когось"? Для самоідентифікації? Для усвідомлення хто ти? До якої групи належиш? Це властивість певного віку, яка з часом проходить чи лише притупляється? Кому і для чого потрібна ця ворожнеча, яка нерідко закінчується синяками, вибитими зубами та поламаними ребрами? ⛓ Роман «Аутсайдери» написаний в першу чергу для молоді. Авторка описує конфлікт між «масними» - підлітками з бідних районів та «соцами» - дітьми багатих та інтелігентних. Саме ця ворожість одного дня приводить до злочину і відкриває прихований бік кожних. Чи всі вихідці з бідних районів, які щодня зіштовхуються з алкоголем, курінням, крадіжками – малолітні злочинці? Чи всі представники золотої молоді насправді розумні, культурні, улюбленці долі? Чи така вже глибока прірва розділяє їх? Та й чи розділяє взагалі? ⛓ Трошки більше 200 сторінок тексту, але питань для роздумів вистачить надовго. Коли я тільки починала книгу, то думала, що аутсайдери – то «масні». Втім, як виявилося пізніше, аутсайдерів вистачає скрізь. #улюблені_цитати: ? Мені здалося кумедним, що вона зі свого патіо бачила той самий захід сонця, що і я зі сходинок свого будинку. Можливо, різні світи, у яких ми жили, були не такими вже й різними. Ми бачили те саме вечорове сонце.

«Коли я вийшов із темряви кінотеатру на освітлену яскравим сонцем вулицю, у голові крутилися лише дві думки…» Так починається і закінчується книжка, а також екранізація цієї книжки від Френсіса Форда Копполи 1983 року. Обидві були ідеальними. Якраз такими, що не викликали дисонансу. Книжка за вечір і фільм за 1,5 години. Дивуюсь як я раніше могла не знати про цей твір і тим більше про екранізацію, хоча дуже люблю легендарні фільми 90-их. А тут і молодий зірковий склад з Патріком Свейзі та Томом Крузом. Скільки ж ще цікавого і не відкритого або забутого в цьому світі?

Неоднозначна історія, яка викликає суперечливі почуття. З одного боку, книга захоплює своєю атмосферою та емоційністю. Авторка передає внутрішній світ головного героя, його біль і втрату. З іншого боку, повільний темп розповіді та відкритий фінал розчарували мене. Відсутність чіткої сюжетної лінії та невизначеність подальшої долі героїв змушують задаватися питанням: а чи варто було витрачати час на цю історію? Незважаючи на ці недоліки, книга змушує задуматися про важливі життєві питання та залишає простір для власних роздумів.

"Бійцівська рибка" — це маленька за обсягом, але справжня монументальна історія. На такій мінімальній кількості сторінок Сьюзен Елоїз Гінтон розкриває цілий світ підліткових проблем, розгубленості та внутрішніх конфліктів, перетворюючи простий сюжет у велику, живу, емоційно наповнену повість. Головний герой — молода людина, яка постійно балансує між темною стороною свого "я" та надією на краще.Він не просто підліток, а дитина, яка залишилася сам на сам з тінями свого минулого. З одного боку, його батько, що мовчки зневажає слабкість і розчаровується в синові за його вагання. З іншого — загадковий Мотоцикліст, не просто наставник, але, можливо, уособлення тієї сили і ризику, яких хлопцеві так не вистачає. Кожна сторінка викликає бажання копати глибше, побачити, що змусило його боротися, прагнути до чогось, чого він сам не розуміє, і водночас боятися цього Гінтон не зловживає довгими реченнями чи філософськими промовами. Її стиль — це різкість і щирість. У кожному слові героїв відчувається неприхована чесність, якою б жорсткою вона не була. Вона створює світ, де кожен жест, кожен погляд, кожне слово має значення. Раджу прочитати, бо "Бійцівська рибка" нагадує, що бути бійцем іноді означає просто не здатися, навіть коли здається, що весь світ налаштований проти тебе. Історія не про те, як знайти вихід, а про те, як обрати свій шлях.