я людина, що дочитує книги до кінця, навіть якщо вже на початку з'являється відчуття "господи це що?" і цього разу так і вийшло, хоча таке відчуття й виникло в мене не відразу. чи пошкодувала я, що помучила мене трошки і не полишила книгу? ні. початок дуже гарно описаний, мені неймовірно подобається те, як передано страхи головної героїні. "я ж бо вважала, що знаю, які вони, чудовиська. А Тоді, змалку, я уявляла їх таємничими тінями, що нипають за вішаками в шафі, ховаються під ліжком, чаяться в лісі. Я майже фізично відчувала їхню присутність у себе за спиною. Вони підступалися ближче, коли я поверталася додому зі школи в червонястому світиві призахідного сонця. Не знаю, як змалювати це відчуття, але я просто звідкілясь знала, що вони там. Відчувала їх кожною клітинкою, відчувала небезпеку це було те лоскіт не відчуття на шкірі, що з'являється за мить до того, як на твоє безборонне плече лягає чужа рука. Те відчуття, що виникає, коли розумієш: оце, непозбувно мульке, TO насправді погляд чужих очей, що вгвинчується тобі в потилицю з-за вибуялого чагарника." — товарищі, я в шоках. і приблизно у такому стилі перші сторінки книги. я була просто на сьомому небі(майже буквально на той світ відійшла, до речі, бо пізніше там було кілька рядків через які в мене буквально мурашки пішли.) якщо ви як і я тривожник, що боїться темряви і має "опасіння" щодо чоловіків, але й любите полоскотати нерви — вам сподобається. далі є стає трошки нудно, чесно. для мене сюжет став прямо таки цікавим знову вже ближче до середини книги. головна героїня не погана, але цей прикол з тим, що вона сама собі призначала ліки і отримувала їх незаконним способом... велл, не засуджую майже. з чого я випала так це її чоловік/хлопець. "мені з ним так пощастило!" а потім він починає душити її у ліжку під час інтимної близості(і це після того, як сталися певні шокуючи для неї події, що її тригерять). НІ. людина з якою тобі пощастило не буде душити тебе під час сексу, якщо ти того не просила, hope this helps. книга не для кожного, от максимально. я її брала з огляду на те, що це трилер і мені хотілось чогось страшного, але.. не вийшло, на жаль. моторошно було лише зрідка. сюжетні повороти непогані, але якщо ви читаєте подібне не вперше — імовірно здогадаєтесь хто ж там винен ще десь у середині книги. щось таке. чи перечитуватиму? наврядчи. але й не шкодую, що прочитала.

Книжка вартує уваги, піднімається тема післяпологової депресії, зради, брехні. Сюжет динамічний, але починаючи десь з 120-150 сторінок, на початку затягнуто і важкувато читати, але далі розкривається все дуже цікаво, раджу

Головна героїня Ізабелла Дрейк. Рік тому її життя змінилось - викрали сина Мейсона, чоловік Бен покинув її. Та й психіка жінки підкидає її все нові нереальні спогади. То що є правдою, а що вигадкою. Проблеми, які піднімаються в цій книзі: - материнство, це подарунок долі чи покарання; - наскільки материнство можна поєднати з роботою, щоб не почуватись поганою матір'ю; - подружня вірність та довіра одне до одного; - чи варто довіряти комусь, якщо собі довіряти не можеш; - дружина, коханка та амбіції останньої; - ну і найважливіше — чи кожен злочин має бути покараним. Я дуже рада, що історія завершилась саме так. Поганці покарані, зло переможене. Раджу усім любителям трилерів. Чудова історія з напруженим сюжетом, коли ти намагаєшся передбачити сюжет, а він непередбачуваний.

Ця книга розчарувала мене своєю передбачуваністю та поверхневістю. Судові процедури описані поверхнево, а логіка персонажів не витримує критики. Герої пласкі, їхні вчинки неприродні, а розвиток подій – надто очевидний. Вбивця ідентифікується за клішованими ознаками, а головний сюжетний «твіст» легко передбачити задовго до розв’язки. Стосунки між персонажами здаються вимушеними. 

Дуже класна книга

"Світло в темряві" — це роман, що зачіпає найглибші струни душі, даруючи читачеві надію навіть у найскладніші часи. Ця книга про боротьбу, відвагу і силу людського духу в умовах безвиході. Автор майстерно створює атмосферу, наповнену напруженням і невизначеністю, що змушує тримати в руках книгу до самого кінця. Персонажі настільки реалістичні, що здається, ніби ти особисто знаєш їх, переживаєш разом із ними їхні радощі та втрати. Головна героїня, з усіма своїми страхами та сумнівами, стає символом стійкості. Її шлях до самопізнання та прийняття своїх внутрішніх демонів сповнений емоцій і викликів, які неодмінно викликають співпереживання. Описані в книзі події — це не лише фізична боротьба, а й внутрішня, психологічна. Автор зумів показати, як важливо знайти "світло" у найтемніші моменти життя, коли здається, що виходу немає. Через складні стосунки, втрати та нові надії читач разом із героями проходить шлях трансформації. Стиль написання простий, але водночас вишуканий, що робить читання легким і захоплюючим. Кожен розділ наповнений емоціями, які буквально переносять тебе у світ героїв. Моменти радості і смутку змінюються так швидко, що серце вирує разом із подіями на сторінках. Книга залишає після себе глибокий слід. Вона нагадує, що навіть у найтемніші часи завжди є можливість знайти свій шлях до світла. "Світло в темряві" — це не лише історія про виживання, а й про відновлення, любов і надію. Рекомендую цю книгу всім, хто шукає натхнення та сил у важкі моменти життя. Вона залишить вас не лише з розумінням важливості підтримки, але й з вірою у те, що навіть в найскладніших ситуаціях можливо знайти своє світло.

Як Ви не чули про Бро-Бридж - світову столицю раків?! Звісно, звучить трохи пафосно, але місцевим мешканцям лестить таке визначення. Хоча містечко невелике - всього до десяти тисяч жителів - і, як-то кажуть, всі всіх знають, але щорічний фестиваль раків - то неабияка подія з ярмарком та найрізноманітнішими розвагами. Найбільше Хлої запам'ятався фестиваль 1999 року, який припав на початок спекотного травня, і який виявився останнім, що вона відвідала. Їй 12. Вона, як завжди, сама в натовпі. Але Купер, її старший брат, як завжди, оточений цілою свитою приятелів та прихильників, рятує її від самоти. На думку Хлої, саме він притягує до себе магнітом увагу яскравої п'ятнадцятирічної Ліни, сусідської дівчинки якою Хлоя захоплюється і яку вважає своєю подружкою. А ще Хлої врізався в пам'ять незвично пильний погляд батька, спрямований на них, коли підлітки спілкувалися серед галасливого натовпу. А в липні спокій та легкість дитинства зникають з життя Хлої. В липні зникає Ліна. А до кінця літа зникають ще п'ятеро дівчат. Все безповоротно змінюється, коли батька Хло та Купа визнають винним у вбивстві цих дівчат. Відтоді героїня боїться темряви. Відтоді героїня боїться практично всього. Двадцять років потому, коли вже здається, що Хлої вдалося взяти своє життя та власні страхи під контроль, нові зникнення п'ятнадцятирічних дівчат розбивають тихий плин буття невеличкого містечка. Героїня опиняється у вирі всіх подій і змушена зробити те, чого намагалася уникнути усі ці роки - подивитися в очі своїм найбільшим страхам. Спекотне літо 2019 року знову безповоротно змінить все. Хлоя дізнається те, чого насправді не хотіла знати, але, сподіваюся, натомість віднайде втрачений спокій. На мою думку, авторка ретельно пропрацювала всі деталі, сюжетні ходи та характери персонажів. Текст щільний, кожний епізод припасований до попереднього, як цеглинки у будинку, завдяки чому цілісна картина вибудовується поступово і не має зайвих прогалин. Оповідь деталізована. Але повірте, якщо помаранчевий слоїчок з пігулками згадується в одній із початкових глав, то наприкінці він вигулькне саме вчасно, щоб ним скористалися. Під час читання у мене під підозру підпали майже всі.) І одного разу в думках просковзнув навіть правильний здогад щодо справжнього винуватця. Хороший психологічний трилер. Історія зі спекотного вологого літа в маленькому місті штату Луїзіана мене затягнула і Вам її щиро рекомендую.

Цього разу без точної сторінки, але так само рано ? Що саме рано, питаєте? Так зрозуміти, хто ж злодій! ?Нє, насправді, мені дуже сподобалося. Психологиня на ксанаксі (вона ж оповідачка), стрьомний наречений, який постійно випробовує її тригери, дитячі травми від батька, який начебто визнав, що серійний вбивця, бо йому темно всередині — прекрасний набір гачків, які хочеться розбирати на клубах та сперечатися. ❤️Як на дебютний роман, так взагалі відмінно: персонажі пропрацьовані, повороти розставлені, оповідь гладка й досить утримуюча. Ще б поменше тут було особливої присутності перекладачки, яка, судячи по тексту, як раз перебувала на розділі "ба" у своєму штудиюванні словника один-раз-за-життя вживаних слів, взагалі можна було поставити 4 зірочки. А так ні, в стопіцотий раз читати "не годна доста вколошкати ручиськами й словиськами" я була вже НЕ ГОДНА ?