Тепла й водночас болісно щира книжка про пам’ять, любов і виживання. Через оповідь про бабусю Нілу авторка з великою ніжністю відтворює долю цілого покоління «воєнної молоді», показуючи життя таким, яким воно було — важким, простим і справжнім. Ці історії легко впізнати як спогади власних рідних, а тому текст глибоко зворушує й нагадує, як важливо встигнути почути й зберегти такі життєві свідчення.

Чудова збірка 15 оповідань сучасних українських письменників про Різдво і українські традиції, про війну і любов, про родину і дитячі спогади. Люблю такі збірки, бо обовʼязково відкриваю для себе нового автора, - цього разу це Юлія Мак (розумію упорядника книги, що розмістив це оповідання першим).

❤️‍?А меч в його руках пером легеньким стане. Це збірка з 15 коротких різдвяних (і дуже різних за характером) історій, - про традиції, про кохання і #про_війну. Про ворожіння на Андрія, про дитячі спогади і про рішення залишитись тут, вдома, серед своїх. Про ложку куті, яку залишаєш для тих, кого вже немає поруч. Про родину, що нарешті зібралась разом, про скорботну зірку Різдва, про коляду, щедру і посівання. Про складну сімейну динаміку, лицемірство і свята, які стають випробуванням. Про родинні реліквії, блекаути і вогник надії серед суцільного мороку. Про спалення дідуха, про метушливі дні підготовки до Різдва і про людей, які не знають іншого шляху, окрім нищення. Про дитяче свято у Маріуполі, якого ще не торкнулась війна. Про вертеп і про заборону релігійних свят. Про присягу замість світової слави, про полон, про побратимів, які відійшли у засвіти. І про довгожданий кінець війни. ✨ Мої улюблені історії з цієї збірки створили Юлія Мак, Ольга Богомаз, Анастасія Левкова і Валерій Пузік, але вся збірка дуже хороша (мені не сподобалась тільки історія Сашка Столового). Книжка дуже комфортна, дуже «своя». Я чомусь навіть не дивилась в її бік, але виявилось, що це саме те, що мені було потрібно. Автори: Ольга Богомаз, Анна Грувер, Віталій Дуленко, Таня Касьян, Юлія Лаба, Софія Мокій, Кирило Половінко, Валерій Пузік, Надія Сухорукова, Марія Титаренко, Христина Шалак, Юлія Мак, Олена Пшенична, Сашко Столовий, Анастасія Левкова

Книжка пам’яті про покоління, яке вміло виживати, любити й не втрачати гідності попри війну, бідність і втрати. Через оповідь про бабусю авторка делікатно поєднує особисте й історичне, перетворюючи буденні спогади на живу хроніку цілого часу.

Малесенька книжка в якісній твердій обкладинці такого теплого сонячного кольору. Дарує затишок та надію, нагадуючи про важливі речі. Це спогади Авторки про розповіді бабусі - "жизнєнні історії", дитинство та юність якої пройшли на Вінниччині. Друга світова, післявоєнні роки. Навчання, сім'я, ... - життя.?   Відчувається, що історії написані саме українською мовою, дуже насичений текст - з суржиком і діалектами, щоб передати часовий проміжок та місцевість. Описи природи, будиночків, помешкання - мальовничі - з ароматами та барвами трав, квітів, річок і гір.   Мені після неї хочеться мовчати. Якщо Ваша бабуся теж любила розповідати про своє дитинство, саджала город, мала господарство, заварювала трав'яний чай, пекла яблучний пиріг, - скоріше за все, ця книга Вас розчулить. В ній є те, про що не завжди хочеться говорити, але варто пам'ятати. ?Я думаю, шо саме життя - то кращий лік, на противагу смерті. І кожного дня, який ми вибираємо на користь життя, ми перемагаємо пустку, ми перемагаємо темряву, ми перемагаємо.?   В ній стільки суму, болю, ніжності, зцілення, тепла, добра, що я притискала її до себе, ніби обняла... ?

чудова книга на декілька вечорів??

Життя складається з історій - було б кому слухати! Мій дідусь любить розказувати історії. Про Хабаровськ і Біляївку. Про те, як у колгосп забрали викохане лошатко, як важко працювали, щоб збудувати хату. Як родичі залишили маленьку дитину родичам на рік, щоб підросла, бо везти її з собою на виселення до Сибіру було ризиковано. Історії про людей, яких я не знала, але фрагменти їхніх життів залишилися у пам'яті літнього чоловіка. І він хоче, щоб хтось прийшов і послухав... Книжка Софії Мокій то таки повноцінний роман, а не добірка розрізнених історій чи спогадів. Це книжка про долю Ніли, бабусі Ніли. Працьовитої і розумної дівчини, якій щедро відсипано було втрат, та вона мала силу. Це історія, яку могли б ви почути від своєї бабусі чи прабабусі. Про Голодомор, війну, страшенну бідність і важку працю. Про дружбу, яка зароджується у переповненій і холодній гуртожитській кімнаті і триває все життя. Про перше кохання, яке ледь зачепило крилом, але роками і роками думаєш "а якби..." Власне, оце "а якби..." знайоме багатьом із нас, але Нілі було дано, напевно, долею, побачити втілення цього. Втрачений шанс чи все склалося так, як мало скластися? Це книжка про людину. Про вибір, який вона робить. Чого досягає, що терпить, що передає далі, дітям і онукам. Це ще одна ниточка, вплетена у клубок. Ниточка сильна і яскрава.