3.5/5 Не розумію, чому цю книгу позиціонують, як дарк роман, як на мене романтичний трилер набагато краще її описує. Та частина, що стосується трилера мені сподобалась. Це було напружено, цікаво і захопливо. Хоч я на початку частково відгадала розв'язку, але все одно не могла відірватися, поки не дійшла до кінця. До того ж багато моїх теорій виявились хибними. Тут ще слід додати, що я мало читаю трилерів, тому цей як в суху землю пішов😂 А от любовна лінія дратувала. Було незрозуміло звідки в героїв взялись ті почуття і чому так швидко все розвивалось. Хотілося би побачити, як на фоні спільної втрати вони поступово зближуються і закохуються, водночас страждають від почуття провини. Мені б тоді більше сподобалось. Натомість я отримала 2-3 взаємодії і вони вже цілуються, постійно труться один об одного і пред'являють якісь претензії. Закочування очей і тяжкі зітхання були моїми постійними супутниками під час читання. Але це ж підлітки, що з них взяти. Натомість, коли ситуація почала закручуватися, випливли нові деталі зі щоденника Гейлі, то вже не мало значення, наскільки герої дратують, було просто цікаво чим все закінчиться. Ну і кінець мені сподобався, такі вони мілахи і не бісять вже і на історію їхню іншими очима дивишся😂 Загалом за любовний роман - 3 А за трилер 4

Підліткова скляна історія. В анотації написано - трилер, але я якось не відчула, що це трилер. Під час читання виникає багато запитань щодо сюжету, але це ж підліткова історія, вона не обов'язково має складатись пазлом в голові. Дівчина Елла потрапила в автоаварію, вона була за кермом, і після аварії зникла безвісти її найкраща подруга, залишивши діру та кров на склі. Тобто вона загинула, але знайти її не вдалось, бо машина була на краю річки, в яку навіть «досвідчені водолази» не пірнають. І ось тепер Еллі потрібно якось жити далі. Вона в депресії та зациклена на своїй вині та своєму існуванні в цьому світі. В школі навіть створена «група скорботи», тобто всі, хто був пов'язаний з загиблою збирались разом аби проговорити свої почуття, що робить навіть гірше для всіх. Я дуже близько сприймаю такі історії, сама ніколи не сідаю за кермо навіть після краплі алкоголю, і не їжджу з людьми, які можуть бути під чимось. В цілому я не можу сказати, що мені дуже сподобалось, бо не моє такі історії, тим паче я майже одразу зрозуміла хто винен і чим закінчиться.

Що мені сподобалось: 😘 важкі, але важливі теми Хоч це і янґ едалт, і так - можливо, трилера тут не так багато, як всім нам хотілось би, та книжка досить складна, з великою кількістю зовсім не підліткових тем, наприклад переживання травми, токсичні стосунки та їхні наслідки, домашнє насилля, anger issues, відмова від старих сценаріїв та робота над собою. Це історія про горе, яке не минає, про провину, що сидить усередині, про любов, яка з’являється там, де її не мало бути, про те, як легко мовчання стає тягарем, і про те, як важко наважитися на правду, навіть якщо вона може звільнити. Якщо вам таке подобається, сміливо читайте. 💫 темп та стиль Попри те, що сюжет розвивається не дуже швидко і на початку більше уваги приділяється саме зануренню в переживання головної героїні, книжка читається дуже легко. А наявність декількох pov та невеликий обсяг (320 сторінок) змусили мене проковтнути всю книжку за два рази. Ідеально на один-два вечори. Що мені не сподобалось: ✨ передбачуваний сюжет Перша здогадка щодо розвʼязки зʼявилась в мене на 25% книжки, але я не зовсім розуміла, як саме це могло б узгодитись з іншими шматкам історії, тому я продовжувала читати не для того, щоб дізнатись ЧИМ все завершиться, а щоб зрозуміти ЯК це можливо. Мені було справді цікаво, але сюжет був надто очевидним майже з самого початку + авторка почала занадто рано давати підказки, які остаточно розставили все на свої місця. ❤️ непереконлива любовна лінія Дивіться, в нас тут дівчина, яка починає хотіти хлопця своєї загиблої подруги (взаємно, це важливо), і вже десь на третині книжки в цих двох кохання-зітхання. А як же почуття провини? Де гойдалки між «хочу» і «не можна»? Чому це кохання не відчувається забороненим? На мій смак, стосунки героїв вийшли надто швидкими і простими як для такої ситуації. Окрім того мене часто не покидало відчуття, що цій історії трохи бракувало охайності - якісь сюжетні повороти були занадто мелодраматичними, якісь деталі не ідеально узгоджувались між собою, якісь моменти були не дуже детально прописаними і залишили мене з питаннями, на які немає відповідей. Але загалом книжка непогана. Моя оцінка - 6/10.

Проникливий роман про втрату, провину та складність почуттів, які неможливо вмістити в слова. Історія Елли болісно чесно показує, як горе переплітається з любов’ю, а правда може одночасно лікувати й ранити. Щоденник, приховані таємниці й внутрішні сумніви героїв створюють напружену, щиру атмосферу, що змушує замислитися: чи справді ми знаємо тих, кого любимо, і що відбувається з почуттями після втрати.

«Усе, що ми не сказали» трилер + драма + психоемоційна історія про аб’юз, прощення та токсичну дружбу, загорнуті в «я не пам’ятаю ніч трагедії, але всі кажуть, що я винна». задум справді сильний – трагедія, мовчання, провина, щоденник мертвої подруги. все це звучить як рецепт чогось потужного, але на ділі вийшло так собі. темп сюжету трохи нерівномірний, спочатку довга зав’язка, а потім різкий прискорений фінал із поворотами, які я не передбачила.(за це +) було цікаво, але без вау-ефекту. от чогось не вистачило мені. 7/10⭐️

Спершу ця книга видавалася доволі повільною — сторінки перегорталися без відчуття динаміки, і я навіть не чекала, що далі буде щось вибухове. Але фінал… він справді потужний і емоційний, такий, що неможливо залишитися байдужим. У центрі історії — дівчина, яка переживає втрату найкращої подруги. Її біль, розгубленість і відчуття, що світ більше ніколи не стане таким, як був, прописані дуже тонко. І водночас тут є світлий промінь — кохання, яке з’являється у найтемніший час і поступово вчить головну героїню знову довіряти, відчувати й жити. Це підліткова драма про горе, пошуки себе і силу підтримки. Авторка показує, що не всі слова можна встигнути сказати, але навіть серед тиші можна знайти любов і новий сенс. Мені подобається, що книга не намагається вражати постійними подіями, а натомість веде до емоційного фіналу, який вибухає всіма почуттями разом. Саме тому ця історія залишає такий глибокий слід.

Я поставила книжці 10/10, бо для мене вона дійсно була хороша. Чомусь, коли я її купували - то думала що це любовна історія? Проте це не вплинуло на враження від книги. Було досить моторошно читати деякі сцени, сюжет був досить напруженим. Також, сподобалось як авторка описала почуття Гейлі у її листах. Мені не вдалось здогадатися хто був злодієм у цій історії?, але на свій захист скажу, що авторка майстерно наводила нас протягом усієї книжки на одну конкретну особу, і не повірити в те що це він був винен у всьому ну просто не можливо. Але можливо у вас буде інакше. Однозначно рекомендую книжку до прочитання.

Дуже сподобалась ця історія. Моментами дуже хвилюєшся за головних героїв, кінцівка взагалі неочікувана. Тривожно, захопливо та гаряче ? Рекомендую на всі десять зірочок