Тривожна, майже гіпнотична історія про сімейну ізоляцію, де тишу родового маєтку порушує лише внутрішнє бурління його мешканок. Ширлі Джексон створює атмосферу, у якій кожен предмет у домі здається частиною ритуалу, а кожен погляд — загрозою. Книжка про те, як страх і пам’ять можуть створити власну фортецю — красиву й небезпечну водночас.
Анонім
"Привиди дому на пагорбі" Ширлі Джексон не просто історія про будинок із привидами. А привиди були там?)
Ця книга повільно затягує в напружену тривогу, яка з кожною сторінкою відчувається все сильніше. Здається, ніби сам будинок дихає холодом, і ти відчуваєш, як цей холод просочується крізь сторінки. Підлога ніби скрипить, хтось стоїть позаду, і ти мимоволі озираєшся, хоча сидиш у безпечному місці.
Тут немає гучного, показного жаху. Страх тихий, внутрішній. Будинок не здається монстром, він спостерігає і відображає те, що люди приховують у собі. І вже не розумієш: лякає сам дім чи власні думки і страхи?
А коли завершуєш читати книгу до кінця, залишається дивне відчуття незавершеності. Не тому, що щось недосказано, а тому, що здається, історія триває навіть після останньої сторінки, і дім… все ще чекає.
Анонім
Збірка психологічного трилеру, де жах ховається не в надприродному, а в буденності та людській жорстокості. Джексон показує, як звичайні люди можуть стати носіями страху та насильства, а класичне оповідання «Лотерея» залишає тривожне враження. Це книга про темні сторони людської природи
Анонім
Котолог
