Книга велика за обсягом, оформлення додає естетичної ваги й візуального задоволення. В антології як уже досвідчені автори, так і молодші. Тут зустрічаються теми пам’яті, ідентичності, соціальних трансформацій, інтимного життя, територій, внутрішнього світу. Є тексти, що мають експериментальну форму або глибоко символічний, поетичний стиль, а є такі, що йдуть прямими шляхами — це дає напруження, дає простір для порівнянь. Читаючи збірку, маєш відчуття, ніби переливаєшся крізь часові шари: бачиш, як змінюється Україна — і не тільки історично, політично, географічно, але внутрішньо — в стилі, у темах, у способах говорити.

Десь читала відгук, що ця книга ностальгійна та трохи сумна. Трохи сумна — це м'яко сказано. Взагалі, епітет "сумний" занадто бляклий, щоб описати всю прірву печалі, яка криється в цих оповіданнях. Були два оповідання, що просто краяли мені серце — це "Баба з козами" та "Жасмин". Я не очікувала такого удару під дих від цієї книги. З іншого боку, вона неймовірно гарно написана, дуже поетично та чуттєво. Дійсно, ностальгія присутня в цих історіях і відгукнеться тим, хто проводив літо в селі. Але треба бути готовим до болючих моментів.

Опираючись на анотацію та відгуки до книги, мала на неї великі сподівання. Новели справді написані гарною мовою, описи чіпляють за живе, повертають в далеке дитинство, коли ще була жива бабуся і тебе на всеньке літо завозили до неї в село на канікули, але... Але практично всі новели завершуються смертю та запустінням, навіваючи сум та безнадію — саме це мене збентежило і змусило знизити оцінку. Зараз, коли йде війна, хочеться чогось такого, що б вселяло надію та давало психологічну підтримку, а не заганяло ще глибше у депресію.

Надзвичайна книжка, у якій є все. Давно не читала таких різнопланових, різнотематичних новел. Історії з присмаком дитинства , юності, наших людей. Історії любові, історії минулого. Тут все прекрасно. Потужна поетика тексту! Давно мені тексти не дарували стільки різних відчуттів. Не намагайтесь встановити зв'язки між оповідками, бо не вийде. Кілька історій справді переплетені, деякі, здавалося б, настільки незвичні, ніби ніколи до не читала такого. Та це все не важливо, бо тут про відчуття. Книжка має бути такою. Для когось катарсис , для когось - спогади і скупа сльоза. Збірка точно залишається у моїй бібліотеці. Я точно її перечитуватиму. П.с. І тепер хочу знайти все, написане автором.

На перший погляд здається, що оповідання ні про що. Невеликі замальовки буденщини. Але чим більше читаєш, тим більше затягує ця атмосфера. Дитячі спогади про село, дитинство, ностальгія. Не сюжет залишає цей потужний післясмак, а саме відчуття: запахи, звуки, дотики. Підозрюю, що оповідання автобіографічні, інакше не уявляю як можна так детально це все передати. У мене не було схожого досвіду, спогадів про дитинство в селі, але завдяки автору я змогла пережити подібний досвід в його оповіданнях.

"I хай бiльше нi для кого в усьому світі не важать ні її двері, ні вікна, нi бiлi кози, нi ганчірка, кинута на лавицю, ні яблуня, ні саме пiвмертве село, яке зараз уже ледь блимає поодинокими вогнями, - менi воно має світити, як раніше. Бо якщо погасне, то чим світитимусь я сам? Чим зiгрiю себе в безконечнiй довколишнiй зимі?» ? Це збірка короткої прози, яку я прочитала на одному подиху. Мені здається, що оповідання автобіографічні, бо наповнені особистісними переживаннями, дуже щемливі, проникливі, просякнуті неймовірною любов'ю до села та людей. Вони такі глибокі, що виникає враження, що ти передивляєшся свій альбом із чорно-білих фотографій і мимоволі пригадуєш своє дитинство, канікули у бабусі та знов насолоджуєшся справжнім смаком літа, який можна сповна відчути лише на селі. Ці оповідки про : ☀️неідеальних рідних людей, яких ти всеодно любиш, незважаючи ні на що; ☀️про аромат дитинства, яке пахне тобі пиріжками, спеченими у великій старій печі, та тане на язиці "м'ятними" цукерками?, які завжди знайдуться в бабиній кишені; ☀️про дідову науку, яка робить з внука-неука вправного рибалку ?; ☁️самотність на старості років; ☁️гіркий запах вітчима, ненависну муштру, яка викликає бажання зникнути; ☁️жорстокість та зневажливе ставлення до людей інших національностей; ☁️перші скороминучі почуття, які розривають зсередини, а по собі залишають лише гіркоту та розчарування; ☁️жаль за втраченими почуттями і роздуми про швидкоплинність часу; ☀️про те, що, де б ти не був, а вдома завжди найкраще, бо там твоє серце ❤️. ?Деякі оповідання викликали усмішку, зігрівали душу, інші - змушували замислюватись над життям, відчувати біль та розпач інших людей. Були твори, оповиті хмаркою таємничої містики, що зачаровувала. Чи сподобались? Так, відверті, щирі, зачепили❤️...

Зануритися в теплі спогади дитинства, як ті лини, що зображені на обкладинці, занурюються в темні глибини річки. Кожна новела у збірці повертає до власного минулого, до історій, котрі оживають у свідомості, і читаючи які ти мимоволі посміхаєшся, або ж мигцем витираєш сльозу. У кожному героєві можна впізнати себе, своїх батьків, діда з бабою, друзів, сусідів або ж вчителів... Іноді навіть найменша фрраза героїв переносить тебе до безтурботного періоду, коли пів відра черешень, коли колядувати до Катьки, коли чотири рази постукати, якщо тобі тривожно і коли здійснюєш мамину мрію. Автор майстерно змальовує буденність сільських мешканців на початку "дев'яносто проклятого, дев'яносто затертого", з усіма "прикрасами" цього періоду. Мова книги, то окреме задоволення. Вона жива, подекуди з діалектами, але така своя, й за переливами якою можна з легкістю повернутися в "місця, де з усього просто таки бризкає щастя..."

Доза ностальгії за умовним літом у бабусі на селі. Короткі оповідання, які занурюють в атмосферу українського села з простими життєвими подіями, про стосунки зі старшим поколінням, іноді не найпростіші, але Осока пише про них зі щирою любов’ю і це дуже приємно читати, навіть коли сам такого досвіду не мав. Ці тексти наче й не мають особливого сюжету, але тут більше важить стиль написання, мова автора - бо так гарно! Суцільна насолода і медитація. Якщо вам подобаються тексти Юлії Сливки, або "Спитайте Мієчку" - спробуйте і цю збірку.