Книга велика за обсягом, оформлення додає естетичної ваги й візуального задоволення. В антології як уже досвідчені автори, так і молодші. Тут зустрічаються теми пам’яті, ідентичності, соціальних трансформацій, інтимного життя, територій, внутрішнього світу. Є тексти, що мають експериментальну форму або глибоко символічний, поетичний стиль, а є такі, що йдуть прямими шляхами — це дає напруження, дає простір для порівнянь. Читаючи збірку, маєш відчуття, ніби переливаєшся крізь часові шари: бачиш, як змінюється Україна — і не тільки історично, політично, географічно, але внутрішньо — в стилі, у темах, у способах говорити.
Анонім
Десь читала відгук, що ця книга ностальгійна та трохи сумна. Трохи сумна — це м'яко сказано. Взагалі, епітет "сумний" занадто бляклий, щоб описати всю прірву печалі, яка криється в цих оповіданнях. Були два оповідання, що просто краяли мені серце — це "Баба з козами" та "Жасмин". Я не очікувала такого удару під дих від цієї книги. З іншого боку, вона неймовірно гарно написана, дуже поетично та чуттєво. Дійсно, ностальгія присутня в цих історіях і відгукнеться тим, хто проводив літо в селі. Але треба бути готовим до болючих моментів.
Анонім
Опираючись на анотацію та відгуки до книги, мала на неї великі сподівання. Новели справді написані гарною мовою, описи чіпляють за живе, повертають в далеке дитинство, коли ще була жива бабуся і тебе на всеньке літо завозили до неї в село на канікули, але... Але практично всі новели завершуються смертю та запустінням, навіваючи сум та безнадію — саме це мене збентежило і змусило знизити оцінку. Зараз, коли йде війна, хочеться чогось такого, що б вселяло надію та давало психологічну підтримку, а не заганяло ще глибше у депресію.
Анонім
Котолог
