Надзвичайно цікава книга про вигадку для передачі інформації. І про небезпеку, яка чатувала на молодих наївних дівчат.

??? "Міс Ґрем. Кулінарна книга шпигунки" – вишукана синергія роману та детективу на тлі періоду після завершення Другої світової війни. Едіта Ґрем – молода англійська вчителька німецької мови, котра у вільний час доглядає немічну матір. Жінці невимовно хочеться змін, бути корисною своїй країні, помститись нацистам за всі заподіяні лиха. І їй випадає така унікальна нагода: уряд Великої Британії створює так звану Комісію з контролю у Німеччині, основне завдання якої – викрити злочинців. Тих, котрі віддавали накази й тисячами вбивали невинних людей. ➡️Едіт Ґрем їде туди, на перший погляд, із метою навчати дітей, коригувати освітні процеси. Втім, насправді вона стає шпигункою, вигадуючи шифр за допомогою кулінарної книги. Так-так, написані на поштівках, клаптиках паперу, в газетах — переписи рецептів стануть таємничою мовою жінки з колегами: ✒️Їжа, рецепти й меню можуть розповісти багато чого. Смакові вподобання якнайкраще характеризують людину, а асортимент закладу додає ширшого контексту. "Щось, що б виглядало невинно, але насправді не було таким. Щось, що зрозуміють лише ті, хто знає код". Ну хіба ж не ідеально?"?? ?Едіт ідеальна шпигунка на думку комісії ще й з тої причини, що вона близько знайома з графом Куртом фон Стабеновим – один із найрозшукуваніших військових злочинців, колишнім лікарем, який проводив медичні експерименти над людьми. Колись він здавався їй геть іншим, проте правда поставила крапку в їх відносинах раз і назавше. ✒️"Лікар Елліот діагностував в Едіти нервове виснаження – зручний евфемізм для розбитого серця". ➡️Навчаючи дітей, Едіта зіштовхується вкотре з горем, котре приволочила війна. Вона намагається з усіх сил покращати життя тих, від чиїх будинків залишилися напівзруйновані фасади зі зяючими незаскленими вікнами. ✒️"Погляд під парти розповів усе. Взуття у всіх було порепане, перелатане, без носка – щоб не тисло. У багатьох замість стертих підошов були просто бруски дерева, примотані ганчір'ям. Дехто, навіть у такий мороз, був узутий в сандалі, і з-поміж ганчір'я, намотаного на ноги, виглядали обморожені пальці. Інші учні прийшли в дорослих чоботах, через що мали вигляд сумних маленьких клоунів. Усі діти намагалися сховати ноги якнайдалі від очей інспекторів. Едіта йшла поруч із Джеком, намагаючись не соромити малих і щосили стримуючи сльози, що викликала в неї хоробрість цих маленьких героїв". ?Ця книга схожа на переписник рецептів, типу торта "Бджолиний укус", біженського чаю з накришеної соснової хвої, дерунів із картопляного лушпиння. Тут вже в інгредієнтах деяких переписів відчувається, навіть не розшифровуючи таємну мову, скромність страв, бажання вижити попри все. Тут про біль, який переходить у стадію помсти❤️‍?Одним із найбільш зворушливих моментів стала для мене розмова Едіти з Гаррі. Саме він впізнав на віднайдених нею світлинах, які вона буквально витягла із грубки в садовій хижині біля шкільного гуртожитку, нацистів. Ось спогади: Гаррі " – Мене часто питають, чому ніхто не намагався втекти – ми ж бо знали, що має відбутися. Люди просто не розуміють, що це було неможливо. Нас замкнули у власних будинках. СС і команда Арайса патрулювали вулиці з автоматами та собаками. Куди нам було тікати, ще й з нашитими зірками? Та й навіть так, Лієпая – маленьке місто, у якому всі знають усіх. Латвія – маленька країна. За допомогу євреям призначався розстріл, тож ніхто не хотів ризикувати. Ми не мали анінайменшої підтримки у власній країні, зусібіч натрапляли лише на вороже ставлення. Втім, навіть так до останньої хвилини ми не могли – не хотіли – вірити в те, що сталося потім. Надія завжди лишається останнім, що є в людини, та коли на зміну їй приходить чорна безвихідь, будь-який опір здається марним". ?Тут багато пригод, розкриття таємного, шпигунських ігрищ британської та німецької розвідок, подвійних агентів, руїн. А опріч із тим того вічного: як от дружба, відданість, любов. Як наведено позолотою сонця обриси кущових шарлатових троянд: "Едіта гарно провела там час. Полюбляла спуститись раніше за всіх, налити собі скляночку й дивитись, як бурштинове призахідне світло золотить червоні троянди, що обплітали садовий мур, і слухати жаб'ячий концерт, що здіймався над озером".

"Так мало слів, а стільки сенсів..." - так словами головної героїні Селія Різ виголошує основний сенс шпигунської роботи у своєму романі!.. Це моє перше знайомство з авторкою та її творчістю й одразу у саме серденько ❤️! Роман захопливий, інтригуючий, місцями досить щемкий із неочікуваним фіналом. У відгуках про цю книгу вже сказано чимало, але зупинюся на двох речах, що мені сподобалися. Найперше, - події роману (власне післявоєнна Німеччина). Це друга книга після Г. Бьолля "Дім без господаря", яка вразила мене ідеєю та описом саме країни після руйнівної війни. *Що* бачить англійська вчителька, їдучи потягом до місця призначення із гуманітарно-просвітницькою місією, яка майже не спостерігала у невеличкому рідному містечку на власні очі жахіть війни - руйнування міст, голодних дітей, що біжать за потягом і просять їсти, безвихідь й відчай у страшних масштабах... - таку досить реалістичну й правдиву картину змальовує авторка твору! Читати місцями було важко, одразу виникали паралелі до нашої повномасштабної війни з росією?? А по-друге, це досить глибоко психологічно, тонко і майстерно виписані головні герої роману. Три подруги, яких об'єднує шпигунська справа і кулінарний шифр! *Аделіна* - журналістка і фотографиня, яка знімала всі жахіття війни, а також різних шпигунів та їх посіпак, що пізніше допомогло здійснити помсту!.. *Дорі* - шпигунка з досвідом, борчиня із фашистами до останнього подиху ??! І нарешті, - головна героїня - *Едіта* - англійська вчителька, яку доля і Селія Різ занурюють у шпигунську справу, світ пригод, цікавих знайомств і непередбачуваних та карколомних поворотів сюжету! Але у гарному шпигунському романі не може не бути негативних персонажів (чи *Вони* - злодії вирішувати лише кожному читачу окремо?!). Тому хотілося б зазначити *Лео Чейза* - далекого родича Едіт Грем та досить вправного шпигуна кількох розвідок. Власне Лео сприяє початку шпигунської кар'єри Едіти! Та чоловіка і дружини *Курта* та *Єлизавети фон Ставенових*. Мене особисто більше вразив образ Єлизавети - відданої арійки, матері та дружини - постійно здавалася питанням - чи змогла б я вчинити як вона?? Але потім видихала - Слава Богу ?, я не свідома арійка!.. Про які вчинки Єлизавети описує авторка... - прочитайте роман! Відтак, книга вийшла захоплива, драматична, інтригуюча (особливо фінал??) за всіма законами пригодницько-шпигунського роману!

Непроста книга, але захоплива. Ідеально підійде для поціновувачів історії.

Селія Різ – відома британська письменниця книжок для дітей та підлітків, ця книжка – перша для дорослої аудиторії. Але саме те, що вона раніше писала для дітей і підлітків допомогло їй створити правдиву книжку для дорослих. В ній чітко розмежовано добро і зло, і позиція головної героїні теж чітка, не має отого, дуже модного зараз в літературі і в житті: купа півтонів, «все не так просто», не можна все ділити на біле і чорне, є ще між ними багато сірого, і що багато які вчинки можна виправдати, і оте все, що деколи робить цікавим читання якогось придуманого детективу чи психологічної повісті. Але було б дуже недоречним, коли висвітлюють злочини війни. Кому, як не нам зараз це розуміти, бо ми проживаємо це знову. Бо які б не були часи, а люди залишаються такими ж самими: одні показують себе з найкращого боку, навіть перевершивши себе і свою звичайність (як от наша Едіта, звичайна вчителька, яка вирішила принести користь людям) і інші, в яких прокинулося все те, через що людина перестає бути людиною. В книжці підняті всі проблеми, які були в той час в суспільстві, і які, як ми бачимо зараз в Україні, нікуди не зникли і в ХХІ століття. Деяким проблемам, дилемам, моральним виборам людей присвячено розділи, деяким сторінки, про деякі згадано хоча б абзацом чи кількома реченнями, але всі вони вписані в канву сюжету дуже майстерно і дуже чітко подана реакція і позиція головної героїні (інших героїв) і самої авторки на ті проблеми. Плюс дуже багатонаціональний фон подій: німці, англійці, євреї, латвійці, жителі Східної Європи, неодноразово згадуються жителі Радянського Союзу. Ще імпонує, що Селія не показує британців, американців як позитивних переможців, білих та пухнастих. Ні, вона показує, як реально відбувалися процеси повернення німців до мирного життя, як поводили себе англійці та інші союзники в окупаційних зонах Німеччини після закінчення війни, як по різному самі німці поводилися. От саме заради того, щоб прочитати досить реалістичне відображення тих подій, я й взялася за читання цього роману. Тепер про сюжет коротко, щоб не спойлерити. Звичайній англійській вчительці, яка знає німецьку мову, і яка не має чоловіка та дітей, і яка всю війну доглядала матір та працювала, не беручи участі у війні, у 1946 році пропонують поїхати до Німеччини у складі Контрольної комісії, допомогти відновлювати освітній процес на підконтрольній Британії німецькій території. Одночасно з цим її вербує англійська розвідка, щоб виявляти нацистський злочинців, які досить успішно переховувалися і яких часто мирне населення боялося або й не хотіло видавати. Одночасно з цим ці ж злочинці вишукувалися урядами країн-переможниць, щоб завербувати їх для різних справ. І перед Едітою стає моральна дилема, одна з багатьох, які їй прийдеться вирішувати на сторінках книжки. Як саме вона їх вирішувала – читайте самі. Сподобалися крім головної героїні і інші герої, деякі її подруги по розвідці, просто звичайні люди, які не втратили людяності та добра, порядності у складні часи і були поряд з Едітою в її нелегкій справі, як педагога, так і розвідниці. Можливо колись знімуть фільм по книжці, може вийти непогане атмосферне кіно, бо написано дуже кінематографічно, видовищно, не схематично, з великою кількістью подробиць і показом деталей життя того часу. І герої дуже гарно розписані, кожна (кожен), навіть зовсім другорядні - дуже індивідуальні яскраві образи. З рецептами не склалося, бо вони тут як спосіб комунікації і передачі відомостей і як реальне відображення стану економіки і стану справ у післявоєнній Європі, хоча те, що вони були інтернаціональні, це підкупило, навіть галушки були (правда словацькі, не українські). Обкладинка та назва в книжки оманливі, чекаєш легкого жіночого читання, насправді жінок в книжці багато, самих різних, і стосунків, і пов’язаних з цим емоцій, і навіть барів, вечірок, розваг трохи буде, але загалом книжка зовсім про інше: про те, що всі, хто вчинив зло, мають бути покарані. Хай пройдуть десятиліття, але навіть коротке людське життя не повинно стати на заваді справедливій відплаті за злочини. Для нас ця тема дуже актуальна і на часі. Книжку попри недоліки українського видавця все ж рекомендую до читання. І попри складні та болючі теми, авторка зуміла так побудувати сюжет, що читаєш на одному подиху, слідкуючи за Едітою у її роботі, стосунках та житті. Читаючи, весь час ловила себе на тому, що порівнюю події, вчинки, емоції героїв з нашою ситуацією і багато сцен - наша реальність зараз, а не далекі 1938-1946. На жаль, люди так і не вивчили уроки минулого…

Чи може проста вчителька з провінції добитись справедливого покарання для злочинців? Ця книга захопить ваше серденько з перших сторінок, ви із захопленням будете ковтати кожну букву, абзац, сторінку... Твердо переконаний, що вам сподобаються несподівані повороти подій. "Кулінарна книга шпигунки" – це захоплюючий роман, що поєднує в собі елементи історичного трилера, детективу і кулінарії. Повоєнна Європа намагається оговтатись від жахів Другої світової війни. Головна героїня вирушає до Німеччини як частина гуманітарної місії, але її справжнім завданням є шпигунство... Признаюсь чесно, що після читання я дуже довго думав над тим, а як же ми будемо оговтуватись від війни, як ми можемо покарати ворога, що ж нам робити? Всі знають істину, що не покаране зло завжди повертається, тому у нас дійсно має бути чітке бачення майбутнього та розуміння, що необхідно зробити для безпеки у майбутньому. Однією з найцікавіших особливостей роману є використання кулінарної книги як засобу шифрування секретної інформації. Едіт передає дані, приховуючи їх у рецептах, що додає сюжету інтриги і підкреслює креативний підхід до розвідки. Цей елемент не лише надає книзі унікальності, а й пропонує читачам відчути напругу і небезпеку шпигунської діяльності. Роман також вражає детальною історичною реконструкцією повоєнної Німеччини. Авторка майстерно описує атмосферу руїн, відновлення і намагань людей знайти своє місце у світі, що змінився. Це додає історії глибини і дозволяє краще зрозуміти контекст, у якому діють персонажі. Едіт – це складний і багатогранний персонаж. Вона не тільки відважна шпигунка, але й жінка, яка намагається зрозуміти себе і своє місце у світі. Її внутрішня боротьба і розвиток протягом сюжету роблять її близькою і зрозумілою читачам. Книга також досліджує теми моралі, обов'язку і співчуття. Едіт змушена робити важкі вибори, які ставлять під сумнів її моральні цінності, і це додає історії емоційної напруги. З упевненістю можу сказати, що це неймовірно прониклива історія про пошук себе і відновлення людяності в часи хаосу. Селія Різ створила незабутній роман, який захоплює з перших сторінок і тримає у напрузі до самого кінця. Це видання стане чудовим вибором для тих, хто цікавиться історією, шпигунськими інтригами і кулінарними секретами. Для любителів книг на тему війни - терміново купити та прочитати!

Ця книга стала для мене відкриттям. Коли я переглядала анонс та замовляла книгу, очікувала простої, дуже романтизованої історії з шпигунськими хитрощами і рецептами. І дуже сильно помилилася. Ця історія про післявоєнні роки Другої світової війни. Коли все замість того, щоб прийти до ладу (війна ж бо закінчилася!), заплутується ще більше, бо країни "переможниці" ділять сфери впливу, світ переживає своє нове народження, а прості люди і поодинокі долі залишаються за бортом "великих справ". Мені книжка дуже відгукується. Можливо тому, що Україна зараз переживає стан війни, яка, на жаль, не закінчиться як тільки ми "відженемо ворога на кордон 1991 року". І живучи сьогодні, ми багато думаємо про те завтра, у якому доведеться жити нашим дітям. Ми не можемо передбачити майбутнє і існують тисячі сценаріїв розвитку подій. Проте вже сьогодні зрозуміло, що війна має руйнівний вплив не просто на країни-учасниці в роки конфлікту, а в буквальному сенсі на покоління людей, які живуть під час доленосних подій і день за днем приймають рішення, ким бути - союзником, чесною людиною, зрадником, дослідником, другом, собою... Приносити користь владі (ким би вона не була сьогодні) чи обрати власні моральні цінності. Для тих, хто любить не просто читати, а аналізувати і задавати питання, ця книга буде дійсно цікавою. І так, питання жінок, емансипації і жіночої дружби тут теж є, проте ця книга точно не зводиться до роману навколо рецептів пирогів і солодких булочок) Затишного читання!

Твій коханий забрав тисячі життів… Задля науки, задля Гітлера, задля райху… Хоч вас вже давно розділяють роки й кілометри, ти вражена цим знанням і хочеш його знайти, щоб притягти до відповідальності. Станеш шпигункою, подвійною агенткою, бо є ті, хто з великою радістю скористаються його фаховими вміннями і досвідом у власних інтересах, бо вįůна не закінчується ніколи. Змінюються лише імена ворогів… Це історія про британку, провінційну вчительку, що дозволила завербувати себе двом ворогуючим шпигунським відомствам. Вона дозволила обставинам і почуттям висмикнути себе з усталеного, хоч і нудного життя, і кинути в розруху понівеченої Німеччини. Її закручує у вир післявоєнних перерозподілів зон впливу між переможцями і переможеними. Хороша дівчинка стала пішаком у грі між спецслужбами… Тут змальована vıûнa з її наслідками: розтрощеними містами, обідраними біженцями, ділками, що заробляють на всьому, бездіяльністю начальства, колабораціонізмом, безкарністю злочинців, скаліченими долями і тілами, ненавистю, звірствами, голодом… Така далека у часі, і така близька сьогоденню… Попри все це книга не депресивна, читається легко, має приємний стиль написання. Наштовхує на роздуми про переконання, довіру, людяність у складних ситуаціях, провину, переможців і переможених. Історія сповнена шпигунами, інтригами, зрадами, шифрами, кулінарією і трохи коханням. Агенти не «джеймсбондівські», а живі люди зі своїми травмами, хоч завжди привабливі, харизматичні та здібні. Сюжет досить стрімкий. Перша половина книги мені сподобалась більше, бо плин подій та вчинки героїв були більш органічними, і логічними. А от до кінцівки маю певні питання. Але спойлерів тут не буде :) В цілому книга досить непогана, хоч є нюанси...