Круто! Мені дуже сподобалося. І видання, і сам текст з купою документальної інформації та фотографій. Деякі історії більш скромні та не яскраві, інші — просто запаморочення, але в цілому — це круте чтиво.

Хочу сказати, що останнім часом я з таким задоволенням не читала навіть жоден трилер! Я, реально, як ніколи, лягала спати серед ночі з думкою «швидше б заснути, а вранці продовжити, бо я ж не можу!» І це сильна оцінка для мене, бо в наш час так багато емоційних гойдалок та періодів нечитуну, що не всі книжки можеш оцінити правильно. В першу чергу хочу підтримати цей літературний дебют Саші Павлової та видавництва — це гарний старт, бомбовий! І абсолютно не згодна з коментарем на Goodreads стосовно того, що розслідування Саші є поверхневим, а не власним. Бачу, що знецінення чужої праці у нас нині «в моді». Бо одна справа купити готове гарне видання і сказати «ну такеееее», а друга справа подумати про те скільки авторка вклала туди сили, часу, ресурсу (і фінансового і ментального), вивчила купу документів (24-ьох справ на хвилиночку!) та натхнення. Адже стиль Саші Павлової (теж, на хвилиночку, як починаючої письменниці!) неймовірно класний, затишний, легкий, зрозумілий, я б сказала захоплюючий, а не документально сухий. Такий гарний трукрайм вийшов, чесне слово! Але ж «мені здалось» від читача чомусь є в наш час важливим критерієм в оцінці праці автора. Я з цим незгодна! Категорично. Стосовно редактури, так, на неї варто звернути увагу, бо були там речі, які мене дивували, наприклад цитата: «Через якийсь час матері Норіо не стало сечі терпіти ці пекельні борошна, і вона втекла на південь до своїх батьків.» Ну, такееее…це окрім орфографічних помилок. Але! Але, видавництво тільки дебютувало, і їм це можна пробачити, адже деякі масштабні видавці і досі ніяк не впораються з редактурою своїх книжок і продовжують їх безсовісно штампувати, тому, ну, давайте будемо обʼєктивними! Особисто на моє занурення в історії ці помилки ніяк не вплинули. А якість друку, оформлення, ілюстрації в обох книжках видавництва (на мене ще чекає «Первісне зло») просто топове! Підсумую, що самі історії в книжках дійсно моторошні, деякі гидкі, і це навіть для мене, враховуючи, що я любитель горору, жахів, трилерів і т.д було дико. Книжку щиро раджу, як любителям саме трукрайму і вищезазначених жанрів, так і тим, хто досі недооцінює психічне здоровʼя, адже більшість усіх злочинів скоєні саме через це. В передмові я підписуюсь під словами Саші обома руками і ногами! Дуже чекаю наступні книжки, щиро бажаю натхнення, а нам суцільного задоволення від читання і більш обʼєктивної і конструктивної критики! ? ♥️

Книга дуже цікава та захоплююча під час прочитання.

Зізнаюся, я фанат трукрайму і мені подобається слухати трукрайм подкасти на фоні — заспокоює)))) Ця книга стала просто супер відкриттям, бо ну нереально мало трукрайму у нас видають. Тим паче сама тема, точніше головні дійові особи, дуже цікаві. Я люблю книги про книги та письменників, а тут і про письменників, і трукрайм — ідеальний метч! З деякими історіями я була знайома, а от деякі відкрила для себе і їх деталі мене дуже приголомшили. Усього тут 24 історії, але от 3, 10, 11, 16, 22 і 23 мене вразили найбільше. І що цікаво, 3 з цих убивств скоєні японцями — здається моє захоплення японською культурою приймає трохи неправильний напрям)))))

Цікаві й іноді моторошні 24 історії про письменників-убивць. Кожна історія страшна по-своєму. Вражає, як після вчинення злочину, письменники описували весь цей жах на сторінках своїх творів, думаючи, що вони найрозумніші і всіх перехитрили. Величезний мінус — велика кількість різноманітних помилок, які дуже вплинули на враження від книги. Таке враження, що редактор в очі не бачив тексту

Якщо думаєте, що письменники – це такі собі тихі інтроверти, які п’ють каву і мирно пишуть свої книжечки, то ця книга має чим вас здивувати. «Вбивчі письменники» — це really true crime, де головні герої не тільки створювали шедеври (не без винятків, та все ж), а й... вбивали. Чесно, після деяких розділів хотілося загуглити, чи точно мої улюблені автори нікого не вколошкали ? Я читаю блог Саші (майже з його народження), і саме через нього підсіла на трукрайм. Ця авторка винна! ? Її короткі історії про авторів-вбивць настільки круті ? Тож коли вийшла книга, то я знала: треба читати! Що мені сподобалося: ? Подача Тут не потрібно гадати, хто винен, адже всі карти одразу на столі. Але інтрига в іншому – як саме відбувалися ці злочини, які мотиви ховалися за діями авторів і якими були наслідки. Місцями я ловила себе на думці: "Ну не може ж бути! А ні, може..." ? ? Баланс фактів Авторка не перевантажує текст сухими фактами, а поєднує їх із живою розповіддю. Читається легко, ніби слухаєш подкаст, але без реклами в найнесподіваніший момент. ? ? Неочікувані історії Деякі автори стали для мене шоком — я навіть не підозрювала, що за їхніми біографіями ховаються такі моторошні події (канібалізм, серійні вбивства, злочини проти близьких людей, приховування злочинів та інше) ? Атмосферність Оформлення книги у вигляді кримінальних справ, з фото та короткими фактами офігезне! Текст занурює в події й змушує задуматися: а скільки ще таких історій ми не знаємо? Або про те, що не варто читати такі книги перед сном (мене не спинило і я її читала як раз протягом двох ночей) ?‍? Книга крута і залишає післясмак, змушує задаватись питаннями: чи можна відокремити твори митця від його вчинків? Чи впливає творчість на моральні орієнтири автора? А головне — скільки ще таких історій приховує історія літератури?

▫️«Та й зрештою, ніхто з нас ніколи не знає і не може знати, що коїться в голові в іншої людини - люди не завжди вбивають з логічної причини. Іноді справжній мотив криється десь дуже глибоко всередині і його не так легко запідозрити» Ця книга знайомить з історіями 24 авторів або авторок, чиї життя виявилися не менш захоплюючими та темними, ніж їхні твори… Від серійних вбивств до приховування злочинів — кожен з цих авторів залишив слід не лише в літературі, але й у реальному житті ? Кожна історія є своєрідним розслідуванням, де ви вивчаєте факти та намагаєтесь зрозуміти, що стало причиною переходу межі між творчістю та криміналом ? ▫️«Та як не сумно визнавати, викриття вбивці не завжди означає, що його справедливо покарають за злочин» Це вражаюча книга, яка змішала в собі темну сторону літератури з реальними кримінальними справами. Кожна історія подана як розслідування, з фото, цитатами та примітками, що дає можливість відчувати себе детективом впродовж всієї справи ??‍♀️ Особливо мене вразила історія про українського письменника Андрія Головка, якої я раніше не знала. Вражає, як багато жорстоких авторів отримали визнання, навіть попри свої злочини ? Всі історії читаються легко, незважаючи на моторошну тематику. Але, що важливо, авторка часто наголошує на психологічному аспекті, а вся книга змушує задуматися про межі між творчістю та реальністю?

Я не дуже цікавлюся трукраймом — але цікаво було оцінити одне з небагатьох українських видань. І це той момент, коли документальне чтиво виявилося дуже захопливим. Розширило мені світогляд, подарувало відпочинок) Це легка книга, хоча я очікувала протилежного. Тож, якщо мене — не цільову аудиторію — книга зачепила, думаю, то ознака якості.