Сара Гейвуд

Це історія про 45-річну перфекціоністку С'юзен, яка за своє життя обросла колючками, наче кактус. Єдине, чим вона живе, - це робота.

Смерть матері жінка сприймає напрочуд спокійно, а от заповіт, згідно якого будинок переходить братові, дуже обурює її, але вона ще за нього побореться, адже їй дуже потрібні гроші, щоб народити і виховувати дитину.

Коли напочатку поведінка головної героїні незрозуміла, то згодом усе стає на свої місця і я дивувалася її силі. А коли С'юзен нарешті відкривається й дозволяє собі і себе любити, розквітає.

Книга легка, цікава, із своєрідним почуттям гумору, підійде для затишних вечорів під пледом. Мені дуже сподобалася.

Мені сподобалася історія, бо цікавлять неординарні героїні книжок. Історія 40-річної жінки, яка досить некомунікабельна в офісі, усі вважають її колючкою. Але один день змінює усе її життя. Авторка майстерно описує почуття, емоції головної героїні, ми дізнаємося про причини її поведінки.

Дуже хороша історія для вихідних, відпочинку, затишних теплих вечорів.

Але не думайте , що все так просто)) Бо будуть персонажі ,ситуації ,які дуже злитимуть і дратуватимуть. І це не С'юзен точно. Якраз її я розуміла ще спочатку і думка моя не змінилась. Мені вона моментами нагадувала Уве (хто Бакмана читав, той зрозуміє).

Історія цієї жінки досить непроста і вона така "колючка" ,бо так склались життєві обставини. І фінальні акорди це ще раз підтверджують.

Героїні 45 і вона (не заплановано зовсім) стане мамою. Не бійтеся , що , можливо ,її вік чи погляди вам не близькі!) Ви подружитесь обов'язково, з кожною сторінкою все більше. Історія з гумором, але таким "серйозним і в тему")))

Проблеми батьків і дітей, проблеми родом з дитинства тут теж присутні. Але у С'юзен все вийде!

🌵 Навіть кактуси розцвітають...

"Легка" книга, яка змогла трохи розвіяти мою тривожність і навіть викликати кілька посмішок.

🌵 45-річна С'юзен вважає себе господаркою свого життя і що все у неї йде по плану, її власному плану. Насправді ж, усе, що вона має - це малоприбуткова робота, відсутність друзів, складні відносини з родиною, стосунки зі взаємовигодою щочетверга та зйомне житло... Не густо. Проте вона самостійна і незалежна.

🌵 Суміш романтики, фемінізму, сімейних скелетів у шафі та детективу, гарненько прикрашена усіма "красотами" материнства. Книга має сподобатися молодим матусям, досвідченим батькам, які ще пам'ятають перші роки життя своїх нащадків, а також тим, хто мав чіткий план із виховання дітей ще до їхнього народження. 😜🤪😝 Також зайде любителям серіалу "Дівчата Гілмор", принаймні я читала саме по такій рекомендації.

📌 Колись принцеса обов'язково мала здобути принца, інакше це не вважалося щасливим кінцем. Та прийшла перша хвиля фемінізму, і раптом це стало сприйматися як малодушність: жодна принцеса з дещицею самоповаги не відмовиться від свого "я" заради одруження з принцем. (...) Тоді це відчувалося як величезний ковток свіжого повітря. Але зараз казки закінчуються як завгодно. Принцеса може залишитися з принцем, може - з лакеєм, а може й сама, і все буде однаково добре. Або з іншою принцесою, чи з шістьма котами, чи сама захоче бути принцом. Вона від цього не стає "більше" чи "менше" феміністкою. Вся річ у тому, щоб зрозуміти, хто ти й чого хочеш, і лишатися вірною собі. #улюблені_цитати

🌵 Головне не те, як ви запланували своє життя і чи слідує воно чітко складеному плану. Головне, щоб у цьому житті, навіть у найскладніші і зовсім незаплановані моменти, уміти вчасно побачити те, що робить вас щасливими. Тут і зараз. І тоді навіть кактуси зацвітуть...

А кактус не такий вже й кактус.
Та і чому саме кактус?
І жінки з цієї книги є багато чудових рис. Так, в неї свої "приколи", але в кого їх немає? І гірших кактусів можна зустріти в реальному житті.

Сподобалась мені книга! Легка, ненав'язлива історія, без особливо глибоких роздумів, з тонким англійським гумором та колоритом.

Головна героїня — успішна максимально прагматична жінка, яка звикла тримати все під контролем і ні від кого не залежати. Але життя, як то буває, внесе свої корективи і стабільний світ С'юзен похинеться під тиском вагітності, нових знайомств, судових розбірок з братом і смерті матері.

Мені головна героїня сподобалась. Було багато чинників, які сформували в ній саме таку особистість, вона ніби все життя відчувала що є тією, ким є насправді (без спойлерів, ага)

Наскрізною темою є її вагітність, яка розвивається разом зі С'юзен: змінюються її думки, почуття, вона про саму себе з кожним новим місяцем робить нові відкриття. Все розвивається плавно, послідовно та досить логічно.

Крім фіналу.

Він перекреслив всю логіку, яка була до того 😅 Проте це не зіпсувало загального враження від книги.

Книгу раджу вам в дорогу, на вихідні або на кілька самотніх вечорів🗨

Сюжет книги розвивається довкола поділу спадщини між братом і сестрою, звісно, цей процес не може не явити світові сімейні скелети у шафі (не в труні, слава буквам).
Головна героїня - скута, схильна до надмірного контролю і колюча, як кактус. Їй здається, що вона знає, як правильно жити життя і не тільки їй, а й рідному (чи справді рідному?) братові, сусідам, колегам і навіть священнослужителю. Але ж ми розуміємо, що коли здається, що ти все про все знаєш, то доля підсуне сюрприз, у випадку Сʼюзен - це смерть мами, вагітність і, звісно, кохання.

Дещо роботизована головна героїня, щиро кажучи, не викликає багато симпатії, як і решта персонажів книги. Не часто таке зустрічаю. Однак, авторці вдалося гарно описати дуже поступовий процес переходу від замкнутої неприємної персони до більш людяної, відкритої новим спробам жити життя по-іншому жінки.
На перший погляд, головна героїня занадто вже «нежива», однак Сара Гейвуд наділяє її цілком зрозумілими рисами, звичками або фразами, які притаманні різним реальним людям. Найбільше мене розсмішили фрази: «моя дитина ніколи не буде так поводитися», «моя дитина буде…», «я із дитиною спланую…». «Дівчинко моя, - сміялася я вголос до Сʼюзен. - я теж так казала, кожна мама перед народженням дитини планувала все по-іншому. Ти заробиш нервовий зрив, якщо не змінишся!»

І героїня дійсно змінилась. Я не впевнена, що кардинально, бо історія цього не розповідає, але кактус вже випустив бутон, залишилось дочекатися, коли розцвіте.
Вцілому книга мені сподобалась, вона не викликає шаленого захвату, але підкидає неочікуваних поворотів і цікавих тем для роздумів. Що ж саме для цього я й читаю.

Чесно кажучи, я не покладала багато надій на цю книжку і дарма. На початку вона здалася мені занадто товстою, а дрібний шрифт додавав гнітючості.

Але я повернулась до цієї книжки і вона мені сподобалась з перших сторінок. 45-річна головна героїня С'юзен працює багато років на стабільній роботі, де вона вимушено контактує з людьми, їх недоречними питаннями, дурною поведінкою. Про родину чи міцні стосунки вона навіть не думає.
Вона інтроверт, не підпускає нікого близько і ні від кого не залежить. Такою вольовою і дисциплінованою жінку зробило складне дитинство. Батько пиячив, мати завжди виділяла брата і любила його більше.
І ось мати померла і виявилося, що у спадок вона залишила братові набагато більше. Це обурило С'юзен і вона була налаштована довести, що брат впливав на матір і змусив її так вчинити.
Брат у свою чергу жахливо поводився із сімейним будинком, залишеним у спадок, і на похороні матері теж викидував коники.
Все це лайно намагається вигрібати головна героїня, але їй це важко дається.
До всього вищесказаного, що порушує буденний плин речей героїні, додається вагітність.
Від кого, не скажу, але вона точно незапланована. А чи залишить дитину С'юзен? Чи подовжить далі жити за власними правилами і принципами?

Мені ніколи не було нудно. Мені на стільки подобалося читати про взагалі таку собі біографію місс Ґрін, дивитися через її призму на життя, що я закохалась в цю історію і атмосферу.

Дивитися як героїня змінюється, переглядає свої минулі роки життя, як нарешті дає волю емоціям і все ж таки обирає зважені рішення.
Провідних сюжетних ліній дві. Перша - це історія з відвойовування спадку і їх з братом ворожнеча.
А друга - вагітність, як вона замінює головну героїню, надає їй невластивих емоцій і рис.

Буде ще один чоловік, не батько дитини. З ним пов'язана цікава і неймовірна історія, дуже тепла. І мені сподобалося, що такі здорові стосунки складаються у такої, здавалося б, нездорової пари.

Але... Читаючи я думала про те, що можна було б абсолютно інакше побудувати історію. Можна було батька дитини залучити і йому побудувати стосунки зі С'юзен, оце було б цікаво, читати як два таких волелюбних персонажа жертвують всім, у що вірять, заради чогось більшого.
Але і той варіант, що обрала авторка, мені теж подобається.

Книга має хороший кінець, такий моральний. І він не те, щоб хеппі, але він наче правильний.
Показує, що будь-який кактус колись розцвітає.

⭕️ - 9/10

Не цукрова історія, реальна і не дурна.
Нещодавно бачила рекламну кампанію Шанель з Фібі Тонкін:
"Я дуже люблю книжки про прості речі і людське існування, де щось маленьке може статися і це може змінити траєкторію чийогось життя". Дуже влучно як на мене щодо цієї книжки.

Абсолютно пересічна книжка, як на мій погляд. Хоча не можу не погодитись, дух сучасного, в сенсі актуального для більшості, в ній є.
Тож з мене годі 180 сторінок, не уявляю, як можна дійти до кінцівки і осилити настільки безсенсове читання.

Події, персонажі, головна героїня, текст — усе прісне і безконфліктне. А якщо конфлікт якийсь і вимальовується, то дуже незграбно, максимально на поверхні, спрощено.

Ця книга довго трималася в очікуванні у мене на полиці - між тим, хотілося її взяти в руки та читати, але одночасно і не хотілося. Проте, виявилося, що ця історія мене вражає, і навіть дуже.

Головна героїня звикла до упорядкованого та розрахованого ритму життя. Та, незважаючи на її "колючі" риси, які деякі вважають колючістю, Сьюзен стала мені дуже близькою. Книга розповідає про зміни в її житті, викликані різким поворотом подій.

Мені дуже сподобалася ця книга. Легка, смішна, з захоплюючим сюжетом.

Кактуси — це одні з небагатьох рослин, які я не люблю. А якщо не любити, то вони і не зацвітуть, правда?

Так сталось з героїнею роману Сари Гейвуд «Кактус».

Як мене дратувала С‘юзен на початку 😨 Їй 45 років, за освітою юрист, але все життя працювала на одній посаді. Сноб, яких ще пошукати. Я тільки раділа, що не працюю з нею разом 😅

С‘юзен самодостатня, високоорганізована (час розпланований похвилинно), раціональна і навіть беземоційна. Зі знайомими, друзями та чоловіком, з яким у неї «стосунки», зустрічається тільки за необхідності.

Але історія продовжується і з кожною сторінкою ми дізнаємось фрагменти із життя С’юзен. Розуміємо, що вплинуло на її характер. Жінка намагається пережити смерть мами та поділити спадок із братом.

Найбільше мене вразила трансформація головної героїні. Із 45-річної черствої снобки перетворитись у люблячу матір і навіть погодитись вийти заміж 😱

Фінал може здатись занадто передбачуваним, але ця книга трапилась зі мною у відпустці, тому ідеально підійшла ❤️

Раджу зберегти у книжки для відпочинку 😉

Гейвуд вдало вплітає нитки різних життєвих історій, дозволяючи читачеві відчути себе частиною кожної з них. Головна героїня, в якій я впізнала себе, змушує задуматися над власними переживаннями, ситуаціями та рішеннями. Книга розглядає питання не лише внутрішньої самоідентифікації, але і зовнішніх тисків, з якими стикається сучасна жінка. Її здатність дотримуватися власної ідентичності в умовах соціального тиску є як вдячним і надихаючим аспектом для кожної жінки, яка шукає внутрішню гармонію та зростання.

"Кактус" - це не лише роман, але і своєрідний керівник по самопізнанню та жіночій силі. Сара Гейвуд вдало створює атмосферу внутрішнього перетворення, яка залишає читача задуманим і враженим. Ця книга - як пригода в найглибших кутках жіночої душі, яка, без сумніву, залишить свій слід у серці кожної.

Якщо коротко: то мене ця книга не сильно вразила. Я не можу сказати, що я би порадила прочитати її своїй подрузі, наприклад.

З однієї сторони - досить цікаво побудований текст, хеппі енд як я люблю. Але я не побачила в ній мега цінності, можливо тому що не близька ситуація.

На початку було цікаво (героїня викликає багато емоцій), посередині набридло трохи і підбішувало, а в кінці була романтика - тому мені теж було ок😅🤣

Багато було обговорень цієї книги, кожний сприйняв відносно своєї призми і в ній можна знайти багато сенсів ( які ми і знайшли). Але моє враження дуже «рівне». Прочитала і прочитала. Якось так.