Повільно читалося, бо могла відкласти і не читати, та коли читала не могла випустити книгу з рук. В кінці, здається, в моєму роті та носі застряг запах крові та пісок, який скрипить на зубах і очі досі закриває пилина. Це жорстока книга. Цікаво, що насправді передбачено для героїв, бо шлях був дуже болісний та смертельний

Ця частина здалась менш динамічною, тому на середині було важко читати. На жаль, як і після першої частини почуття неоднозначні: наче цікаво, але не чіпляє. Як на мене персонажі недостатньо прописані, тому їм не співпереживаєш. Як і в першій частині романтична лінія дивна, наче вона за вуха притягнута до сюжету - не логічна, і ти в неї не віриш.

Книга залишила неоднозначні відчуття. Наче цікавий сюжет, але не так щоб затягувало. Наче непогані персонажі, але іноді їхні дії нелогічні. Взагалі незрозумілий розвиток романтичної лінії. І все це все вже десь було - і це мабуть головне. Якби книга трапилась раніше, скоріш за все вона б сподобалась більше. Водночас, мабуть, більше "за" прочитати, ніж оминути цю книгу, бо, якщо вам не траплялись книги зі схожими тропами, то вона має сподобатись. Сподіваюсь продовження закриє питання "неоднозначностей".

Сюжет: Історія повідає нам про Імперію з тиранічним правлінням. Книга написана від обличчя двох персонажів, історія яких невдовзі переплітається. У нас є Лая, Просвітниця, котрих Імперія використовує як рабів, і Елаяс, солдат Маска, який навчається, попри свої бажання, безжальності та безсердечності. Непокора Імперії зустрічається смертю, та як можна змінити світ на краще, якщо нічого не робити? Важка доля, полум'я Опору, смертельні Випробування, смерті, дружба, почуття, все це та навіть більше є в цій книзі. Оххх, думаючи про цю книгу у мене справді не вистачає слів, щоб передати все словами. Мені однозначно сподобалося та я дуже чекаю на продовження. Герої прописані просто неймовірно, кожне почуття переживаєш наче своє, а текст читається легко і швидко. На цю книгу точно потрібно звернути увагу, якщо ви поціновувач якісного, гарно пропускного фентезі із цікавими поворотами. Також рекомендую тим, хто любить книги про важке життя, боротьбу персонажів. Шпигунство, смертельні змагання тут теж є. Тому якщо зацікавило, приємного прочитання ❤️ Цитати, які я виділила: "Вістря клинка — його чернець. Моя молитва в танку ран. Моя свобода - чийсь кінець" "Ті, хто сумніваються, зазвичай і помирають" "Згодом стане легше. Ти ніколи не забудеш їх, скільки б років не минуло. Але одного дня цілу хвилину не відчуватимеш болю. Потім годину. День. Це все, чого можна бажати" "Вся краса нічного неба не має сенсу, коли життя на землі таке потворне" "Він ніколи не зосереджувався на тому, що може піти не так. Завжди думав тільки про те, що може скластися добре" "Побачити у ворогу людину. Найгірший кошмар генерала" "Є два види провини. Та, що стає тягарем, і та, що дає мету. Проведи лінію у своїй голові. Ніколи не переступай її знов" "Страх стає твоїм ворогом тільки тоді, коли ти дозволяєш йому"

Я знала що ця книга крута і вона виправдала мої очікування на всі 100%. Тут немає якихось позитивних персонажів, кожен зі своїми недоліками. Головний герой — вбивця, мʼясник, покинутий власною матірʼю. Героїня — боягузка, яка втікала зі страху, замість того щоб врятувати свого брата. Героям віриш, за них співпереживаєш. Гел, найкраща подруга героя, смілива і відважна, сильна фізично і духом, може постояти за себе та своїх близьких. Зазвичай ось такою ми звикли бачити головну героїню. Така собі супервумен. Але не в цій книжці. Автор не жаліє своїх героїв, взагалі. Смерть, побої, випробування, цього тут вдосталь. Книжка не дає часу нудьгувати, в кожному розділі чекають якісь несподівані події. Дуже цікаво знайомитись із світоустроєм, дізнаватись хто такі Авгури та іфрити, гулі та джини. З нетерпінням тепер чекаю на другу частину.

Друга частина мене просто розірвала на шматки. Останні 25% книги, це суцільний шок. Авторка так зуміла закрутити сюжет, що неможливо було відірватись. Читаючи одну сцену (не буду спойлерити яку саме), я ридала як ненормальна. Також було ще парочку, коли були очі на мокрому місці, але одна просто розтрощила мене вщент. Подобається, що авторка з часом не вибілює персонажів і не шкодує їх, від слова зовсім. Але так вже вона змогла вивести всіх на важливі місця, так змогла надати важливості і значення кожному, що ніхто не сприймався другорядним. Цікаво було читати кожну сторінку, кожен абзац. Книга наповнена, світоустрій крутий, всі персонажі — в саме ?, навіть антагоністи. Не знаю ще як описати захват від цієї книги. Якщо першу частину я оцінила на 10/10, то ця просто на 100/10.

Як ви розумієте, то раз дочитана, то читати можна ?, хоча це й не стало першою частиною серії, яку я хочу читати далі (а така є, наприклад, продовження "Беззоряної корони" я таки чекаю, на відміну від цієї). ? Традиційний зачин: Імперія, поневолені народи, Опір, елітні воїни-Маски, дівчинка, що стає остаточно сиротою, але має мету — визволити брата з тюрми, а ще вони діти легендарних очільників Опору, звісно же. Серед Масок є один виродженець, який не хоче бути солдатом Імперії, але звісно же він син Коменданта академії зі своїми, відповідно, особливостями. ? Нічого такого, що б не можна було передбачити вже на перших розділах — в кінці оці двоє узвідують в закат міняти світ. ? Я вже уточнила, що в цілому читати це можна, бо не на кожній сторінці рука тягнеться до лоба, але таки класною та цікавою історія не стала. ? Чому? Ну, для початку. Світ цей наче існує без магії — Імперія поработила народи виключно за рахунок збройної переваги. Але всередині виявляється, що джини, іфрити та гулі такі реально існують і їх можна пнуть ногою. Буквально. Просто їх бачать не всі ? ? В героїв випадковим чином можуть з'являтися надприродні властивості (зцілення співом абощо), а, наприклад, дві жінки-рабині можуть за одну ніч перетягти сотні повних мішків з вибухівкою та фальш-пакетами, замінувати всю військову Академію, жодного разу не потрапивши нікому на очі, хоча до цього все життя вони трусилися від страху навіть носа висунути вночі назовні, бо навколо патрулі і миттєве покарання. А це ще й ніч після вбивства Імператора, коли будь-який здравомислячій командир посилить пильність. А тут ці дві тягають вибухівку та прокладають бікфордові шнури скрізь, ага. Відчуваєте потужну струю в очі? От і я да. ? Або раптовий любовний інтерес отого недотикомки до дівчини-рабині. З урахуванням того, що до цього він 15 років був поруч із іншою, з якою пройшов купу випробувань, поріднився і взагалі в нього в жопі загоряється супернова, коли на неї хтось криво дивиться. А тут ця "ах, які в неї золоті очі" і всьо, поплив і починає їх ПОРІВНЮВАТИ. Вірю, вже повірила. ? Але найголовніша херня — це сам світоустрій. Існування поруч із людьми певних безсмертних істот, що бачать майбутнє і вміють читати думки, і які перебувають у державному устрої Імперії на найвищих посадах, і вони давно бачать, що грядьоть велика війна. І що в такому випадку правильніше всього робити? ✝️ Ну звісно же випилити більшість найкращих своїх воїнів в тупорилих веселих стартах! Я вже мовчу про те, що там в цілому менше половини доживає до завершення навчання тої Академії. Це ж звісно же найефективніший спосіб організації оборони — вбивати та калічити власну армію, ага. ? Але в цілому читати можна. Не найгірший варіант янгадалт-фентезі в цілому.