"Чого б ти не хотіла від життя, Келло, сподіваюся, тобі вистачить вартості добитися свого"
"Ми були нотами однієї пісні, долями, що судилися одному життю, тілами з однією душею"

Сюжет закручується навколо двох доньок "сплячої королеви" з королівства золотих вовків. В день їх народження чаклунка напала на королівство та вбила їх батьків, а саме королівство забрала собі. Їхня мама, помираючи загадала феї передсмертне бажання, щоб та охороняла її доньку до дня весілля з принцом одного королівства. Але ще не знала, що народиться друга донька одразу за першою. Тому фея забрала обох дівчат і приховала від світу. Про них знали лише принц і король, яким була обіцяна старша донька. А нашою головною героїнею являється молодша сестра, яка з дитинства відрізнялася від старшої, вивчала стратегії битв, вчилася битися з кинджалом, щоб захищати свою сестру, майбутню королеву. А також, була таємно закохана в принца. Та одного дня молодшій сестрі прийдеться "замінити" старшу. І прочитаючи книгу ви дізнаєтеся, як розвинутися доля сестер далі, чи зможуть вони стали щасливими, відвоювати своє королівство та знайти "себе".

Головна героїня мені ну дуже сподобалася, я разом з нею переживала її невпевненість, не розуміння хто вона в цьому світі та пошук "себе". Для мене її дії були цікавими, а що головне, логічними. А ось головний чоловічий герой мені хоч і подобається, та місцями трішки бісив, хоча і його можна зрозуміти.

Текст читається легко та швидко, я прочитала книгу за три дні, адже справді затягує.

У мене не ідеальна, та це однозначно корисна книга не лише для відпочинку з цікавою історією, а й для людей, які шукають себе. Адже головна героїня під кінець книги зрозуміла, хто вона (точніше, вони) і яке їй (їм) місце в цьому світі. Це квір історія, де героїня під кінець книги дізнається, що вона — вони. Мерем - "за рікою". (Любовна лінія гг з хлопцем. А любовна лінія сестри - з дівчиною).

Книга однозначно сподобається тим, кому не вистачає казки в житті. Це не дитяча книга, адже є декілька сцен 18+, та я б назвала її казкою для дорослих. Адже всім інколи хочеться трішки магії?

Цитати, які я видалила (окрім тих, що на початку):
"Іноді те, що ти чогось хочеш, не значить, що ти це отримаєш"
"– В сукнях мені не дуже.
– Не дуже для кого? Найперше слід бути дуже для себе. Носити те, в чому почуваєшся щасливою.
"Я не можу сказати тобі, хто ти"
"Коли ті, кого ми любимо, у біді — ми за них б'ємося"

"Дотик долі" розповідає нам про ангела смерті та звичайну дівчину (яка не така вже і звичайна, як може здатися на перший погляд). І головна цікавинка книги - ангелу смерті приходить завдання вбити нашу головну героїню, в яку він вже встигнув закохатися. Що переможе: кохання чи відповідальність?

Наш чоловічий головний персонал, Еван, ну істинний Едвард із "Сутінки", я думала розписати його характеристики, але так набагато легше). Загалом, він мені сподобався попри деякі нелогічні дії. Джемма ж, якась трішки "суха" вийшла, реакцій мало і вони якісь не натуральні. Найкращі персонажі в цій книзі, як на мене, то Джіневра та Саймон. Хоч їх і не було так багато, але мені сподобалося спостерігати за ними.

Сюжет, в свою чергу, розвивається доволі структуровано, мені сподобався стиль письма, але все було передбачено і ну дуже нагадувало "Сутінки".

Якби мені було років 15-16, тоді б книга зайшла більше, але зараз в 20, прочитавши вже багато різних історій, то не можу сказати, що мені сподобалося. Це було непогано, але якщо ви не очікуєте на щось велике і нове. Також, наперед потрібно знати, що дії відбуваються у сучасному світі, а не у вигаданому. Я не фанат такого, тому особиста оцінка знижена, але можливо вам зайде більше.

Читати книгу рекомендую тим, хто любить "Сутінки" та інші підліткові книги з загадковим хлопцем з силами та сором'язливою дівчиною.

Цитати, які я видалила:
"Кажуть, час — мов сніжинка: якщо спробуєш впіймати його, він тане ще швидше";

"Сором'язливість — як мотузка, що зв'язує нам крила. Полетіти зможеш, лише розв'язавши її";

"Часом варто копнути глибше, щоб знайти те, що шукаєш. Якщо ти чогось не бачиш, це не означає, що його не існує. Поглянь уважніше".

Ось це яскравий приклад фентезі, яке "комфортне" для мене. Я прочитала книгу за три дні і просто в захваті від неї. Читається легко, хоча спочатку перед читанням намагалася зрозуміти світоустрій. Сам світ гарно продуманий з купою карт та описів. Це та сама книга, в історію якої йде "повне" занурення. В книзі є багато артів, що теж великий плюс для мене. Деякі сюжетні повороти я могла здогадатися, від деяких була в шоці. Єдине, було б краще, якби було трішки більше любовної лінії.

Цитати, які я виділила:

"Доля рідко зважає на наші бажання"

"Стабільність – запорука непохитної влади. Якщо трон, на якому ти сидиш, стане нестійким, ти ризикуєш впасти"

"Ми завжди прагнемо більшого і надто швидко пересичуємося благами, забуваючи тішитися ними так, як це робили раніше"

"Те, що не всі з нас носять при собі мечі, не означає, що ми не маємо інших знарядь захисту. Іноді все, що потрібно, – це крихта сміливості"

"Борись або втікай, але ніколи не стій на місці"

"Більшість митців продовжують творити, не полишаючи свої роботи на півдорозі, лишень тому, що їм самим цікаво, чим це закінчиться. Єдиний спосіб дізнатися - довести справу до кінця"

Люблю книги Гувер за те, як вона грає моїми почуттями. В одну хвилину я ненавиджу персонажа, а в іншу я вже розумію і обожнюю його. Саме в її книгах найбільш протирічні герої та затягуючий сюжет.

Три слова про книгу: кохання, травми, привиди.

+: Сюжетні повороти, легкість в прочитанні, повне поглинання в головного героя.
-: Мені не вистачило кінцівки, як у "Веріті", ну не може після стількох подій все так закінчитися😅

Цитати, які я виділила:

"Таке враження, що мене більше ніщо не радує. І рани, які я намагався загоїти, відкриваються знову"
"Якщо ми так можемо, це не означає, що мусимо"
"Я не хочу бути пластирем, який вона ліпить на рани. Я хочу ці рани зцілювали"
"Інколи наші бажання сильніше навіть за долю"

Що ми маємо? Героїню, яка відсиділа термін, хоча не мала цього робити та героя, який ненавидить образ, який створили навколо жінки. Ніхто не знає правду, у кожного є своя думка. Але чи маємо ми право робити висновки, подивившись на ситуацію тільки з одного боку? Правда складніша і треба зібрати її по шматочкам.

Боже, я ОБОЖНЮЮ книги Коллін Гувер. Читаючи їх я сиджу на такииих емоційних гірках, що ой ой ой😂 І сміялася, і плакала, і палала (сцени, які можна позначити рожевим стікером - обожнюю).

Під час читання деякі моменти викликали питання, через що думала занизити бал, але під всі питання зникли, тому ця книга заслуговує на високий бал.

Книга про справжнє заборонене кохання в реальному житті. Тут немає правильної сторони, чи неправильної, всіх можна зрозуміти.

Цитати, які я виділила:
"Вибирай, за що боротися - кажуть люди. Але що, як ти не хочеш вибирати?"
"Моє нещастя стане моєю говорю нормою. Я можу навчитися з ним жити або ж дати йому проковтнути мене"
"Коли шкодуєш про щось - ніби застрягаєш в режимі паузи"
"Образа - важка річ, але тим, кому болить найбільше, прощати теж найскладніше"
"Читання - це хобі, та для деяких із нас це спосіб утекти від реальності" (цитата самої авторки із "подяки")