Розі Волш

Майже протягом усього читання книжка викликала в мене якісь сумні та депресивні настрої. Вона ніби про кохання, але в той же час читача постійно переслідує відчуття якоїсь невідворотної трагедії. І це мені не дуже зайшло, бо я шукала легкого й приємного читання й чомусь подумала, що ця книжка буде така.
⠀
Головна героїня Сара розлучається. Вона приїжджає додому в Англію і там знайомиться з Едді. Разом вони проводять сім щасливих днів. За цей час розуміють, що закохуються. Але Сара повинна повертатися до роботи, а Едді їде у відпустку. Він обіцяє зателефонувати, але минає день, другий, тиждень, а він так цього й не робить. Сара не розуміє, що сталось і ніяк не може відпустити Едді. Вона хоче розібратися, що ж таки відбулося між ними і чому, здавалось би, закоханий у неї чоловік вирішив мовчати та уникати її.
⠀
Книжка написана більше частину від обличчя Сари, але в кінці є декілька розділів від Едді, також тут є вставки листівки, листування в соцмережах. Читачам дають можливість подивитися на історію під різними кутами.
⠀
В обох героїв є таємниці та минуле, про яке вони не хочуть говорити. І саме через це їхні стосунки дуже ускладнюються. Та скелети доведеться діставати із шафи.
⠀
Мені була не зрозуміла поведінка Сари. В книзі не було так багато описів проведеного разом часу між героями, щоб я повірила у їхнє кохання й розуміла, чому Сара бігає за Едді, навіть, коли він не передзвонив, хоч і обіцяв. Героям років по 40, але поводяться вони як 18-річні. Звісно, для кохання немає меж
⠀
А ще не все так просто. Попри те, що тут основна лінія любовна, у героїв є свої травми, з якими доводиться розбиратися, тому не можна назвати цю книжку легкою. Аж до кінця авторка нагнітала атмосферу, що й справді можна було повірити, що станеться щось жахливе.
⠀
Не скажу, що фінал мене здивував, я чогось такого й очікувала, хоча були думки, що все може статися, як у Ромео і Джульєтти.
⠀
Загалом непогана книжка, досить швидко читається. Але не моя, бо в мене не було відчуття, що я хочу перечитати її ще знову.
⠀

Головна героїня Сара мешкає в Америці, нещодавно розлучилася із чоловіком, з яким прожила девʼятнадцять років. Щороку вона приїжджала в Англію в трагічну річницю чогось, що сталося 20 років тому, і ось, приїхавши після розлучення, в полях вона знайомиться з чарівним столяром приблизно одного з нею віку — Едді.

Вони проводять разом тиждень, думають, що створені один для одного, а потім Едді їде на два тижні у відпустку... і зникає. Він не відповідає на дзвінки та повідомлення у фейсбуці, коли Сара пише у нього на стіні, чи є у когось із друзів якась інформація, їй відповідають, що в яку відпустку Едді не поїхав, і взагалі його давно ніхто не бачив. Тим часом Сарі хтось дзвонить і мовчить у слухавку, та повідомлення, які вона пише Едді, хтось читає, але залишає їх без відповіді. Що думати?

Забути і жити далі, зрештою, що таке тиждень? Чи спробувати поборотися за своє щастя?
Сара бісила мене з першої сторінки! Її дії настільки тупі, що не вкладається в голові, як майже 40 річна жінка здатна вбиватися за чоловіком після тижня після
знайомства.
Майже всі дії головної героїні (і в минулому, і в теперішньому) залишились для мене незрозумілими.
Писати його друзям у «Фейсбук» — вибачте, ту мач.
Постійне ниття, скиглення, ось що описується перші 150 сторінок.
Не повірила я в їх історію кохання. Герої не цікаві і погано прописані. Багато «води», подій які взагалі неважливі у сюжеті.
Далі сюжет трошки набирає обертів, стає цікавіше, але цю історію я навряд чи можу радити.
Єдиний плюс книги, що вона читається швидко, хоча вона відверто нудна.

Книга трохи важко читається і не завжди мені були зрозуміло де розповідь ведеться в теперішньому часі, а де з минулого. Загалом цікава задумка сюжету, інтрига трималась до самого кінця. Я не люблю книги, які закінчуються не хепі-ендом, але саме в цьому випадку хотілось трішки більше драми в кінці. Загалом книга непогана.

Чи можна закохатися за сім днів? Мабуть, це питання буде в кожного, хто читатиме цю книгу. Особисто я вірю, що досить однієї зустрічі, щоб зрозуміти чи людина тобі підходить. Але для головних героїв цієї книги навіть сім днів виявилося замало, щоб розповісти одне одному найголовніші таємниці свого життя. І саме це зіграло свою роль.

Як на мене історія стандартна. Він і вона, травми дитинства, випадкова зустріч і можливе спільне майбутнє. Але для цього треба попрощатися з минулим.

Від початку читання книги мене не полишала думка, що головний герой виявиться якимсь маніяком. І його мама буде йому напарницею🙈 Коли з'ясуються причини його зникнення в моїх очах він впаде дуже низько. Чому не сказати правду? Не пояснити причину? Навіщо мучити кохану жінку і себе самого? А тоді в кінці все ж таки переступити через все і зробити таки той крок на зустріч, але змусивши головну героїню пройти через моральні й душевні муки.

Читала бо цікаво було все ж дізнатися, що з головним героєм. А до кінця дійшла, бо хотілося дізнатись чи зможе головний герой нарешті почати жити своїм життям і своїм розумом.

Книга дуже добре підійшла б для сценарію фільму. Інтригуючий початок, багато подій в середині і щасливий кінець.

Сара розлучилася та відпочиває від всього пережитого і зустрічає Едді, з яким вони проводять тиждень і вона ніби в раю. Однак через 7 днів Едді просто перестає відповідати Сарі, яка дізнається, що вагітна.

День, другий, тиждень — дзвінка немає. Кинув, захворів, загинув — Сара перебрала всі ймовірні варіанти. Друзі радили забути. Але кохання неможливо видалити із серця, як номер з телефона. Жінка береться шукати правду.

Якось все банально і не зачепило мене як читача.

Досить поширена тема роману, але занадто нудно, як на мене.