Історія, яка обіцяла бути легкою, сповненою коханням та магією...
Що вийшло насправді розкажу далі 😉
Головна героїня книги — Ванесса Ю, сама про себе вона каже: "Мені двадцять сім, я самотня, залежна від бульбашкового чаю дівчина. Це вже проблема".
Звісно, в цьому жарті лише доля жарту, а інше — правда. Дівчина дійсно самотня, вона відгородилась від кохання, бо вважає, що її дар все псує.
Ну, можливо, адже хто захоче на першому побаченні почути, щось неприємне про себе в якості передбачення (а чомусь саме такі, найчастіше і бачить панна Ю)? Ніхто. Отак-то, мої любі, тому других побачень у Ванесси не буває 😩
Але є рятунок.
Тітонька дівчини має ідентичний дар і може навчити її контролювати свої здібності. Для цього потрібно відправитись до Парижу, міста романтики і чудової їжі 🥨
Ооо, їжа, то окрема тема, адже такі описи читати натщесерце просто не можна, я вас попередила 😉
Тепер розкажу щодо своїх вражень.
Мене трохи дратувала Ванесса, бо вона казала, що не бажає заміжжя, а потім зітхала, що не буде в неї сукні, свята і чайної церемонії. Але згодом, коли дівчина потрапила в Париж, все стало зрозуміліше.
Трохи підкачала редактура, бо були помилки на кшталт "похилого чоловіка у шкіряній куртці", а також шматки, де думка стрибала, і було не дуже зрозуміло, що до чого.
Добре, що їх було небагато, тому якщо не прискіпуватись, то можна й не помітити.
Мені сподобалась ідея, їжа та фінал, хоча я хотіла б, щоб він відбувся більш складним для героїв шляхом, але то вже мої захцянки 🤭
Дуже цікаві персонажі, мене зачепили тітонька та дядько Ванесси, дуже сподобалась дівчина з пекарні (запам'ятовувати імена не завжди моє) та її маленька історія.
Магічна складова теж доволі незвичайна, з кількома дуже цікавими моментами (але без спойлерів не розкажеш).
Що маємо у сухому залишку?
Книга на 6-7 ✨️ з 10, вона цікава, легка, романтична, але, як бачите, не без нюансів, хоча не колір і смак...
Не жалкую, що прочитала, але палко радити не можу, спробуйте, можливо саме для вас вона буде на 10+ 😉