Ця книга для головних героїв - про шлях до прийняття нових себе. Ранд має скинути з себе сіті павутини, які навкруг нього сплели Айз Седай і раз і назавжди дати собі відповідь – він дійсно Відроджений Дракон, чи всього лише ще одна маріонетка Вежі, якій пропонують роль Володаря Світанку. Перрин має більше дізнатися про свій зв'язок з вовками і зустріти Сокола, а Мет – познайомитися з новим собою. Ну і дівчата матимуть чим зайнятися, звісно ж. Нас чекає шлях до Твердині Тіру. Саме туди йдуть всі дороги, бо там відповіді на всі питання, і те, до чого всіх підштовхує Колесо. В книзі будуть шалені пригоди і героїзм Перрина і Мета в його новому амплуа (так, нарешті він отримав свій ПОВ), їхній розвиток, буде полювання на Темну Аджу, битви з білоплащниками, дивовижні зустрічі і епічні битви, інтриги і ходіння по снах. Перед очима постане картина здійснення пророцтва. Або ж хоча б її частина.

В цьому томі автор відходить від канонів Толкіна і історія стає по істині самобутньою. Світ, який створив автор, просто вражає своєю деталізацією і різноманіттям. Жоден з відомих мені авторів не міг так достеменно передати реальність придуманого ним світу, багатоманітність та неповторність культур різних народів, які населяють цей всесвіт. І навіть третьорядні герої тут такі, що їх ніколи ані забудеш, ані сплутаєш з іншими. В центрі сюжету - погоня за Рогом Валіра, який був викрадений. Ранд, Перрин і Мет відправляються в цю подорож, а Егвейн і Найнів мусять відправитися до Білої Вежі. Проте цим двом лініям все ж прийдеться перетнутися, хоч якими б вони не здавалися віддаленими, якщо дивитися на мапу світу. А все тому, що Морок все ближчий до світу людей, і він вплітає свої темні нитки так, аби назавжди змінити Візерунок. І якщо самотужки він ще не здатний цього зробити, у нього є достатньо маріонеток, що виконати цей задум, і відступити - лише невеличка їх частина. На нас чекають епічні битви та справжня зустріч з легендами. Після цього повороту Колеса вже ніколи не буде так, як колись.

Складно, коли всі кажуть що це шедевр, цікаво, але на першій книзі поки зупинюсь.

Ще не дочитав, придбав наперед :)

Досі не розумію навіщо потрібні відгуки на Колесо Часу — це ж обов'язкове читання для всіх фанів фентезі. Джордан — зірка своєї епохи, яка досі сяє яскравіше багатьох сучасних авторів, яких промотує тік-ток. Настільки глибоко продуманого та багатогранного світу годі шукати

Перша книга знаменитого циклу “Колесо Часу”, котрий започаткував саме Джордан, проте дописував уже Сандерсон. Що можу сказати щодо своїх вражень від цього товстунця? Суб’єктивно - це “перехідне” епічне фентезі; мається на увазі, перехідне від епохи олдскульного “толкінівського” фентезі до сучасного. Перші книги циклу Джордан писав у кінці 80-их, й вплив Професора дуже відчутний. Якщо ви палкий прихильник старого доброго епіка, “Око світу” є прекрасним зразком саме цього жанру. Якщо ж ви починали з похмуро-кривавої та глибоко психологічної творчості Аберкромбі, ця книга може здатися трохи наївною. Проте у будь-якому випадку це дуже якісна література. “Око світу”, як уже сказано, перша цеглина у фундаменті величезного будинку, на фасаді котрого пишається впізнавана незчисленними фанатами фентезі вивіска під назвою “Колесо Часу”. (Вітієвато завернув, еге ж?) Наразі я не так багато знаю про сам цей знаменитий цикл, адже читав лише першу книгу з 14 (а якщо рахувати приквел, то навіть з 15). Проте подіяла вона як хороший аперитив - вже не терпиться дізнатися, а що ж далі? Коротко опишу свої враження, як позитивні, так й негативні. Перипетій самого сюжету торкатися не буду, тому що навіть найменший спойлер може зіпсувати насолоду від знайомства з книгою. Отже, що можна відзначити з плюсів. Епічне полотно світу, з продуманою історією, мапами та системою магії, з живими та детальними зображеннями місцевостей та архітектури. Незліченна кількість персонажів - нові з’являються чи не щосторінки. Що може трохи спантеличити, але щодо цього неварто турбуватися, адже у кінці книги є Глосарій, в якому наведені короткі описи основних персонажів, місць та значущих подій, що відбувалися або згадувалися у книзі. Динамічний сюжет та простий для сприйняття текст; читати було дуже легко та максимально ненудно. Практично після кожного розділу не хотілося зупинятись, кортіло одразу почати наступний) Є й мінуси. Наводитиму приклади без спойлерів та уточнень. Деякі вчинки головних героїв видаються не цілком логічними - здавалося, що в певні моменти вони мали б повестися якось по-іншому. Також і самі персонажі є трохи пласкими, на відміну від світобудови, над котрою автор провів просто колосальну роботу Ще у книзі є одна любовна лінія, котра з’являється раптово, практично без розвитку. Але насправді мінуси не є аж такими значними, плюси, як на мене, суттєво їх переважають. Загальна оцінка - 9 з 10. Дуже якісне епічне фентезі від старанного учня Толкіна.

Якщо перша частина схожа на багато класичних фентезі історій, то друга частина вже краще демонструє унікальність всесвіту Колеса часу, знайомить краще з багатьма дійовими особами, які відіграють важливу роль у подальшій історії, ще більше демонструє нам світ, водить по паралельних світах та формують з Ранда Відродженого дракона. Книга поєднує рефлексію Ранда, зміни локацій, екшн сцени. Змушує сумніватися у деяких персонажах. Загалом, пропонується споглядати за подіями з більшої кількості точок зору, тоді як в першій книзі майже всю увагу зосередили на постаті Ранда. В цій частині нам нарешті показують Білу вежу, процес навчання Айз Седай. Ця частина зайшла краще, ніж полювання Ранда за рогом. В ній акцент на інтригах Айз Седай, натяках на чорну аджу. Краще розкривається роль жінок у світі автора, чому їх доторк до сили є світлим, тоді як чоловіків ні. Подорож же Ранда більше зосереджена власне на подорожі, та спробах Ранда приховати від друзів, що він можливо Відроджений дракон (ну і екшн інколи). Читав книгу ще рік тому, і помітив, що не пам'ятаю фінал, проте він точно проміжний, адже попереду ще не одна частина. Герої прокачалися до нового розділу своєї історії, фігури розставленні, боротьба світла і темряви продовжиться.

Просто класичне, дуже ретельне, високе фентезі, цикл якого налічує багато романів. Щоб прочитати їх усі знадобиться не менше року, а то і два. Джордан проробив неймовірно роботу над своїм Магнум Опус — недарма кінець циклу дописував живий класик Сандерсон. Якщо хочете з головою поринути у круте фентезі — ласкаво прошу, але часу буде потрібно вдосталь) 10\10