Читав сину перед сном - нам не дуже сподобалось. Розумію підтекст, але на сьогоднішній день уже не дуже цікаво читати.

Я обрала цю книгу, так як багато де писали за неї, що рекомендують до прочитання. Анотацію книжки не читала. Перші сторінок 80 про одне і теж, життя пожежника, його нудну дружину, дивакувату дівчинку, яка безслідно зникла. Середина книги - істина існування книжок, але людей, що читали знищували разом з ними. Заборони на читання. Книга викликала в мене бурю емоцій, коли Монтег втікав від механічного пса, ця частина читалася швидко і обстановка "накалялася". Але після був гарний опис місцевості, тож тоді можна заспокоїтися. Звісно, що закінчується все більш-менш добрими подіями. Але ж скільки витрачено часу дарма...

З оригінальним романом-антиутопією Рея Бредбері я познайомилася декілька років тому. Він залишив настільки яскраві й незабутні враження, що я ані миті не вагалася чи варто купувати його графічну версію. Це, до речі, офіційна адаптація і навіть сам Бредбері написав передмову до неї. Одразу, мабуть, варто зазначити, що роман і комікс, хоч і розповідають одну й ту ж саму історію, все ж розставляють дещо відмінні акценти. Це дозволяє поглянути на знайомі події трохи під іншим кутом і розкриває нові сенси. Візуальний стиль графічного роману такий же строгий і спрощений, як і світ, про який у ньому йде мова. Обмаль глибини, деталей і кольору. Зображення створені грубими лініями та суцільними заливками фрагментів. На кожній панелі мінімум барв, які іноді різко контрастують, а іноді навпаки підібрані в тон, а ще на них повно чорних тіней. При цьому на багатьох панелях зображення подано великим планом, виділяючи окремі предмети чи дії. Такий зумисний примітивізм якнайкраще підкреслює наскільки одноманітним, пісним, обмеженим і строго контрольованим є світ антиутопії.  У ньому людям вказують що думати, чого прагнути, як жити, поводитись і навіть як проводити дозвілля. Ще й при цьому за замовчування вважається, що всі щасливі, бо й не замислюється ніхто, що це насправді може бути не так. Там немає щирих почуттів, емоційної близькості чи прихильності. Не заведено відверто спілкуватися в дружньому чи сімейному колі. Нікому й на гадку не спадає роззирнутись й насолоджуватися різноманіттям природи навкруги чи цікавитись іншими — це здається безглуздим і не важливим заняттям. Усі наче віддзеркалення одне одного, живуть немов в тумані, в полоні ілюзій, самі по собі, хоч напозір це не так. Навіть все частіший гул бомбардувальників над головами і повідомлення дикторів телебачення про можливу скору війну не викликають занепокоєння — це їх не стосується, це проблема когось іншого… Книги у світі роману заборонені. Бо ж ще думати змусять, відчувати, ставити запитання. А так і до руйнування ілюзій недалеко. "Не всі народжені вільними та рівними, як говорить конституція, але вони мусять стати рівними. Кожен є відображенням іншого; і тоді всі щасливі. Отже! Книжка - це заряджена рушниця в сусідньому будинку. Спали її. Витягни набій зі зброї. Хтозна, хто може стати мішенню добре освіченої людини?" А ще запам'яталися слова старого філософа Фабера про брандмейстера пожежників Бітті: "Капітан належить до найнебезпечнішого ворога істини та свободи - тупого і байдужого стада більшості". Важко з цим сперечатися… Якщо читали оригінальний твір Рея Бредбері, рекомендую познайомитися і з графічною його адаптацією, точно відкриєте для себе щось нове. Якщо ні, то тим більше раджу — можливо, надихне і на роман.

Для тих, хто вже читав оригінал, це можливість подивитися на нього під іншим кутом, а для нових читачів — ідеальний спосіб увійти в культову антиутопію. Дуже стильне й осмислене видання, яке хочеться не тільки читати, а й розглядати.

Вражаюча книга. Коли читаєш про світ, де книги спалюють, а люди цілими днями дивляться в екрани — стає моторошно, бо багато речей нагадують сьогодення. Головний герой Гай спочатку здається простим, але поступово розкривається його внутрішня боротьба. Особливо запам'яталася сцена з жінкою, яка залишилася з книгами в палаючому будинку. Фінал дає надію, хоч і трагічний. Коротка книга, але потужна. Після неї хочеться знову перечитувати класику.

Одна з моїх найулюбленіших книжок тепер ще й у форматі комікса. Блискуче!

Антиутопія, яку має прочитати кожен! Головна тема твору - заборона мислення, де телебачення витісняє читання, а пожежники спалюють книги. P.S. І якщо вам важко читається твір - це хороший знак, отже він змушує думати.

«451° за Фаренгейтом» у графічному форматі — це вражаюча візуальна інтерпретація класичної антиутопії Рея Бредбері. Книга не лише зберігає глибину оригіналу, а й додає нові барви через художні образи, які роблять історію ще більш потужною і близькою. Це ідеальний спосіб зануритися в тему цензури, свободи думки і боротьби за правду.