? Пуррфектно! Вусами клянусь!

? Пуррфектно! Вусами клянусь!

Ця книга залишила у мене дуже спокійне й тепле відчуття. Це не динамічне фентезі з постійними пригодами, а більш розмірена історія. Магія тут природна: ліс, вода, вітер і духи острова відчуваються як щось живе і давнє. Місцями атмосфера нагадувала "Мавку"— лісові духи та юнак, який для них грає. Тут же ж, у центрі історії - Джек, музикант, якого викликають на острів, щоб допомогти розслідувати зникнення дітей та грати для духів. А також - Адара, впевнена й сильна спадкоємиця роду, яка відчуває відповідальність за свій край і людей. Проте найбільше мене зачепили не головні герої, а другорядні персонажі. Особливо цілителька та її шлюб. У цих стосунках багато турботи, звички бути разом і тихої підтримки. Всі персонажі відчуваються дорослими, як і їх відносини, тут нема якось великої драми. «Зачарована річка» - це історія не стільки про події, скільки про атмосферу, зв’язок із природою та людські стосунки.

Емоційне й красиве завершення дилогії, де магія слів переплітається з болем війни та силою кохання. Історія Ірис і Ромена сповнена втрат, надії й тихої відваги, а листи знову стають символом зв’язку, що долає страх і забуття. Ребекка Росс майстерно поєднує романтику з напругою протистояння, змушуючи співпереживати кожному вибору героїв

? Проковтнув(ла) за один вечір — без жодного "мяу" Дякую «РМ» за такі шедевральні книги, тримати їх в руках одне задоволення) а сюжет трішки хромав, але другу частину я точно прочитаю ♥️

неймовірно??????

Це неймовірне завершення неймовірної дилогії. Я плакала стільки разів, що збилась із рахунку. І не лише від драми. Я плакала від щирості. Від любові. Від тепла й тієї ніжності, яка проходить крізь сторінки. Ця історія не маніпулює емоціями — вона проживає їх разом із тобою. Тут немає дешевої драми заради ефекту. Усе глибоке, чесне, насичене сенсом. Біль — справжній. Почуття — справжні. Саме тому вони так сильно пробирають. Я люблю цю історію всім серцем. І точно знаю — ще не раз до неї повернуся. Деякі історії просто читаєш. А деякі — залишаються з тобою.

10/10 Як же ж це було красиво? Моментами боляче і сумно, іноді радісно і хвилююче. Одним словом, неймовірно. Історія про перше справжнє кохання. Щире, ніжне і невинне. Кохання, яке пройшло через війну, соціальний статус і відстань. Я всім серцем полюбила Романа і Айріс. Скільки ж вони пережили в такому юному віці, скільки втратили ?, але незважаючи ні на що змогли відкрити своє серце і покохати. Їхні стосунки, як тепла ковдра восени - затишні і теплі. Як вони хвилюються один про одного, захищають, оберігають, турбуються, як вони кохають???, конкурують, сперечаються і фліртують. А їхні листи - це взагалі окрема любов❤️ Читати було дуже легко, події розвиваються динамічно, а сюжет дивує з кожною сторінкою. Іноді, було важко втримати сльози, адже це війна і, хоч-не-хоч, ти все одно проводиш деякі паралелі з нашими днями. Але я насолоджувалася кожною прочитаною сторінкою. Окремо хочу сказати про стиль написання. Як же ж красиво, чуттєво, емоційно і заворожуюче написано?. Хотілося цитувати мало не кожну сторінку. Авторка дійсно майстерно володіє словом: "Навіть коли світ, здається, зупиняється, погрожуючи розвалитися, і година здається темною, як дзвін сирени... це не злочин - відчувати радість". Загалом мені дуже сподобалося і вже хочеться дізнатися продовження, фінал явно на це натякає.