Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Не довіряйте цій книзі. Вона починається, як казка. Ви думаєте: «О, буде щось миленьке — з блискітками, подорожами і щасливим кінцем». А потім вона різко повертає вас у реальність. Вперше видана у 1968 році, «Остання з однорогів» зовсім не здається застарілою. Навпаки, вона тонка, іронічна і філософська — читається не гірше за сучасні бестселери. Це історія про Одноріжку — ніжну безсмертну істоту, яка дізнається, що, можливо, вона остання зі свого роду. Вирушає у світ, щоб дізнатися, що сталося з іншими. На своєму шляху вона трохи втрачає себе, але знаходить нові відповіді й зустрічає цілу низку незвичайних персонажів: Шмендріка — чаклуна, який не завжди вміє чаклувати, Моллі Гру — жінку, що довго чекала на диво, але зустріла його запізно, і Принца Ліра — не дуже вправного героя, але здатного на щиру любов. Ну і головного антагоніста — Червоного Бика. Це історія про втрату, страх, дорослішання і мужність залишатися собою, навіть якщо ти — магічна істота у світі без магії. У кінці видання є повість-доповнення «Два серця», де ми знову зустрічаємо деяких героїв. Вона коротша і простіша, але емоційно і сюжетно завершує основну історію. Ця книжка не для тих, хто хоче стрімких пригод чи битв із драконами. Але якщо дати їй шанс — вона розквітне. І її хочеться перечитати, коли подорослішаєш. Або коли знову починаєш вірити в єдинорогів.
Анонім
Обкладинка — любов із першого погляду. Купила, не читаючи анотацію (і правильно зробила). Всередині — зовсім не те, чого очікуєш. Точніше, до такого просто неможливо підготуватися. Це щось на межі між казкою для дорослих і серіалом про італійську мафію. Чесно — дуже незвично. Пітер Біґл написав щось тонке, красиве й трохи божевільне. Уявіть: сільський італієць Клаудіо Б’янкі, затятий прихильник тиші, віршів і власної ферми. Навколо — ні душі, тільки пес, коза й іноді листоноша з рекламою. І тут, ні з того ні з сього, на його порозі з’являється... єдиноріг. Зовсім справжній, золотисто-білий. А ще тут є любовна лінія (трохи дивна), мафія з класичною «пропозицією, від якої краще не відмовлятися», і навіть віра в диво. Чесно? Я досі не впевнена, чим була ця історія: чарівною казкою, алегорією, критикою патріархальних уявлень про кохання? Але точно знаю — вона зачепила. А це, погодьмося, для невеликої книжки на сотню сторінок — дуже добра ознака.
Анонім
Скажу чесно, я дуже скептично ставилась до цієї історії, адже сприймала її більше як казочку, ну бо однороги. Але в якийсь момент я відчула, що ця історія більше чим просто казочка, адже в ній гірка історія кохання, в ній про те, що лише віра в себе і свої сили є тим рушієм який допомагає подолати найбільші проблеми, що не дають рухатися вперед, не дають жити й бути собою. Вона про те, що інколи потрібно щось змінити кардинально, щоб побачити проблему з іншої сторони, отримати новий досвід і пізнати силу що прихована всередині за страхом бути висміяним чи неприйнятним або ж переможеним. Гіркою ноткою в ній є відчуття втрати свого я і реальності, яка втікає і її неможливо втримати й лише ті, хто знають тебе найближче і найкраще, можуть зрозуміти, підказати й направити в важкий час забуття чи втрати віри й впевненості в собі. Все те ви знайдете поміж рядків, а от сама історія про Однорожку, яка буда останньою з однорогів. І саме їй випала нагода знайти своїх і визволити із-під копит та рогів ворога, що тримає їх ув'язненими в невідомому нікому місці. На своєму шляху вона знайде тих, які стануть вірними друзями, будуть готові на все заради неї. Але одна непередбачувана обставина переверне все з ніг на голову і поставить їхню мету під загрозу, хоча й саме це покаже Однорожці інше життя, наповнить її відчуттями, подарує їй найсвітліше відчуття яке може пізнати дише людина, і саме це і дасть їй силу боротися із ворогом, що тримає інших однорогів ув'язненими. Також ми знайомимося із королем Ліром, із його непростим життям, обов'язками які він змушений виконувати і з найбільшою пожертвою його життя, що не пройшла безслідно, а поселила в його душі смуток і тугу. В цій історії не буде хеппі енду, вона як і реальне життя із гіркотою і розумінням, що інколи нам приходиться жертвувати найціннішим в нашому житті. Ми бачимо, що інколи краще героїчна смерть, аніж скніння в забутті у власній кімнаті. Хоча я не отримала жодного захоплення від історії, та все ж вона була сильною в плані думок та посилу.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях