"Бабуся вмирати не любила". Павло "Паштет" Белянський.
Як же вона мені зайшла! Як же мені сподобалась розповідь автора. Дуже вміло. Адже не так багато авторів здатні коротко донести глибинне. Тут ледь не кожне оповідання можна було б розтягнути на цілий роман. Белянський же бере і за декілька сторінок влучає в саме серце. І добірка вийшла справжня, щира, не метафорична, а от прямо життя, як воно є.
Автор розкриває особливості трьох поколінь однієї великої родини. Кожному випав свій час і відповідно свої можливості, а частіше їх відсутність. Те, що в них одне на всіх - це Донбас, чий запах не випарується, бруд не змиється, а рани не загояться. Адже Донбас - це не просто якась територія на мапі, це єдиний спосіб життя для його людей.
"Так ми пам'ятаємо смак землі, при цьому обставини, за яких ми їли землю, давно і безслідно вилетіли з нашої голови."
У збірці все подається через абсолютно різні емоції. Та всі вони не поодинокі й самостійні, а переплітаються та зв'язуються у дуже тугі вузли. Ну, як у житті.
Що ще цікаво. Я не зненавиділа деяких героїв, навіть якщо вони поводилися жорстоко або безглуздо. Бо хто я така, щоб їх звинувачувати? Я споглядаю, переймаюсь, розумію. Кожна доля мені не байдужа, кожне життя цінне.
Так хочеться розповісти вам про історії, що найбільше мене вразили. Про Катю і море, про чоботи й солоні помідори, про першу шлюбну ніч і праску, про бабу Клаву на мотоциклі, про колоду, акордеон... Та про все.
Читайте. Книга варта уваги. Читайте.
Анонім
Це збірка коротких оповідань, і обкладинка ввела мене в оману. Бо побачивши усміхненого чоловіка я подумала, що, мабуть, там будуть якісь жартівливі історії, що дарують позитивні емоції та жагу до життя. Ні. Це виявилось не так. Буду відверта, перший розділ я не осилила до кінця, бо там були короткі історії продавця пам'ятників та інших ритуальних послуг про його клієнтів. Так, описи досить вдалі та не занудні, але в кожній історії скорбота і горе, і зараз я не можу це морально вивезти. В другому і третьому розділі автор пише загальні історії побаченого з життя, і кожна з певним сенсом, але сум не покидав мене. Ця книжка мені б зайшла може років 5 назад, але не зараз, на жаль.
Анонім
Ця книга водночас і така щемка, і така огидна.. Сподобався формат оповідань, коли лише вкінці вся історія збирається в загальну цілу картинку, і починаєш розуміти, хто і як повʼязаний. Але від деяких моментів хотілось ригати: чи від огиди, чи правдоподібності описаного. Якщо зможете продовжити читати після першого оповідання – буде легше.
Анонім
