Книга супер! Цікаво, інколи зі сльозами. Написана легко, але читати місцями важко. Але це реальність без прикрас. Я сама з Донбасу, війна там поряд.
Анонім
Маленька тоненька книжечка - я думала, що читання буде на годинку-дві, а вона зайняла кілька днів: потрібен був час обдумати, отямитись, заспокоїтись перед новим підходом. "Я працюю на цвинтарі" надто емоційно важка книга. І писати відгук на неї не простіше, ніж було її читати…
Перша й найбільша частина #япрацююнацвинтарі описує коротенькі історії - фрагменти з буднів працівників контори з надання ритуальних послуг. Як слід виконана робота - це найпростіша частина обов'язків. Значно важча - замовники: кожен зі своїм горем, кожен зі своєю бідою і болем…
Якщо перша частина стосується смерті і горя, то друга, #спостерігаючижиття, - містить замальовки з життя, сповнені радості, туги за минулим, спогадів чи мрій. На завершення, #скелетушафі оповідає вже не про випадкових людей, а близьких чи знайомих автора, чиє життя виявилося не таке просте, як могло б здатись.
Оповіді коротенькі - пів сторінки, сторінка, дві. Але кожна з них - людська доля. І людський біль… Різні люди, різні історії, різні обставини життя і смерті. Більшість з них надзвичайно сумні й трагічні, проте є кілька трагікомічних і навіть життєствердних - попри горе й смерть, життя триває…
Анонім
Котолог
