Ольга Навроцька

Згодна із попереднім відгуком на всі 1000%. Таке враження, що й Ірена Карпа перечитала Гаррі Поттера (не в образу фанатам Ірени, мається на увазі дуже простий буденний жанр і стиль для відпочинку). Але там, де ти очікуєш дивного світу, такого близького тобі культурно, ти отримуєш спрощений буденний образ, до якого навіть не примудрились додати культурної родзинки. Невже в українській мові мало виразів, оборотів і епітетів? А тепер уявіть козаків. Уявляєте, яким слівцем вони могли б спілкуватись? В книзі ви цього не прочитаєте - текст писала 5- річна дитина на канікулах у бабусі від «нема, що робити». (я прокинувся. Встав. Відчув вітер. Чудово. Сів. В лісі. Піду туди. Не цікаво. Повернусь. Хочу їсти. Смачно. Втомився. Сплю. ) Вся ця історія сильно скидається на комерційний проєкт в стилі телешоу на СТБ та спробі «підзаробити грошей». Де основа - обгортка, а не суть. Розрекламували чудово, це правда, але «продукт» протух іще до споживання. Головний герой пʼять розділів поспіль зʼясовує «що ж то за похід такий? Який то похід? Похід? -а який похід? Що за похід?» приблизно так. Сюжет плаский як бетон (до речі, реклама казино betOn на онлайн платформах і та цікавіша, там принаймні харизматичні персонажі). Інтригу намагаються тримати за рахунок таємничого походу для порятунку світу. (5 чи 7 розділі як вже писала), незрозумілим персонажем напівкозаком-напівбогом, образ якого не розкрий, як і образи усіх інших. Класично: є добро, є зло. Зло хоче правити світом, світ треба врятувати. (От прям настільки прямолінійно). Намагаються іще розкрити емоційні стосунки мати-син, але вони застрягають десь на поверхневому рівні самокопання козака до того, як він розуміє, що зголоднів чи стомився. Фінал ще гірший - від того, що ти розумієш, що книга яку ти прочитав, була лише історією лише 1 частки із 10 чи 12, які треба зібрати, щоб нарешті відбулась фінальна битва. Тобто - іще 10 чи 12 таких книжок (не памʼятаю вже, скільки там їм треба було елементів цих зібрати). Мораль: не купуйтесь на рекламу, не купуйтесь на блогерів, з осторогою ставтесь до книжок, навколо яких створюють ажіотаж. Цю книгу я б не радила, навіть якщо вам просто треба вбити час.

Анонім

Книга Ольги Навроцької «Хорт. Перший характерник» стала для мене справжнім відкриттям і зануренням у світ, де легенда переплітається з історією, а міф набуває живого дихання. Це не просто художній твір, а своєрідна подорож у глибину української душі, її прадавніх уявлень про силу, справедливість та мужність. Головний герой, Хорт, постає не лише як сміливий воїн, але і як людина, яка шукає своє місце у світі, свій шлях, своє покликання. У ньому поєднуються рішучість і вразливість, прагнення до справедливості та внутрішні сумніви. Саме ця людяність, невимушено вплетена в образ легендарного характерника, робить його таким близьким і зрозумілим читачеві. Він не є ідеалізованим героєм без вад, натомість справжнім — зі своїми страхами, втратами й перемогами. Особливо захоплює майстерність авторки у відтворенні атмосфери козацької доби. Вона настільки яскраво описує степ, битви, звичаї та духовні практики, що виникає відчуття повного занурення. Природа в книзі не просто тло, а жива сила, яка допомагає герою пізнати себе і здобути силу духу. Містика та чарівні елементи не руйнують історичної достовірності, а навпаки — доповнюють і поглиблюють її, надаючи оповіді особливого чару. Читання цієї книги стало для мене нагадуванням, що справжня сила людини полягає не лише у володінні зброєю чи надприродними здібностями, а в здатності залишатися вірним собі, боротися за правду і не втрачати людяності. «Хорт. Перший характерник» — це роман, який дарує не лише цікаву пригоду, а й глибокі роздуми про джерела нашої культури, про те, що означає бути українцем, і як у найтемніші часи зберегти світло всередині себе. Книга надихає, пробуджує гордість за рідну історію та залишає по собі відчуття внутрішньої сили й віри у власні можливості.

Анонім

Якщо коротко - readless. Багато реклами навколо відверто погано написаної книги.

Анонім