Більше, ніж сюжет, мене захопив стиль написання книги. Браво! Я зачитувалась! Єдиний мінус, за який знімаю зірочку, - те, що крім української, присутня російська (хоча й розумію, чим це обґрунтовано). Перша моя книга про Донецьк, і вона однозначно варта уваги!

««Долітало» - це таке дієслово, яке пояснювало хтонічний, безособовий порядок війни. Хаос війни, в якому страшно було шукати винних, оскільки винні прикидалися рятівниками, а невинні проголошувалися звірами.» Непримітна обкладинка, дивна назва, невелика ціна. Це все оберігає цінний вміст книжки. А вона про російсько-українську війну, про Донецьк. І ще вона двомовна. Події розвиваються з 1986 до 2020 року. Авторка розповідає історії із життя чотирьох сімей, які починаються у пологовому будинку після народження чотирьох дітей. Розповідь не лінійна. Книжку потрібно читати уважно, щоб не заплутатись у героях та датах. Інколи хотілось взяти олівець і намалювати собі схему. Це історії не лише про людей, а й про міста і місця, які теж впливають на світобачення. Звичайно, найболючішими є розділи, що зачіпають новітні часи. Кожен з героїв має власний досвід зіткнення з війною і свою думку про неї. Хтось ладен діяти, хтось вдавати, що нічого не відбувається, хтось звинувачує інших. Усе це на фоні незбагненних подій і дій в окупованому Донецьку і не тільки. Про те, хто такий лев Сесіл можна дізнатись на 169 сторінці. Невже з усього, що відбувалось у 2015 році, лише смерть лева Сесіла мала сенс?

Все у житті має сенс, от тільки як його знайти? ⠀ Хтось все життя шукає сенси, хтось живе як живе: будує дім, виховує дітей. Поки не прийде хтось, хто забере у тебе все - і сім'ю, і бізнес, і дім. А якщо чужинців запросив той, кого ти вважаєш сім'єю? Як жити далі? ⠀ "Смерть лева Сесіла мала сенс" сподобалася мені з другої половини. В першій частині я намагалася зрозуміти, хто кому ким приходиться і що за душею у кожного з героїв. Останнє відкриється пізніше. ⠀ Книжка - про сім'ю. Власне, про кілька сімей, об'єднаних однією подією, яка й зробила їх всіх великою родиною. Але в кожній родині - свої таємниці. ⠀ Починається все у Донецьку ще за часів Радянського союзу. Партійний діяч пропонує до річниці з дня народження німецького комуніста назвати на його честь новонароджених дітей. Малюків у той день народилося четверо - і про їхні родини розповідає ця книжка. Про життя радянське і життя сучасне. Про мрії і втрати, бізнес і війну. Стяжкіна зачіпає велике різноманіття тем, і часто дуже болісних. Мені защеміло ще з перших сторінок - першої втрати. Місцями було смішно, частіше - життєво. ⠀ Зустрічі, суперечки, романи, діти. Суспільні і політичні стереотипи. Авторка намагалася розкрити характер героїв кількома штрихами - я таке люблю. Без довгих описів і пояснень: одна коротка сцена, і ти просто німієш (як з волоссям для аналізу ДНК, наприклад). Або сцена про вчительку-"вату". Просто прекрасно. ⠀ Але мені було трохи мало. Зрештою, певно, це ознака гарної книжки - її завжди мало.

"Десь там, куди ніхто не може дістатися, зачакловане й зґвалтоване чужинцями місто залишається обітованою землею." ?️Ця книга зуміла мене здивувати ще на виході з бібліотеки. Як завжди, я почала гортати верхню книгу і зрозуміла, що читаю російською?. Зробила крок назад і вже хотіла повернути книгу, помінявши її на котрусь з українських. Але перечитала анотацію, ще раз передивилась книжечку та інтуїтивно зрозуміла задум авторки... ?️Роман розпочинається з особливого місця - Донецького пологового будинку, де в один день народилися четверо малят. Це не залишилось поза увагою партії, адже малюки побачили світ в день сотої річниці з дня народження лідера німецьких комуністів Ернеста Тельмана. А хто ж відмовиться від телевізора, машини чи квартири? Треба лиш дитя назвати на честь комуніста. З цього моменту чотири сім'ї стали однією спільною родиною. Це історія, яка поєднує минуле в радянському союзі, болючий перехід в незалежну Україну та війну, яка триває і досі. Тут долі людей, їх емоції та переживання. Вони опинилися по різні сторони барикад. Хтось обрав Москву і став там "хохлом", Галуська написала книжку та стала "бандерівкою", а Льоша став Олесем, чужим для власної матері. Мене чомусь найбільше зачепила історія Ангеліни, яка чекає на обох доньок? ?️Ця книга давалася мені важко: спочатку через двомовність, велику кількість головних героїв, наявність дивних Шубіна та Баби ( з наголосом на останньому складі). Виявилось, що це духи-захисники Донецька, з якими спілкуються герої. Потім було тяжко через біль та втрати, розуміння того, що хотіла донести цією книгою авторка. Цей роман про вибір: країни, в якій маєш жити, мови, якою ти говоритимеш, та національної ідентичності. ?️ У 2015 році смерть лева Сесіла, що жив у Зімбабве, мала сенс. Сьогодні ж кожен з нас має зробити все, аби смерті тих захисників, чиєю кров'ю скроплена наша земля, не канули в Лету, щоб їх втрачені життя не були даремними, а їх найбільша жертва мала сенс?

Спойлер: налаштовуйтесь читати одразу двома мовами цю книгу. Так, тут є і українська, і рос. Так, авторка українська письменниця. Так, книгу видало ВСЛ і вони 100% в курсі, що там є букви, звуки, знаки не лише українською мовою. "Смерть лева Сесіла мала сенс", як на мене - це книга експеримент, книга, яка показує не утопічність нашого бажання змін, а ось як воно відбувається. Цікаво, до речі, чи змінила б щось зараз в тексті пані Олена Стяжкіна? Втім, я б залишила усе як є. Щоб мати художнє осмислення змін нашої ідентичності. Бо кожен період дарує своє сенси, кожен період ми фіксуємо так, як розуміємо. У книзі цікаво переплітаються долі декількох родин, змінюються люди і обставини, сенси знаходиш там, де не зовсім від початку очікуєш. Давайте так, якщо ви готові сприймати на папері в деяких місцях рос.літери зараз - беріть. Якщо все трегирить достобіса, відкладіть. До речі, цікавий варіант для тих, хто зараз на етапі переходу на українську. Бо я читала цей текст давненько і сильно шпорталась на не українських частинах тексту!