Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали".
Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік.
Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів.
Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями.
Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах.
Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку.
Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною.
З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило.
Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.
Анонім
Прекрасна збірка, цікаві передмови перед розділами, чудова підбірка оповідань, кожне з яких, як грань на коштовному камені.
Але останнє (для мене) точно в серденько, вибачте за кліше. Той варіант, коли досить швидко здогадуєшся, про що мова, і що буде далі, але не можеш відірватися від читання, тому що історія тримає тебе за вуха і душу. І навіть розуміючи, як сильно будеш плакати в кінці, не можеш відкласти в бік, не можеш пройти повз.
Анонім
Підлітковий історичний роман про те, звідки в Україні завелися котики 🐾
🐱 Я вже згадувала про основний недолік роману в підсумковому січневому дописі — для дорослого тут надто дитяча фабула, а для підлітка занадто багато незрозумілого.
🐱 В якійсь момент я навіть перестала розуміти, що читаю, і зробила найкраще: просто відклала книгу на пару тижнів, аби особиста втома не позначилася на загальному враженні. І це спрацювало! Повернувшись до тексту пізніше (правда, довелося повернутися і на десяток сторінок, аби згадати контекст), я з задоволенням книжку дочитала.
🐈⬛ Отже, ми маємо 11 століття, Київ, традиційно для тих часів напружена (хоча коли вона була іншою?) політична ситуація, а тут князю доносять звістку, що повертається його майбутній зять і явно спитає за свої монети, що лишалися на збереження у князевій казні. Варто казати, що монети тойво, трішки скінчилися, бо Гаральда не те шоп вже чекали.
🐈⬛ Вирішити питання із появою монет в казні назад поручають дядьку головної героїні, майстерному ювеліру. Це чомусь не всім до вподоби.
🐈⬛ Тут, як і в "Ольвія. Зима змін", автор розвертає на повну картину того, як жили кияни, яким тільки-тільки побудували Софію. Максимальне занурення у побут, звичаї, забобони, щоденні дії та святкові обряди, плюс магія, якою тоді називали все, що не розуміли. В якійсь момент можна буквально відчути вітер та смак наїдок тих часів. А від того, що є прив'язка до відомих київських локацій, то з твором можна ходити екскурсіями.
🐈⬛ Твір максимально тягне екранізувати, тільки бажано без драконів 👀
#Дафа_радить, лише зважайте на те, що карколомних інтриг чи запаморочливих любовних переживань не буде, фабулою це дійсно підлітковий чи навіть на середній шкільний вік твір. А от занурення у минувщину потребує від читача зусиль, але воно того варте.
Анонім
Котолог
