Мені пощастило прочитати "Великодню класику"! Не буду першою, але висловлю захоплення від дизайну обкладинки, який розробила Лада Касьяненко?! До речі, яйце, якщо потерти і досі ароматне??. Тепер щодо змісту - приємно вразив. І це ще одна Велика Подяка колективу науковців, що працювали над антологією! Найперше, - вірші ?! Підібрані зі смаком і любов'ю до України й українського❤️. Це і мій улюблений "На Великдень на соломі..." Тараса Шевченка - напівдитячий та напівжартівливий. Більшість віршів обов'язково містять у сюжеті одвічні Великодні символи - Паска, Крашанка (Писанка), Хрест. Але іноді автори віршів для надання більшої урочистості та ефекту піднесення додають образ дзвонів, як у Б.-І. Антонича: "Дзвони грають шовково, осяйно, бароково..." Щодо прозових творів українських письменників ХVIII-XX ст., треба зазначити, що більшість з них розповідають про події або напередодні, або під час свята Великодня. Автори намагалися через оповідачів передати всю красу Великодня і водночас важку, кропітку працю у підготовці до свята. Мабуть, це йде від наших пращурів, які з такою теплотою передавали наступним поколінням любов і шану до традицій. Моя прабабця вважала Великдень найголовнішим святом! Окремо хочу зазначити ще тему святкування на чужині, у неволі (твори М. Чернявського, П. Феденка). Наскільки щемко і важко давалися українцям Великодні поза Батьківщиною ?. Тому особливо Актуально зараз, під час повномасштабної Війни, звучать слова М. Чернявського: "Тяжко бути в таку ніч (мається на увазі, напередодні Великодня) десь далеко від рідного краю, від сім'ї і, блукаючи між чужими людьми, прислухаючись до чужої радості, ловити слухом чужий сміх, в серці точити, капля по краплі, гірку отруту самотини". Тож, прочитавши антологію, раджу її як дітям, так і дорослим! Ви не лише познайомитися із малознаними творами про Великдень, а й відчуєте на Смак всю Велич і Красу цього українського традиційного свята! Оцінка 10 з 10!

На свято кожен із нас — трохи дитина Особливо, якщо це свято відноситься до найдовшого християнського циклу і триває аж 40 днів Пам'ятаю, як мої прабабусі в період від Великодня і до Трійці віталися лише "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!" Зараз помічаємо, що вже навіть тиждень по Великодні, у так звану Світлу седмицю, ніхто цього не дотримується Проте найголовніше на Великдень — не забути про Христа Про Його смерть і Воскресіння Про Його жертву заради спасіння людства Ця збірка великодніх історій про життя, смерть і безсмертя Про "сенс свята та/або трагедію безсвяття" Про любов, віру і надію Про жертву і прощення, поразку і перемогу Про перемогу світла над темрявою, а життя — над смертю Бо ж якщо смерть можна подолати, то виходить, немає нічого неможливого Гортаючи сторінки цього неймовірного видання, чуєш великодні дзвони у церкві, відчуваєш запах воскових свічок, бачиш їх відблиски на образах А ще знову і знову вдивляєшся у зморшкуваті руки бабусі, які тремтять, але все-таки виробляють тісто на святу паску, бо "доки могтиму спекти — житиму" Це та книга, яку не "прогоротаєш" за вечір Глибину її текстів потрібно "смакувати", роздивляючись, як вміло розмальовану писанку — повільно, помічаючи і відкриваючи приховані сенси, відчуваючи зв'язок з традиціями минулих поколінь Дякую видавництву @vivatclassic за цю можливість знайти точки дотику минулого і сучасного

Шикарне видання великодніх творів від Vivat ? Книга дуже красива, приємно пахне. У цьому видання є багато творів різних письменників. Про багатьох із них я раніше навіть не чула - і це прекрасна нагода, щоб із ними познайомитися)) Звісно, це українська література - тому, багато творів дуже сумні, але це не робить їх гіршими. Але є також твори, після яких стає так тепло й світло на душі ? Наприклад, мені найбільше сподобалися та запам'яталися оповідання Михайла Старицького "Писанка". Так уже того хлопчика було шкода на початку... Але кінець щасливий ? Також дуже сподобалося оповідання Олени Пчілки "Золота писанка" про сільську вчительку. А я ще й читала цю книгу в великодній період - тож, якраз чудово склалося ?

Чесно кажучи, я коли купувала цю збірку очікувала отримати купу затишку, тепла, насолоди, пройнята цим святом Великодня) повелася на таку життєрадісну обкладинку в улюбленому кольорі , і таку теплу назву «Великодня класика» Але по факту : так теплі оповідання були, - Що сподобалось: ❤️тепло і затишок найкраще Любов Яновська - з Землі на Оріон Микола Плевако - Великодня ніч ( так затишно і так тепло на душі ) ❤️ Богдан Лепкий - Великодній ранок ❤️ Тут воно вже дає надію що не все втрачено Гаївки Михайло Старицький - Писанка ( хоч і навіяна сумом , але має світлу надію ) Шевченко- На великдень на соломі ( читаючи нахлинули спогади ( не великодні) як я взимку колядувала на Василя на заміському будиночку серед таких рідних працівників, бо дитиною , школяркою коли постійно на вихідних їздили і на кожні свята і мали хороші дружні відносини з ними ) Галина Журба- у вербну суботу Але все ж таки багато депресивного, огидного, незрозумілого: «Мертвецький великдень» якась криза і гидота «Оповідання дяка» - нічого не ясно взагалі - у когось вчився, на щось збирав, опозорився на Великдень) що було між ними трьома подіями я так і зрозуміла , але читалося швидко Михайло Коцюбинський - Лист Нічого я і не посміхалася як писав автор мимоволі у тексті, мені так само було огидно, неприємно читати всі ці подробиці Були і ті які торкали незважаючи на кризу : Леонід Пахаревський- Воскресни , заець, одне слово Модест Левицький - землиця рідна Спиридон Черкасенко - Під Великдень Але були і ті , які не дочитала і не зачепило нічим щоб продовжити до кінця : Сильвестр Яричевський - Під самий Великдень Іван Франко - христос і хрест ( читаєш і не розумієш що там мало бути закладено ) Григорій Гануляк - Великдень лемківського ґазди… І коли попадаєш на кількаденний депресняк , так скажімо з 191 ст до 284; то втрачаєш якусь надію що далі щось може бути затишне і приємне навіть в такому на перший погляд приємному опису твору «Великдень лемківського Ґазди»; І хоч і твір Підмогильного «В епідемічному бараці» в якийсь момент починає пахнути теплом , то це лише на трохи і далі знову депресняк у творі , хоч і читалося дуже швидко І вирішила відкласти, щоб не загнати себе ще більше у депресивну яму і нечитуна

Чудове видання класичної української літератури, що присвячене святу. Шалено гарне оформлення, яке, до речі, пахне пасхальною випічкою (якщо потерти писаку на обкладинці). Це збірка різних коротких оповідань від низки українських класиків, а також віршів про це свято. Тематика оповідань більше пов’язана з українськими традиціями та перебігом події в країні, описи різних доленосних ситуацій під час Великодня. Деякі історії смішні, інші повчальні, а деякі дуже болючі та сумні, адже ці розповіді відображають історію нашого народу. Гадаю і раджу читання цієї книги розтягувати у часі, смакуючи її, повільно поринати в атмосферу свята, відчути зв’язок з традиціями минулих поколінь, прожити разом спільний смуток і радість. Шалено тішусь що маю це видання, яке настільки гарне, що буде окрасою до святкового столу.

Ну, по-перше, це дуже красиво, по-друге, я люблю збирати колекції. Дуже гарна збірка для святкового настрою. Теплі, змістовні твори, красиво оформлена книга — приємно читати і дарувати.

Це витвір мистецтва, має бути в кожній родині!

Кармен Альфонса Фернанда Естрелья Наталена... Наталена Королева Та, що творила мистецькі цінності для добра української нації Та, чиє ім'я й життєпис залишаються загадкою Та, хто як і одна з її героїнь, Шовкова пані, з'являється в українській літературі тихо, вишукано, і навіки стає нашою окрасою Нерідна для неї українська мова, яку Ноель вивчала з особливим завзяттям, стала її живою тканиною, на якій вона вишивала історії, сповнені тонкої краси, глибокої віри й щирої любові до нової батьківщини "Шовкова пані" - це не просто збірка "життєписів", це вишуканий літературний храм, зведений жінкою, яка ніби йде поміж нами, несучи у кожному слові подих старовини, благородства й душевної теплоти Особливо раджу до прочитання автобіографічну повість "Без коріння", в якій авторка показує відмінності двох культур: західноєвропейської і московської Королева пише не просто про втрату: вона говорить про глибинний біль, про те, як боляче бути вирваним із землі, яка тебе породила, і як важко знайти нову І водночас цей твір — ще один доказ, що навіть без коріння можна вижити, навіть у чужій землі можна пустити нові паростки Щира дяка @vivatclassic за розкішне видання й можливість насолодитися вишуканим стилем авторки й текстами, які огортають душу, залишають у серці слід і нагадують, що справжня краса - тиха, світла і вічна