Скільки насправді чоловіків нам потрібно? Чоловіки небезпечні. Чоловіки скоюють переважну більшість злочинів. Чоловіки не такі розумні, не такі сумлінні, не такі працьовиті, вони думають не головою, а мʼязами й прутнем. Чоловіки частіше хворіють і викачують ресурси з країни. Звісно, вони нам потрібні, щоб робити дітей. Через нову силу почнеться священна війна чоловіків і жінок.  Жінкам треба нарешті зрозуміти, що необхідно будувати свій світ, а не завойовувати чоловічий. Ця кроляча нора дуже-дуже глибока. Безпечно лише в тому місці, яким володієш. В цій історії відбулась зміна влади — перехід від чоловіків до жінок. Жінки не змінювали цей світ, в результати ні чого гарного не вийшло. Ця книга не про фемінізм, вона про владу, гроші, насильство, несправедливість.  Біда з історією в тому, що неможливо побачите те, чого не лишилося. Можна поглянути на порожнє місце і зрозуміти, що там чогось бракує, але нема змоги дізнатися, що ж там було.

Книга, яку ледь не продала, не читаючи, а потім не могла від неї відірватися і завчасно додала в найкраще прочитане 2025 року. Книга, від якої боляче, сумно... а потім дочитуєш її і отримуєш справжній взрив мозку від того, що тобі відкривається. "Сила" розповідає про те, як у жінок з'являється новий орган мотанка (цікава назва, правда ж? 😏), яка дозволяє їм генерувати електроенергію і створювати блискавки. Думаю, ви легко можете уявити, що відбувається далі в такому світі: пригнічення, сегрегація дівчат від хлопчиків, бо вони небезпечні, звільнення жінок із силою, звинувачення у грішності з боку релігії та подавлення спроб організувати хоч якесь навчання. А от потім йде те, чого ви точно не чекали: попри супротив чоловіків, гендерні ролі різко змінюються, і тепер всі, наприклад, хочуть президента-жінку, бо вона рішуча і сильна. Тепер чоловікам небезпечно вештатися вулицями, Бог стає жінкою, а країни Близького Сходу очікують серйозні зміни. Підкріплює книга інтерес сторінками з описом археологічних знахідок і листами між авторкою книги і кимось невідомим, що в кінці і перетвориться на той самий бум. Ну а ще тим, що написана вона від лиця одразу декількох персонажів з різною передісторією і становищем, і є серед них навіть чоловік-журналіст, який дозволить читачам першими дізнатися, як же змінювався світ. Зізнаюся, ця книжка тривожна і наповнена тригерів. Часом описи були відверто гидкими, і я думала про себе: "Ну це вже трохи занадто..." А тоді згадувала, шо таке вже відбувається у світі, і при цьому ні в кого немає супер здібностей, і мені ставало ще більш сумно. Чи шкодую я, що читала "Силу"? Зовсім навпаки: мені її потрібно було прочитати, а всім фанатам "Оповіді служниці" дуже рекомендую включити її у вішліст.

Книга, від якої я не могла від неї відірватися і завчасно додала в найкраще прочитане цього року. Книга, від якої боляче, сумно... а потім дочитуєш її і отримуєш справжній взрив мозку від того, що тобі відкривається. "Сила" розповідає про те, як у жінок з'являється новий орган мотанка, яка дозволяє їм генерувати електроенергію і створювати блискавки. Думаю, ви легко можете уявити, що відбувається далі в такому світі: пригнічення, сегрегація дівчат від хлопчиків, бо вони небезпечні, звільнення жінок із силою, звинувачення у грішності з боку релігії та подавлення спроб організувати хоч якесь навчання. А от далі йде те, чого ви точно не чекали: незважаючи на супротив чоловіків, гендерні ролі різко змінюються, і тепер всі, наприклад, хочуть президента-жінку, бо вона рішуча і сильна. Тепер чоловікам небезпечно вештатися вулицями, Бог стає жінкою, а країни Близького Сходу чекають дуже серйозні зміни. Підкріплює книга інтерес сторінками з описом археологічних знахідок і листами між авторкою книги і кимось іще, що в кінці і перетвориться на той самий бум. Ну а ще тим, що написана вона від лиця одразу декількох персонажів з різною передісторією і становищем, і є серед них навіть чоловік-журналіст, який дозволить читачам першими дізнатися, як же змінювався світ. Зізнаюся, ця книжка тривожна і наповнена тригерів. Часом описи були відверто гидкими, і я думала про себе: "Ну це вже трохи занадто..." А тоді згадувала, что таке вже відбувається у світі, і при цьому ні в кого немає супер здібностей, і мені ставало ще більш сумно. Але чи шкодую я, що читала "Силу"? Зовсім навпаки: мені її потрібно було прочитати, а всім фанатам "Оповіді служниці" однозначно рекомендую включити її у вішліст.

До книги придивлялась давно, дуже вже цікава тема: що було б у світі, де жінки сильніші за чоловіків (в досить неочікуваний спосіб, але ж все одно цікаво). Але низькі оцінки та посередні відгуки відтягували момент "зустрічі". Нарешті цікавість пересилила, а тут ще й екранізація вийшла, і я прочитала. І як це було добре! Мені сподобалося абсолютно все. Структура: у книзі є передісторія, де нібито чоловік-письменник надсилає свій рукопис самій Наомі Альдерман, щоб вона прочитала її та оцінила. У тоні листування відразу відчувається невеличке плазування з його боку. І цей малеееенький момент, що він входить у спілку чоловіків-письменників... Нічого не нагадує? ))) Потім уже йде сама книга. Розповідь іде від самого початку - того моменту, як у дівчатках прокидається сила, як вони цією силою навчаються керувати та пробуджують у матерях та старших жінках. Ми читатимемо маленькі розділи від різних персонажів: Марго, сенатор неназваного американського штату, яка прагне просуватися далі кар'єрними сходами, але в політиці жінкам це робити вкрай складно. Дочка Марго - Джоселін, яка пробуджує в матері силу, сама вчиться нею керувати, і вступає до жіночої армії. Еллі, сирота, яка звертає силу на послання з вище і перевертає релігію понад голову, стає новим пророком. Роксі, позашлюбна дочка мафіозі, сила якої неймовірно сильна (вибачте за тавтологію) що її незабаром починає поважати весь клан. Тунде, єдиний чоловік, журналіст, який показуватиме нам як сила вплине на жінок у різних країнах, особливо арабських, де у них найменше прав... Кожен персонаж має відправну точку, свій розвиток, і фінал. Фінал для мене став несподіваним. Не хочу спойлерити, щоб не псувати враження, але суть у тому, що в кінці ми зрозуміємо, до чого привів переворот у суспільстві, чи так він краще за патріархат і чи багатьом від нього відрізняється. Може тому книга і не подобається багатьом - типу показують, що матріархат це не найкращий вихід. Але ні, це антиутопія, тут в принципі показують, що перевага сил, величезна безкарна влада призводить до катастрофи. Є над чим подумати та що обговорити. Я дуже задоволена, книгу вкрай раджу кому подобаються антиутопії і хто хоче подивитися на зміни у світі якщо завтра жінка стане сильнішою за чоловіка.

Події роману розгортаються у світі, ідентичному нашому, от тільки в якийсь момент у жінок прокидаються надлюдські здібності, схожі на удар струмом і все перевертаєм з ніг на голову. Книга досліджує питання панування однієї статті над іншою, описаний світ скочується в жорсткий матріархат, чоловіки бояться зайвий раз вийти з дому, а жінки беруть на себе всі владні повноваження. Це було дуже динамічно, дуже жорстоко, місцями аж надто, персонажі не надто розкриваються, бо тут головне сам сюжет, котрий летить крізь роки, показуючи нам жах того, коли в руках однієї групи людей сфокусована вся влада. Я б хотіла, щоб цю книгу прочитали чоловіки, бо вона в певній мірі описує почуття жінок, що жили за часі жорсткого патріархату і не могли навіть з дому вийти без супроводу чоловіка, тільки тут все навпаки. Мені сподобалось, хоча я й не була в повному захваті, але думки, які доносить авторка, дуже важливі. Стиль написання непоганий, персонажі цікаві, хоча їм не вистачає розкриття. Жорстокість тут порою перевищує «Гру престолів», так що я була трохи шокована + маємо нецензурну лексику, так що книга строго 18+