Наомі Альдерман

До книги придивлялась давно, дуже вже цікава тема: що було б у світі, де жінки сильніші за чоловіків (в досить неочікуваний спосіб, але ж все одно цікаво). Але низькі оцінки та посередні відгуки відтягували момент "зустрічі". Нарешті цікавість пересилила, а тут ще й екранізація вийшла, і я прочитала.

І як це було добре!

Мені сподобалося абсолютно все. Структура: у книзі є передісторія, де нібито чоловік-письменник надсилає свій рукопис самій Наомі Альдерман, щоб вона прочитала її та оцінила. У тоні листування відразу відчувається невеличке плазування з його боку. І цей малеееенький момент, що він входить у спілку чоловіків-письменників... Нічого не нагадує? )))

Потім уже йде сама книга. Розповідь іде від самого початку - того моменту, як у дівчатках прокидається сила, як вони цією силою навчаються керувати та пробуджують у матерях та старших жінках. Ми читатимемо маленькі розділи від різних персонажів: Марго, сенатор неназваного американського штату, яка прагне просуватися далі кар'єрними сходами, але в політиці жінкам це робити вкрай складно. Дочка Марго - Джоселін, яка пробуджує в матері силу, сама вчиться нею керувати, і вступає до жіночої армії. Еллі, сирота, яка звертає силу на послання з вище і перевертає релігію понад голову, стає новим пророком. Роксі, позашлюбна дочка мафіозі, сила якої неймовірно сильна (вибачте за тавтологію) що її незабаром починає поважати весь клан. Тунде, єдиний чоловік, журналіст, який показуватиме нам як сила вплине на жінок у різних країнах, особливо арабських, де у них найменше прав...

Кожен персонаж має відправну точку, свій розвиток, і фінал. Фінал для мене став несподіваним. Не хочу спойлерити, щоб не псувати враження, але суть у тому, що в кінці ми зрозуміємо, до чого привів переворот у суспільстві, чи так він краще за патріархат і чи багатьом від нього відрізняється. Може тому книга і не подобається багатьом - типу показують, що матріархат це не найкращий вихід. Але ні, це антиутопія, тут в принципі показують, що перевага сил, величезна безкарна влада призводить до катастрофи.

Є над чим подумати та що обговорити. Я дуже задоволена, книгу вкрай раджу кому подобаються антиутопії і хто хоче подивитися на зміни у світі якщо завтра жінка стане сильнішою за чоловіка.

Події роману розгортаються у світі, ідентичному нашому, от тільки в якийсь момент у жінок прокидаються надлюдські здібності, схожі на удар струмом і все перевертаєм з ніг на голову.

Книга досліджує питання панування однієї статті над іншою, описаний світ скочується в жорсткий матріархат, чоловіки бояться зайвий раз вийти з дому, а жінки беруть на себе всі владні повноваження.

Це було дуже динамічно, дуже жорстоко, місцями аж надто, персонажі не надто розкриваються, бо тут головне сам сюжет, котрий летить крізь роки, показуючи нам жах того, коли в руках однієї групи людей сфокусована вся влада.

Я б хотіла, щоб цю книгу прочитали чоловіки, бо вона в певній мірі описує почуття жінок, що жили за часі жорсткого патріархату і не могли навіть з дому вийти без супроводу чоловіка, тільки тут все навпаки.

Мені сподобалось, хоча я й не була в повному захваті, але думки, які доносить авторка, дуже важливі.
Стиль написання непоганий, персонажі цікаві, хоча їм не вистачає розкриття. Жорстокість тут порою перевищує «Гру престолів», так що я була трохи шокована + маємо нецензурну лексику, так що книга строго 18+